село Мазінки
Село Мазінки (до 2013 року — Мазинки) відноситься до дуже давніх поселень. До нашого часу в районі Мазінок збереглися кургани, так звані «Три могили». В одному з них археологами було знайдено поховання людей. За характером розміщення скелетів, їхніми антропологічними особливостями та певною атрибутикою, що знаходилася там же, вчені визначили період заселення цієї території племенами кочових скіфів, які починали вести особливий спосіб життя і займалися землеробством. Це приблизило ІІІ століття до нашої ери.
На території цього села, зокрема в урочищах Загребля, Дворянина були знайдені архіологічні рештки і поселень значно пізнішого часу, вже слов’янських народів. Існувіння села на правому березі річки Альта (нинішнього місцезнаходження Мазінок)підтверджують й данні інших археологічних розкопок. На території сільськіх кутків Левада та Яцківщина виявлено поселення давньоруського часу. Втім, появу конкрестно саме села Мазінки пов’язують з так званим Мажевим сільцем, яке згадується в літописах від 1151 року. Основою цього топоніму є чоловіче ім’я Маж. Поступово назва села трансформувалася до сучасної форми. Цей процес міг відбуватися так: Мажеве – Мажинці ( жителі Мажевого сільця) – Мазінки. У офіційних документах і на картах вже 18-19 ст. назва села писалася російською як Масинки або Мазенки, що, очевидно, і вплинуло на творення форми Мазінки.
Крім того, існує ще одна версія походження назви села, яку пов’язують із ремеслом тутешніх жителів – гончарством. На території села були значні поклади глини, і люди тут займалися гончарством, про що свідчать знайдені рештки гончарного знаряддя та глиняного посуду. Досі побутує легенда про напад монголо-татарів на село. Кочівники спалили житла тутешніх мешканців, а людей забрали в полон. Селяни, яким вдалося втекти від завойовників, через деяких час повернулися на своє місце, знову звели хати. І для того, щоб вони менше страждали від вогню, почали обмазувати їх товстим шаром глини, а такі хатини називали мазанками.
За всю історію існування Мазінки ніколи не було великим село. Приміром, у 1801 році, згідно з губернськими списками, тут налічувалася 131 душа.
На 1930 р. в с. Мазінки нараховувалось 193 двори, проживало 1770 чоловік. Того року був створений колгосп ім. Шевченка, в 1930 р. — «Жовтнева перемога». При цьому комуністи показово пограбували 3 сім'ї заможних селян («раскулачілі»). Загальна кількість людей, яких комуністи убили голодом — 282 чол. Місце масового поховання під час Голодомору — сільське кладовище, де встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору.
На кінець 1991 року в Мазінках налічувалося 280 селянських дворів з 670 жителями. Після чорнобильської катастрофи на околицях села звели чимале селище для переселенців – 150 дворів. Загалом на сьогодні в селі є 459 дворів, з яких 105 дачних, жителів у Мазінках – 773 особи. Село повністью газифіковане, діє водопровід. Орган місцевого самоврядування — Мазинська сільська рада.
Базове господарство СВК «Мир» припинило існування на прикінці 2002 року. Нині земельні паї мазінчан обробляють кілька фермерів. Сільська рада для обслуговування населення має млин. З об’єктів інфраструктури в селі діє Мазінська середньоосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад, філія Ощадбанку, поштове відділення, клуб, бібліотека, ФАП, два магазини.
1
