Переяслав знаходить середньовічний скарб: бронзовий лев віком понад 700 років розкриває європейські зв'язки міста

Протягом понад семи століть мовчазний свідок багатої історії Переяслава лежав прихований під його землею. Нещодавно на світ з'явився дивовижний артефакт – бронзовий лев-акваманіл, що датується XII-XIII століттями, періодом значущої історії як для Переяслава, так і для Європи. Ця унікальна реліквія, яка зараз дбайливо зберігається у фондах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», пропонує відчутний зв'язок із середньовічним світом та підкреслює неминущу історичну важливість міста.

Століття під нашими ногами

Історія цієї надзвичайної знахідки розпочалася 1963 року, як розповідає Аліна Задорожня, головна зберігачка фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Під час звичайних земляних робіт поблизу Церкви Воскресіння Христового у Переяславі комунальники випадково натрапили на бронзову фігурку, прокладаючи водогінні труби.

Артефакт доставили до місцевого музею, де він швидко привернув увагу київської археологічної експедиції, яка в той час досліджувала єпископський палац та ворота Переяслава. Показавши знахідку фахівцям, її згодом відправили до Києва, де визначили її походження та вік. Експерти ідентифікували лева як водолій (акваманіл) з Нижньої Саксонії (Німеччина), що датується кінцем XII – початком XIII століття.

Диво середньовічного майстерності

Акваманіл описується як порожниста фігурка лева заввишки 27 сантиметрів, з піднятою головою та пишною гривою, що спадає до лап. Цікаво, що лев “тримає” у пащі круглу трубку, що вказує на його функцію як посудини, з якої виливалася рідина. Ручка посудини виконана у вигляді фантастичної істоти – Сімаргла або аспида – що сидить на спині лева й вчепився лапами в його гриву.

Термін «акваманіл» походить від латинських слів «aqua» (вода) та «manus» (рука). Ці посудини у формі тварин або людей використовувалися для наливання води під час ритуального миття рук, що було важливою практикою як у релігійному, так і у світському житті середньовіччя. У храмах такі фігури могли використовуватись під час ритуальних омовінь. Проте, незважаючи на назву «водолій», науковці припускають, що в таких посудинах зазвичай зберігали не воду, а вино. Його наливали через отвір на голові з відкидною кришкою, а виливали – через пащу лева, як із чайника. Обʼєм такої посудини міг становити близько трьох літрів. Акваманіли часто були вишуканими прикрасами столу, що відображали статус власника.

Переяслав у XII-XIII століттях: місто значної ваги

Щоб повністю оцінити контекст цієї знахідки, важливо розуміти значення Переяслава у XII-XIII століттях. Відоме тоді як Переяславль, місто займало чільне місце в державі Київська Русь. Стратегічно важлива як прикордонна фортеця, Переяслав захищав від набігів кочовиків зі степу. Він вважався одним із найважливіших міст після Києва та Чернігова. З середини XI до початку XIII століття Переяслав був столицею Переяславського князівства та центром Переяславської єпархії.

У цей період було зведено монументальні споруди, зокрема Михайлівську церкву та Успенську церкву. Місто було укріплене мурами та кам'яною брамою.

Роль Переяслава як прикордонної фортеці та значного князівства в складі Київської Русі свідчить про те, що це було місце значної активності, ймовірно, зі зв'язками з ширшими європейськими мережами. Будівництво значних релігійних споруд вказує на присутність заможної та впливової еліти в Переяславі в цей період, яка могла володіти або використовувати такі вишукані предмети, як бронзові акваманіли.

Акваманіли: посудини ритуалу та статусу в середньовічній Європі

Лев був найпоширенішою формою для середньовічних акваманілів, становлячи приблизно третину збережених екземплярів. Лев, як «цар звірів», мав значне символічне значення, уособлюючи силу, мужність та шляхетність. У християнській символіці лев також міг представляти Христа. Популярність акваманілів у формі лева, особливо в регіонах, таких як Нижня Саксонія, вказує на потенційну регіональну художню тенденцію та може допомогти точніше визначити конкретну майстерню або період створення переяславського лева, якщо буде доступний більш детальний стилістичний аналіз.

