Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Інформація
Археологічний музей

Працює з 9.00 до 17.00
Вихідні дні - понеділок, вівторок

Вартість квитка:
Дорослий - 10 грн.
дитячий - 5 грн.

Вартість екскурсійного обслуговування:
доросла екскурсія - 20 грн.
дитяча екскурсія - 10 грн.

Адреса
м. Переяслав-Хмельницький, вулиця Шевченка, 17

Телефон
(04467) 5-15-74; (04467) 5-16-75
Оцінка: 5 / 5 1
Головна » Mісця » Археологічний музей

Археологічний музей

Музей відкрито у 1960 році. Влаштований він у павільйоні, який споруджено над фундаментом Спаської церкви-усипальні ХІ ст. (розкопки 1953 р. М.К. Каргера), який слугував усипальнею знатним особам літописного міста Переяславля Руського. У вітчизняній музейній практиці це один з перших прикладів збереження та експонування архітектурно-археологічної пам’ятки на місці розкопок. Споруда павільйону прикрашена художніми кольоровими вітражами за сюжетами давньої історії, які репрезентують видатних діячів, вирішальні історичні події, що відбувалися на теренах Переяславської землі, супроводжуються уривками з давньоруських літописів.

Основний об’єкт експонування – фундаменти та залишки стін давнього храму-усипальні (розмір 15,3х8 м) з фрагментами фрескового розпису, керамічної підлоги, цегляних та кам’яних саркофагів. У вітчизняній музейній практиці це перший досвід збереження на місці розкопок та експонування архітектурно-археологічної пам’ятки.

Музей висвітлює історію Переяславщини в археологічних матеріалах з найдавніших часів до половини ХIII ст., до татаро-монгольської навали. В експозиції представлені окремі знахідки та матеріали з археологічних пам’яток Лівобережжя та Правобережжя Середнього Дніпра: матеріали Добраничівської пізньопалеолітичної стоянки на р. Супій; мезолітичних та неолітичних стоянок у долинах річок Дніпра та Трубежу; колекції кам’яних і керамічних виробів, металевих знарядь, зброї, прикрас епохи міді-бронзи ІІІ-ІІ тис. до н.е.; старожитності скіфського часу – знахідки з курганів, городищ та поселень лісостепової Скіфії, роботи античних майстрів VІ-ІV ст. до н.е.; кераміка, знаряддя та прикраси пізньозарубинецької культури І-ІІ ст. н. е.; матеріали могильників пізньоримського часу ІІІ-V ст. – керамічний та скляний посуд, металеві та скляні прикраси, бурштинове намисто, бронзові фібули та пряжки, рідкісний набір скляних гральних фішок тощо.

Значна частина експозиції присвячена слов’янам переддержавного періоду та великокнязівської доби. Експонуються знахідки з поселень київської культури (ІІІ-V ст.), антів та полян (VІ-ІХ ст.), давньоруських городищ та поселень Переяславщини, давнього міста Переяслава (Х-ХІІІ ст.) – керамічний посуд та будівельна кераміка, різноманітні ремісничі вироби з металу, скла та кістки: будівельні матеріали, сільськогосподарські та ремісничі знаряддя праці, зброя, прикраси. Представлені матеріали досліджень пам’яток переяславської кам’яної архітектури – плінфа, полив’яні плитки, фрагменти настінних фресок та мозаїк, віконного скла, свинцевої покрівлі, черепиці, кам’яної різьбленої мозаїчної підлоги, рідкісні речі культового призначення та декору інтер’єрів храмів, зокрема, унікальні бронзові хорос, свічник, фрагменти вівтарного світильника, фігурна посудина-водолій тощо.

Експозиція археологічного музею

Експозиція розпочинається матеріалами з найдавніших пам'яток, відомих на нашій території. Вперше люди з'являються тут близько 15 тисяч років тому. Основою господарства найдавнішого населення було полювання на великих стадних тварин: мамонтів, зубрів, північних оленів, диких коней та лосів. В експозиції представлені знаряддя праці, знайдені під час розкопок, а також великі заготовки кременю, з яких давні мисливці виготовляли ці знаряддя: наконечники списів, скребачки, ножі, різці, проколки.

У вітрині представлені зразки знарядь, знайдених на неолітичних поселеннях, експонується одна з перших на нашій території керамічна посудина V-IV тис. до н.е. (Дніпро-донецька культура).
Трипільські общини, перейшовши з правого на лівий берег Дніпра, в короткий термін освоїли родючі ґрунти Лівобережжя, користуючись такими примітивними знаряддями як крем'яна сокира, кам'яна та кістяна мотика, тесло, ніж та серп, які представлені у вітрині.

