село Єрківці
Козацьке село Єрківці розташоване за 18 кілометрів від Переяслава вздовж автотраси Київ–Черкаси. Вперше воно згадується в історичних документах 1455 року. Повір’я розповідає, що село було засноване козаком Переяславського полку Єрком. Проїжджаючи верхи конем в напрямку Києва, козак Єрко звернув увагу на мальовниче пониззя долини Дніпра. Він повернув коня ліворуч, об’їхав цей чудовий куточок землі, зупинився на галявині біля ставка. Козак прикинув господарським оком і зрозумів, що тут найбільш підходяще місце для побудови житла. Цей куточок багатий на все: рибу, лісові ягоди, будівельний матеріал, корм для тварин тощо.
Незабаром до Єрка приєднались ще кілька козацьких сімей. Так поступово заснувався хутір Єрки, який пізніше переріс у велике село Єрківці.
На багатих єрковецьких землях швидко міцніли козацькі сім’ї. Та не довго довелося селу бути вільним, козацьким. Незабаром почали заздрити на українські землі чужоземці. Більше всього приваблювали вони поляків. З України поляки вивозили хліб, хутро, мед, деревину, продукти тваринництва тощо. Село поступово почало занепадати. Зросло число бідноти, збільшилась в селі смертність. Народ України шукав допомоги від Бога. І незабаром вона прийшла. З’явився на Черкащині чигиринський хоробрий сотник Зіновій – Богдан Хмельницький. Визвольна війна під його проводом закінчилась радою в Переяславі. Але Хмельницький, який з сотника став гетьманом України, помилився. Союз з Москвою не приніс жаданої волі. Відбулось поступове закабелення України, а потім і її закріпачення. І навіть реформа 1861 року не принесла перемін. Панщина здорово розорила населення України. Станом на кінець XIX століття у Єрківцях на сімсот дворів була одна церква, одна школа на 30 учнів і жодного лікаря чи фельдшера. Зате збільшилась кількість шинків.
Після 1917 року єрківчани активно включились у будівництво соціалістичного суспільства. На початку 30-х років тут було створене колективне господарство. Першим головою колгоспу було обрано Платона Бабака. Незабаром колгоспів стало три: ім. Ворошилова, «Перше травня», «Іскра».
Не оминув голодомор 1933 року і село Єрківці, загальна кількість загиблих налічувала 1200 односельчан.
З Єрківець на фронти Великої Вітчизняної пішли близько 500 осіб. 298 з них не повернулись, 6 єрківчан були закатовані гестапівцями. У селі діяв партизанський загін ім. Щорса, яким керував єрківчанин Микола Яременко, а політруком був Григорій Титаренко, бойовий льотчик, який пораненим вистрибнув з підбитого літака. Зі щорсівцями Титеренка звів єрківчанин Василь Говоруха. Після Перемоги єрківчани приступили до відбудови народного господарства.
І сьгодні, в час становлення незалежної України жителі Єрківець, намагаються вистояти, не здаватись. Бо ж Єрківці – село козацьке і дух у його жителів теж козацький.
Історична довідка
Єрківці – село в долині р. Дніпра. На територіі села та поряд з ним виявлено кілька поселень давньоруського часу: на кутках Цьомине та Ждани, в урочищах Стави, Солонці, Вертиби. Одне з них розташоване в ур. Стави, в місці витоку р. Булатиці – пов’язується з селищем Булатчин, яке згадується в жалуваній грамоті князя Олелька Володимировича боярину Олехну Сохновичу (1445 р.). Село позначене на карті Г.де Боплана під назвою Ірко. Це підтверджує думку про походження назви з давнішноьї форми Єркове, в основі, якої лежить чоловіче ім’я Єрко (Георгій, Юрій).
1