Відлуння з Нижньої Саксонії: відстежуючи походження лева

Ідентифікація переяславського акваманіла як такого, що походить з Нижньої Саксонії в Німеччині, відносить його до регіону, відомого своїми металообробними традиціями у XII-XIII століттях. Нижня Саксонія, особливо такі центри, як Гільдесгайм та Брауншвейг, були значними осередками лиття бронзи. Меценатство герцога Генріха Лева в Брауншвейзі близько 1166 року призвело до створення монументального Брауншвейзького лева, який вплинув на стиль багатьох дрібніших бронзових виробів, включаючи акваманіли.

Подібні бронзові леви-акваманіли цього періоду існують у музейних колекціях по всій Європі та світі, включаючи екземпляри в Метрополітен-музеї, Клівлендському художньому музеї та інших. Ці приклади часто мають стилістичну схожість у зображенні гриви, рис обличчя та загальної форми, що свідчить про спільні майстерні або художні впливи. Деякі використовувалися як у релігійному, так і у світському контекстах, а деякі навіть мають єврейські написи, що вказує на їх використання в єврейських громадах. Існування численних збережених екземплярів бронзових левів-акваманілів свідчить про значний попит на такі предмети серед середньовічної еліти, як у церкві, так і поза нею.

Видатні приклади середньовічних бронзових левів-акваманілів

Мистецтво та наука середньовічного виробництва латуні

Переяславський лев виготовлений з багатокомпонентного латунного сплаву на основі міді з домішками срібла та свинцю – типового для історичного металу. Технологію виготовлення таких виробів дослідники пов'язують із Римською імперією. Виробництво латуні було відоме в Римській імперії, де її навмисно виготовляли з міді та цинкових мінералів за допомогою цементаційного процесу.

Середньовічне європейське виробництво латуні також ґрунтувалося на цементаційному процесі, що включав реакцію цинкової руди (каламіну), деревного вугілля та міді в тиглі. Цей процес передбачав нагрівання суміші для відновлення цинкової руди до металевої пари цинку, яка потім дифундувала в мідь, утворюючи латунь. Латунь використовувалася для різних цілей у середньовічній Європі, включаючи релігійні артефакти, скульптури та архітектурні елементи.

Шрами від вторгнення: чи може монгольська орда дати підказку?

Коли артефакт передали до київських реставраційних майстерень, він був вкритий зеленими плямами патини та пошкоджений – без однієї лапи. Науковці припускають, що лев втратив її у 1239 році, коли монголо-татари захопили і зруйнували Переяслав. Той факт, що його не забрали з собою, може підтверджувати цю теорію.

Монгольська навала 1239 року під проводом хана Батия призвела до спустошення Переяслава. Місто, значний центр Київської Русі, зазнало значних руйнувань внаслідок вторгнення.

Заповітна реліквія: місце лева в історії Переяслава

Після реставрації фігура лева повернулася до Переяслава й була передана на збереження до фондів заповідника. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» є одним із найбільших історико-культурних заповідників України, що об'єднує 24 музеї та понад 370 пам'яток у місті та його околицях. До 2010 року експонат можна було побачити в експозиції Археологічного музею, однак згодом його перемістили до сховища як одну з найцінніших пам'яток. Колекції заповідника включають широкий спектр археологічних, історичних, етнографічних та художніх об'єктів. Статус акваманіла як одного з найцінніших предметів підкреслює його значення в цій багатій колекції.

Розкопуючи минуле: археологічний контекст 1963 року

Київська археологічна експедиція, яка працювала в Переяславі в 1963 році, досліджувала єпископський палац та ворота. Хоча знахідка акваманіла була випадковою, вона сталася в контексті активних археологічних досліджень у цьому районі. Дослідження конкретних знахідок цієї експедиції 1963 року може виявити інші артефакти або відомості, пов'язані з періодом створення акваманіла або монгольською навалою.

Знахідка цього бронзового лева-акваманіла віком понад 700 років у Переяславі є надзвичайною подією, що пропонує відчутний зв'язок із середньовічним минулим міста та його ширшим європейським контекстом. Цей артефакт, дбайливо збережений Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», є свідченням багатої історії, яка лежить під нашими ногами та продовжує формувати наше розуміння неминущої культурної спадщини Переяслава.