Високий рівень розвитку металургійних ремесел демонструють знахідки на Потрубіжжі предметів епохи бронзи, вилитих з міді та її сплавів. У вітрині експонуються: провушна мідна сокира, що датується першою половиною – серединою II тис. до н.е.; бронзові кинджали, одновушковий кельт; вістря спису листовидної форми з довгим пером; пластинчатий браслет з карбованим орнаментом. Вони датуються XIV-XII ст. до н.е. Безвушковий шестигранний кельт, бронзовий однолезовий ніж, шпильки з петельчастими голівками та вістря спису з прорізами, датуються XI-IX ст. до н.е. і пов'язані з пам'ятками лебедівської культури.
Поряд експонуються досконалі за формою та обробкою поверхні вироби з каменю, що побутували в археологічних культурах доби бронзи – крем'яні ножі та серпи, наконечники стріл, шліфовані провушні сокири, так званий п'яст чи жезл. Деякі шліфовані сокири та жезли відзначаються особливо ретельною обробкою та досконалістю форм. Вони виконували функцію символів влади племінних вождів.

З племенами ямної середньодніпровської, катакомбної та багатоваликової культур, пов'язаний курганний обряд поховання, що набув поширення за доби бронзи. Чисельні кургани, або як їх називають "могили", розкидані довкола Переяслава, деякі з них досліджувалась розкопками. Експонуються: ритуальна ваза-курильниця з поховання ямної культури, горщик середньодніпровської культури та кругла кістяна пряжка культури багатоваликової кераміки.

З поселень скіфської доби походять знахідки керамічних посудин, пряслиць, ткацьких грузилів, побутові речі та прикраси, що експонуються у вітрині. Населення Подніпров'я VI-IV ст. до н.е. підтримувало зв'язки з античними містами Причорномор'я. Про це свідчать чисельні знахідки грецьких амфор, в яких возили вино та оливу, золотих прикрас, зброї та військових обладунків, бронзового посуду. Експонуються амфори з Трахтемирівського городища, муляжі золотих прикрас з курганів.

Переважно з грецьких майстерень походила значна частина озброєння скіфів. В експозиції демонструються два унікальні шоломи. Залізний шолом, складений з окремих пластинок –"лусочок", походить з поховання воїна-кочівника з кургану степового Лівобережжя VI-V ст. до н.е. Звідти походить також типовий скіфський бронзовий котел та частинки залізного складеного панцира. Суцільнолитий шолом з золотистої бронзи, знайдений в торф'яних відкладах; виготовлений у V ст. до н.е. майстрами Греції або міст-держав Північного Причорномор'я. З Греції походить представлений в експозиції таз-лутерій V ст. до н.е., знайдений в торф'яних відкладах. Лутерїй має свою історію. Він був виявлений випадково під час добування торфу, якийсь час використовувався в господарстві місцевої жительки і був виміняний на сучасний тазик співробітником музею.

В III ст. до н.е. на основі місцевої культури скіфського часу виникає зарубинецька культура. В 1899 році Вікентій Хвойка відкрив могильник з обрядом тілоспалення. Залишки тілоспалення висипали на дно могильної ями або поміщали в спеціальні посудини – урни. В могильну яму клали також глиняний посуд, прикраси, побутові речі, знаряддя праці, зрідка – зброю. Експонуються фрагменти глиняного ліпного посуду двох типів – грубого, кухонного, та столового, з лискованою поверхнею, прясла, залізні знаряддя. Значну частину матеріалів складають уламки амфор з-під вина та оливи, що вказує на тривалі зв'язки поселень Подніпров'я з грецькими містами Причорномор'я. Амфори датуються кінцем III ст. до н.е. - поч. І ст. н.е.

В III ст. н.е. складається київська культура – наступний етап становлення слов'янського етносу. У вітрині представлений характерний ліпний посуд – горщики, лощені миски, прясла, бронзові прикраси з поселень київської культури.

В кінці III ст. н.е. на території Правобережжя та Лівобережжя Середнього Подніпров'я поширюється черняхівська археологічна культура, назва якої походить від могильника в с. Череняхів Кагарлицького району на Київщині, де вперше були проведені дослідження В. Хвойкою. Пануючим поховальним обрядом у черняхівських племен було спалення покійника на вогнищі. Вітраж та уривок з літопису змальовують цей типовий для слов'ян обряд, що супроводжувався ритуальними дійствами під назвою "тризна". У черняхівців певна частина поховань здійснювалася за обрядом тілопокладення. На Переяславському могильнику з 42 досліджених поховань половина були тілопокладення. Поховання різняться багатством супроводим жувального інвентаря, який і експонується у вітринах. Найбільш багатим виявилось тілопокладення, яке відрізняється також незвично глибокою (більше 3 м) могильною ямою. В похованні виявлені унікальні скляні речі – ваза та "шашки". "Шашки" являють собою по 11 плоских кружечків з білої та чорної непрозорої скляної маси, знайдені на грудях похованого. ”Шашки” – умовна назва предметів, які могли використовуватися як гра, або могли мати й інше призначення. В головах похованого стояли дві миски з кістками барана та курки – рештками ритуальної їжі, в ямі знаходились чисельний посуд, бурштинове, скляне та сердолікове намисто, бронзові фібули та пряжки, кістяний гребінь, прясла.

