село Горбані
Походження назви села Горбані загалом традиційне для багатьох топонімів – від імені перших поселенців. Це були три брати Горбані – Олекса, Тимко та Гаврило.
За історичними фактами остаточного заселення колишньої Полтавської губернії, яке відноситься до кінця 15 ст., можна вважати, що це козаче поселення, яке виникло 400-500 років тому. У ті часі узбережжя річок Супій, Сула, Золотоношка були найкращими місцями для «уходів» - тимчасового сезонного житла для полювання мисливців і рибалок, які жили на більш спокійній правобережній Україні. З часу виникнення Запорізької Січі козаки часто піднімалися з пониззя Дніпра у верхів’я ріки, шукаючи вигідних місць для полювання. Зокрема долина Супою була багата на дичину: качок, гусей, рибу, звірів. Такі місця приваблювали багатьох козаків, які не рідко, уже й не поверталися назад у Січ, залишаючись на уходах назавжди. Ймовірно, саме так і виникло козаче село Горбані.
У 18 ст. в Горбанях хазяйнував багатий поміщик Павло Романський, у володінні якого було понад 5 тисяч десятин землі.
На 1930 рік в селі Горбані було 376 дворів і мешкало 1600 жителів. Того ж року був створений колгосп ім. Сталіна. Під час колективізації розкуркулено 7 сімей. Комуністи вбили голодом у 1932-1933 750 чоловік, з яких поіменно встановлено 122 чоловіки. Місце поховання загиблих від голоду – сільський цвинтар. 2003 на сільському кладовищі з ініціативи сільської ради встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору.
Цікавою і разом з тим типовою є історія нинішньої горбанівської школи. Вона збудована у 1956 році на пагорбі в центрі села. А майже два століття до того на тому ж місці трудилися зодчі, які в 1788 році звели там величну дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. У 1933 році партійні активісти знесли з неї хреста і перетворили на склад, а через 23 роки і зовсім розібрали, а з матеріалів склали будівлю для школярів. Сьогодні Горбанівська шкала виховує і навчає 86 учнів.
Сільська рада тут діє з 1943 року.
1
