Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Інформація
Історичний музей «Заповіту Т.Г. Шевченка»

Працює з 9.00 до 17.00
Вихідні дні - понеділок, вівторок

Вартість квитка:
Дорослий - 20 грн.
дитячий - 10 грн.

Вартість екскурсійного обслуговування:
доросла екскурсія - 40 грн.
дитяча екскурсія - 20 грн.

Адреса
Переяслав-Хмельницький, вулиця Шевченка, 8

Телефон
(04567) 5-41-03, (04567) 5-42-03
Оцінка: 5 / 5 9
Головна » Mісця » Історичний музей «Заповіту Т.Г. Шевченка»

Історичний музей «Заповіту Т.Г. Шевченка»

Музей відкритий 18 квітня 2008 року на честь першого виходу “Кобзаря” Т. Г. Шевченка у Санкт-Петербурзі в 1840 році. Експозиція відкривається розділом, що розповідає про боротьбу українського народу проти польської шляхти напередодні національно-визвольної революції 1648-1657 р.р., коли Переяслав був одним із центрів козацько-селянських повстань. Тут екпонується козацька і польська зброя того часу, російська кольчуга ХVІ ст., панцир польського гусара ХVІ ст., картина невідомого художника кінця ХVІІ ст. "Козак Мамай" (оригінал), польсько-литовський статут ХVІІ ст., ядра, знайдені на Борисівському полі, де в травні 1630 року відбувся бій повстанців під проводом Тараса Федоровича (Трясила) з військами коронного польського гетьмана Станіслава Конєцпольського.

Наступні дві зали присвячені національно-визвольній революції 1648-1657 р.р. під проводом Богдана Хмельницького. Ми можемо побачити козацьку і польську зброю ХVІІ ст. (шаблі, крем’яні пістолі, ятагани, рушниці, порохівниці), козацький жупан ХVІІ ст., сідло козацької старшини, сволок ХVІІІ ст. (оригінал), перначі - символ влади полковників, бунчук, шаблі особистої охорони Б.Хмельницького, картини, що розповідають про боротьбу українського народу за свою свободу і незалежність, портрети полковників Б.Хмельницького та ін. Під час національно-визвольної революції Переяслав був визначним дипломатичним центром України з населенням близько 36 тис. чоловік.    

У наступній залі розповідається про життя в Україні після національно-визвольної революції. Зокрема, про повстання Переяславського полку, участь переяславців у війні зі шведами, гайдамацькому русі та війні з Наполеоном 1812 року. Експонується колекція орденів царської Росії, портрети видатних полководців, зброя з колекції фельдмаршала Апраксіна.

Черговий зал розповідає про початок ХХ століття, революції 1917 року і громадянську війну, створення Української народної Республіки. В залі експонуються оригінали документів того часу: оригінали декретів, звернень, агітаційних плакатів, зброя, одяг та ін.

Далі в експозиційних залах розповідається про післяреволюційний період, колективізацію і голодомор 1933 року, Велику Вітчизняну війну, на фротнах якої загинуло тисячі переяславців, післявоєнну відбудову народного господарства, нагородження Переяслава орденом Дружби народів в 1979 році. Завершується експозиція сучасним періодом, проголошенням України незалежною державою.

Особливе місце в музеї займають шевченківські зали «Музею Заповіту». Під час приїзду до Переяслава в 1845 і 1859 роках Т.Г. Шевченко жив у цьому будинку. У цих залах ми можемо побачити меблі того часу, посуд, вироби із фарфору, зокрема знаменитої фабрики Міклашевського, побутові речі, книги, картини з видами Переяслава того часу, копії робіт Т.Г. Шевченка.

Ім’я Тараса Шевченка тісно пов’язане з Переяславщиною. Поет бував тут неодноразово, довго мешкав у самому місті та в навколишніх селах. Тут він написав свої славетні твори. У віршах та прозі Т. Шевченко раз по раз згадує Переяславщину, подає чудові описи міста і його околиць.

У Переяславі проживав його друг, міський лікар Андрій Осипович Козачковський, з яким вони познайомилися ще 1841 року в Петербурзі, коли поет навчався в Академії мистецтв, а А. Козачковський після закінчення Медико-хірургічної академії працював лікарем на кораблях Балтійського флоту. Вони стали щирими приятелями. Т. Шевченко часто відвідував А. Козачковського, читав йому щойно написані твори. А. Козачковському ми завдячуємо цікавими спогадами про Т. Шевченка, які висвітлюють деякі моменти біографії та риси особистості поета.