У вітрині експонуються зразки пеньківської кераміки зі слов'янських поселень V-VІ ст. Зокрема Переяславщину займали племена антів, яким належали пам'ятки пеньківської культури, що склалася на основі старожитностей київської та черняхівської культур пізньоримського часу. Кераміка пеньківської культури представлена виключно ліпними посудинами, досить грубо сформованими, з шерехатою поверхнею.
Внаслідок розселення слов'ян у VII-VIII ст. складаються нові племінні об'єднання. Переяславське Лівобережжя займали поляни, яким належали певні поселення. Зразки ліпного посуду з поселення Горіле експонуються у вітрині.

Переяслав був значним ремісничим центром. Ремісники міста забезпечували своєю продукцією сільську округу. У вітрині представлені основні сільськогосподарські знаряддя: серпи, коси, лопата, чересло від плуга, кінські вудила та стремено.

Барвистий вітраж розповідає цікавий епізод з історії Переяславщини, пов'язаний з убивством на р. Альті сина Володимира Святославича Бориса та Гліба, що трапилося 15 липня 1015 року. Джерела XVII ст. пов'язують цю трагічну подію з місцем неподалік Переяслава, де зараз с. Борисівка. В сучасній Борисо-Глібській церкві зберігається кам'яний хрест з написом, встановлений в XVII ст. на місці вбивства князів.
В експозиції знаходяться унікальні речі, виявлені під час розкопок церкви-усипальниці XI ст.: великий бронзовий свічник, хорос-люстра, прикраси вівтаря.

У вітринах – матеріали розкопок Андріївської церкви XI ст., що згадується в 1089 р., церкви, збудованої Володимиром Мономахом у 1098 р. та церкви XII ст. (Воскресінської) на переяславському посаді, яка, напевно, стояла на території одного з монастирів. Поблизу Воскресінської церкви знайдений унікальний бронзовий водолій у вигляді фігури лева, виготовлений саксонськими майстрами в XIII ст.
Переяслав славився своїм ковальським ремеслом. Представлений широкий асортимент ковальських виробів, що виготовлялися в місті: від голки, пінцета, рибальських гачків, ножиць, ножів до складних за конструкцією циліндричних замків з ключами, які експортувалися в сусідні країни і відомі як "руські замки". Високо цінувалися за кордоном бойові сокири, "руські" мечі та кольчуги.
У Переяславі процвітало ювелірне та художнє ремесла. У вітрині експонуються зразки виробів художніх ремесел різноманітного визначення: ґудзики, гральні кості, приколки, писала, ручки від ножів, бронзові підвіски, персні, кільця, пряжки" хрестики, браслети.

Ще до революції в Переяславі були знайдені скарби золотих та срібних речей, монет. Ці клади або зникли, або ж зберігаються інших музеях (ермітаж, Над. Музей історії України). У вітрині – фото одного із скарбів XI ст.
У вітрині експонується стальна кольчуга XIII ст., бойові сокири та наконечники до стріл. Представлена кольчуга є справжнім шедевром ковальської роботи. Майстри, які виготовляли кольчуги відділилися від ковальського цеху носили окрему назву – "кольчужні". Таку кольчугу пробивали лише особливі стріли з вузьким як шило лезом, яке проходило крізь кільця. Щоб не отримати травму від удару булави, списа або сокири, воїни одягали під кольчугу товсті хутряні кожухи.

Карта "Боротьба з половцями" показує важливе положення переяславської землі як південно-східного форпосту Русі. Переяславська лінія оборони стримувала половецькі напади і не допускала їх до Києва і на Правобережжя. Але ослаблена князівськими чварами, Русь стала здобиччю для нових ворогів – монгольських орд.

Вітраж змальовує один з найяскравіших епізодів з історії Переяслава XII ст. смерть переяславського князя Володимира Глібовича та перша згадка в зв'язку з цим назви "Україна". Володимир Глібович, правнук Володимира Мономаха, княжив в Переяславі з 1169 по 1187 рр., і, як і прадід, вів активну боротьбу з половцями, напади яких на Русь і на Переяславщину, посилилися в другій половині XII ст. Після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, половецький хан Кончак напав на Переяслав великими силами степовиків. Кілька днів тривала облога міста, але місто вистояло. Під час однієї із сутичок князь був поранений. Спільними силами князів Кончак був розгромлений. Володимир Глібович брав участь в успішному поході русичів у степ, але повертаючись з походу захворів, молодого князя (йому було 29 років) смертельно хворого принесли на носилках в місто, де він помер 18 березня 1187 р. і був похований у Михайлівському соборі. "І плакашася по нім всі переяславці, о нім же Україна много постона" – пише літописець. Це була перша згадка "України" в літописах.


1