Прощання із Романом ГРИЦЕНКОМ
13 січня близько двох тисяч людей вийшли проводжати в останню земну дорогу свого Героя – ГРИЦЕНКА РОМАНА Володимировича.
– Він пішов захищати Україну і загинув за неї як герой на бойовому посту, – сказав на прощальному мітингу його бойовий побратим з позивним Нестор. Він був командиром Романа, жив із ним в одному бліндажі. На його руках і помер від снайперської кулі наш земляк. Останній свій пост 34-річний переяславець Роман Гриценко покинув 9 січня біля містечка Щастя на Луганщині.
За десяту ранку у вівторок траурна процесія від дому Гриценків з Андрушів підійшла до каплички св. Єфрема біля ЦРЛ. Саме тут священики української православної церкви відправили заупокійну службу за українським воїном. Коли військовослужбовці доносили покійного до церкви, настоятель Дмитро Волошин попросив присутніх зустріти його гідно – люди стали на коліна перед домовиною Героя.
Після відправи траурна процесія рушила через усе місто. На відкритий катафалк з домовиною, який час від часу зупинявся на роздоріжжі, переяславці підносили і клали живі квіти. Поряд поставили величезного вінка з написом “від побратимів по зброї”. На колінах біля тіла чоловіка і сина останні кілька годин – дружина Оксана та мама Уляна Юліанівна.
У приміщенні районного будинку культури організували публічне прощання із захисником України. Воно тривало півгодини. За цей час люди тричі скандували “Герої не вмирають”, під ці вигуки і виносили домовину. Живі квіти принесло дуже багато простих людей. Священик просив кожного з присутніх про себе почитати “Отче наш”. Рідні оплакували тіло: мама примовляла в жалобі, дружина як скам’яніла, десятирічна донька то перелякано, як загублене горобеня, озиралася довкола, то нестримно плакала, потім її відвели в бік. Сліз не стримували навіть чоловіки. “Сам не знаю, де загину…” – з динаміків тихо лунала поминальна майданівська пісня “Пливе кача”. Віддати шану загиблому герою прийшли місцеві депутати, керівництво району та міста. Мер Тарас Костін особисто займався організацією та розпорядженням похоронної церемонії. Грав духовий оркестр. Всю прощальну дорогу земляка супроводжувала група чоловіків у камуфляжі – це учасники війни, які через два дні,відбувши відпустку, знову поїдуть на передову…
Похоронили Романа під салют з рушниць і державний гімн на Ярмарковому кладовищі.