У Переяславі зберігся будинок А. О. Козачковського, в якому в 1845 р. та 1859 р. жив поет. Цей будинок був збудований у 1820 р. його батьком, Осипом Козачковським, високоосвіченою людиною, ректором Переяславської духовної семінарії. За свідченнями старожилів міста та нащадків А. Козачковського, зокрема, О. Г. Козачковської — дружини онука А. Козачковського та Т. А. Козачковської — правнучки А. Козачковського, в будинку було чотири входи і дванадцять кімнат: вітальня, покої для гостей, будуар, їдальня, спальні, кухня, коридори, а також дві веранди і ганок.

У 20-ті роки ХХ ст. будинок був націоналізований, у ньому розміщувалися дитячий будинок, квартири вчителів і адміністративні контори, тому внутрішнє планування дещо змінене (перегородки, двері).

З 1946 року в цьому будинку знаходилася експозиція державного історичного музею спочатку в трьох кімнатах, а з 1954 року — в усіх дванадцяти кімнатах. Два зали історичного музею були присвячені перебуванню Т. Г. Шевченка на Переяславщині.

Влітку 2004 р. Кабінет Міністрів України виділив кошти на реставраційні роботи будинку А. Козачковського. Вже давно музейні співробітники мріяли про те, щоб у цьому будинку відтворити його інтер’єри, ширше подати матеріали про знайомство господаря з Тарасом Шевченком, про перебування поета на Переяславській землі.

Після ремонту така нагода трапилася. Знайшлося рішення: створити неординарну, неповторну, унікальну експозицію Музею Заповіту Т.Г. Шевченка з меморіальними, літературно-художніми та історичними залами. Це було важке, проте й більш цікаве завдання, ніж створення за назвою та змістом традиційного літературно-меморіального музею.

Наукова концепція побудови експозиції Музею Заповіту Т. Г. Шевченка була розроблена Заслуженим працівником культури України, заступником генерального директора НІЕЗ “Переяслав” з наукової роботи Мельник В.П.

Структурний та тематико-експозиційні плани розділів музею розроблялися групою наукових співробітників заповідника. Вони отримали позитивну оцінку, рецензію науково-методичного відділу музеєзнавства Національного музею історії України в особі провідного наукового співробітника С. Івахна та наукового керівника відділу “Хата на Пріорці” Національного музею Т. Шевченка в Києві Н. Наумової.

Ідею створення Музею Заповіту Т. Г. Шевченка підтримали творчі спілки України, Комітет з Національної премії України ім. Тараса Шевченка, діячі культури й науки, серед яких — академіки П. Т. Тронько, Б. І. Олійник, М.І. Жулинський.

Одним з ініціаторів створення цього музею був Борис Михайлович Войцехівський, член Національної спілки журналістів України, радник-організатор Комітету з Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, трудова діяльність якого тісно пов’язана з Переяславським краєм, а з 2004 р. очолював комітет з організації Музею Заповіту Т. Г. Шевченка в складі НІЕЗ “Переяслав”.

“Метою створення Музею Шевченкового “Заповіту”, — як зазначено в науковій концепції, — є відтворення атмосфери оточення старовинного українського історичного міста, будинку, в якому Т. Шевченко пережив високе поетичне піднесення в органічному контексті з українською природою, з усім українським життям, а також осягнення і відтворення всієї глибини творчості Т. Г. Шевченка переяславського періоду, осмислення української історії, ментальності, традицій.

Йдеться не тільки про літературний твір “Як умру, то поховайте...” (“Заповіт”), а й передачу музейними засобами Заповіту Т. Г. Шевченка нащадкам: його погляди на українську історію, майбутнє України тощо та тему Заповіту в його широкому філософському, духовному розумінні. Експозиція цього музею має три складові: історичну, меморіальну та літературно-художню.

Тут показане тільки те із життя Т. Г. Шевченка, що стосується лише Переяславщини і не повторює те, що показується в існуючих шевченківських музеях.

Меморіальний розділ музею відтворений інтер’єрами кімнат 1-ї половини ХІХ ст.: “Вітальня А. Козачковського”, “Кімната для гостей, в якій жив Т. Шевченко”. Ще чотири зали присвячені розділу “Переяслав історичний”. Літературно-художні зали, які розповідають про знайомство А. Козачковського з Т. Шевченком та його перебування на Переяславщині, розмістилися в трьох кімнатах. Одна зала музею — виставкова.

Чому саме означені вище меморіальні кімнати були вибрані для показу відвідувачам? Бо вони найбільше пов’язані з перебуванням Т. Шевченка на Переяславщині. 19 серпня 1845 року А. Козачковський у вітальні влаштував урочистий вечір на честь приїзду Т. Г. Шевченка. Сюди зібралася переяславська інтелігенція. Т. Шевченко читав свої поезії, під акомпанемент роялю співав пісень. Усі були в захопленні від поета. Переяславський лікар М. Штерн, сусід А. Козачковського, захоплено вигукнув: “Батько! Оце так батько!” З цього вечора Тараса всі почали називати “батьком”.

У бібліотеці А. Козачковського Т. Шевченко читав літературні періодичні видання ХІХ ст. Тут можна побачити цінну медичну, наукову, енциклопедичну та художню літературу ХІХ ст., підшивки медичної газети “Врачь”, народно-лікарської газети “Друг здравія” — ще часів А. Козачковського і Т. Шевченка.

До лікаря за порадою ішли не тільки жителі Переяслава, а й повіту. А. Козачковський приймав їх у своєму кабінеті, де любив сидіти і Тарас Григорович. Він одночасно писав твори і спілкувався з відвідувачами Козачковського. У кімнаті для гостей жив поет і там же написав безсмертний “Заповіт”.

Рідкісні експонати прикрашають усі зали музею. Звідки бралися ці унікальні речі?

У ті важкі часи неможливо було зберегти обстановку Козачковських. Тридцяті голодні роки зірвали їх з місця. Онук, теж Андрій Йосипович Козачковський, що жив тут і був гарним учителем, опинився аж у Середній Азії. Перед тою вимушеною розлукою він дещо продав, а решту роздав близьким і знайомим.

У середині 50-х років пошукова група музейних співробітників у складі Є. С. Нестеровської, І. А. Скотникової, М. І. Чухно пішли по хатах, шукаючи всіх знайомих і близьких родині Козачковських людей. Але довгенько не могли виявити ніяких слідів. А речі мали таку ціну в 30-х роках, коли не картини і не книги цікавили людей, а кусень хліба. Академік В. Г. Заболотний, який був знайомий з онуком Козачковського через знайомих знайшов і викупив музичну скриньку. Це був один із найперших цінних експонатів — свідок перебування в будинку переяславського лікаря Т. Г. Шевченка, який зайняв чільне місце в бібліотеці господаря.

Якось випадково натрапили на дві картини — світські ліричні мотиви: дівчина з парубком біля тину та дівчина біля криниці Варвари Рєпніної, які зараз нагадують Яготинські зустрічі Шевченка в Рєпніних. Варвара закохалася в Тараса, і те надихнуло її на створення кількох картин. Картини розмістили у передпокї для гостей, в якій жив Т. Шевченко. А поруч, на столику, стоїть глечик із с. Прохорівки, родового маєтку видатного історика, етнографа М. Максимовича, з якого, за переказами, вмивався Т. Шевченко. Роботи французьких майстрів 2-ї половини ХІХ ст. погруддя “Мавр” і “Мавританка” прикрашають вітальню.

Окрасою кабінету лікаря А. Козачковського є його особистий стіл. Існує думка, що цей стіл зробив сам господар. На столі подаємо оригінали документів родини Козачковських. Також з меблів привертає увагу секретер, який належал родині Носачівв, які товаришували з онуком Козачковського. У секретері зберігалися цінні папери, документи, гроші.

Вишукані інтер’єри кімнат допомагають відвідувачам уявити дух епохи ХІХ ст. — того часу, в який жили Т. Шевченко і А. Козачковський.

У розділі “Т. Шевченко і Переяславщина” використані для показу у двох залах теми пов’язані виключно з місцевим матеріалом, а саме “Петербурзький Переяслав” та “Тарас Шевченко на Переяславщині”, “Три літа” та “Приїзд Т. Шевченка до Переяслава в 1959 р.”.

Не дублюючи матеріалів петербурзького періоду життя поета, в експозиції показане переяславське земляцтво в Петербурзі 1838-1845 рр., до якого входив і молодий лікар Андрій Козачковський. До цього товариства охоче ввійшов і Тарас Шевченко. Петербурзькі переяславці охоче розповідали йому про багату історію Переяславщини і настільки заінтригували Тараса, що він вигукнув: “А який же він, отой стародавній Переяслав? Ось коли буду в Україні, то відвідаю і його”. Ще в Петербурзі Т. Шевченко пише поему “Тарасова ніч” (1838 р.), в якій описує події 1630 р., а саме — перемогу під Переяславом козаків та селян Тараса Федоровича (Трясила) над військом коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Конєцпольського.

Вперше приїхав Т. Шевченко до Переяслава в серпні 1845 р. за завданням Археографічної комісії. Він замальовував архітектурні пам’ятки Переяслава. Збереглися його акварелі “Вознесенський монастир”, “Михайлівська церква”, “Покровська церква”, “Андруші” (два малюнки під цією назвою), “У В’юнищі”, “Кам’яний хрест Св. Бориса”, копії яких розміщені в експозиції музею. До речі, А. Козачковський зберігав значну частину малюнків Т. Шевченка у своєму будинку. Про місто, пам’ятки Переяслава Т. Шевченко залишив багато спогадів, описів у повістях “Близнецы”, “Художник”, “Археологічних нотатках”, листуванні, поезіях. “Много добрых воспоминаний сохранил я о старом Переяслове” — ці теплі слова напише Т. Шевченко у листі до А. Козачковського із заслання.

Переяславці також шанували творчість Т. Шевченка, про що свідчить цікавий експонат — рукописний “Кобзар”, переписаний нашими земляками ще в 1844 р. Він зберігався в колишнього директора музею Н. В. Рубана, який дістався йому нібито з домашньої бібліотеки нашого земляка, праправнука трахтеми- рівського сотника В. А. Чубука-Подольського, який у 20-х роках працював ученим секретарем Академії наук УРСР.

У свій другий приїзд, наприкінці жовтня 1845 р. Т. Шевченко на Переяславщини написав найкращі твори: поему “Наймичка” (13 листопада), “Кавказ” (18 листопада), присвяту до поеми “Єретик” (22 листопада) — в Переяславі, “І мертвим, і живим...” (14 грудня) “Холодний Яр” (17 грудня), “Давидові псалми” (19 грудня), “Маленькій Мар’яні” (20 грудня), “Минають дні, минають ночі...” (21 грудня), “Три літа” (22 грудня”) — у В’юнищах (Переяславщина), і нарешті, “Заповіт” (25 грудня) у Переяславі, автографи яких розміщені в експозиції, також факсимільне видання збірки “Три літа”.

Окрім меморіальних та літературно-художніх залів, особливе місце в музеї посідають перші чотири кімнати розділу “Переяслав історичний”.

Історична тематика присутня в багатьох творах Великого Кобзаря — “Іван Підкова”, “Гайдамаки”, “Гамалія”, у творах, написаних під час перебування на Переяславщині — “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Єретик”, “Давидові псалми”, “Холодний Яр” та ін. У минулому України поета приваблювали насамперед героїка боротьби народу проти татарських, турецьких і польських поневолювачів, а також козацька вольниця — Запорізька Січ. Тому автор наукової концепції ввела до структури Музею Заповіту Т. Шевченка розділ “Переяслав історичний”, що дає можливість розкрити героїчну історію древнього Переяслава, побачити її очима Т. Г. Шевченка.

Маючи раритети з експозиції колишнього історичного музею, ми розмістили розділ “Переяслав історичний” в перших чотирьох залах музею. Це єдина можливість експонування цінних історичних колекцій заповідника, які традиційно викликали і викликають найбільший інтерес відвідувачів.

Багато часу витрачено на пошук художньої концепції експозиції. Художники ТОВ “Галерея дизайну “Арата”, яку очолює А. В. Гайдамака, працювали над трьома літературно- художніми залами нашого музею. Чотири зали розділу “Переяслав історичний”, чотири меморіальні кімнати та виставковий зал були оформлені колективом працівників музею та заповідника.

Неабияке значення має естетичне оформлення будь-якої експозиції. Меблі ХІХ ст. (дивани, дивани-канапе, ліжко, стільчики, крісла, столик, ломберний столик, шафи, підставки, рояль, дзеркала тощо) та вітрини для історичної частини музею були заздалегідь відремонтовані нашими музейними реставраторами.

Хоча в контексті музейних експозицій текстам належить допоміжна функція, усе ж таки тексти відіграють фундаментальну роль. Численні дослідження неодноразово підтверджували пряму залежність ефекту від якості підписів.

25 листопада 2008 року в приміщенні Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди відбулися ІІІ Всеукраїнські Шевченківські читання, приурочені до 195-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Голова організаційного комітету — Борис Михайлович Войцехівський, член Спілки журналістів України, радник- організатор Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. У конференції взяли участь науковці Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, лауреати Шевченківської премії, члени Національної спілки письменників України, шевченкознавці, заслужені діячі мистецтв України, наукові співробітники Шевченківського національного заповідника та Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” та ін.

музей Заповіту Т.Г. ШевченкаПам`ятний знак біля музею Заповіту Т.Г. ШевченкаІнтерєр вітальні музею Заповіту


1