Музей «Поштова станція»
Експозиція музею створена в приміщенні поштової станції, що знаходилась в місті Переяславі на розі вулиць Старокиївської та Московської. Перенесена та встановлена на поштовому тракті XIX ст. Київ-Полтава. У ХІХ ст. Поштова станція являла собою державну установу, яка здійснювала пересилання поштової кореспонденції, грошових переказів, посилок та преси. Основною функцією поштових станцій було перевезення пасажирів за встановленим тарифом.
У чотирьох залах музею Поштова станція, відкритого у 1993 р. відтворено інтер’єр канцелярії, житлового приміщення станційного доглядача та кімнат для відпочинку та ночівлі подорожуючих та ямщиків.
У приміщенні канцелярії розміщене робоче місце станційного доглядача – масивний різьблений стіл з письмовим приладдям, скринькою для прогонних грошей та журналом для реєстрації подорожуючих. Поряд експонуються колекції монет і паперових грошей, які використовувалися для розрахунків за проїзд та постійно діюча виставка поштових листівок поч. ХХ ст. Також експонуються: "Высочайше утвержденные дорожные правила", за якими лише власник подорожуючої міг одержати поштові коні: "Постановление, до всеобщего сведения касающегося". Головне в ньому — "каждому чину й посколько выдавать лошадей", карти-схеми поштових трактів, карта Полтавської губернії, до якої входив Переяслав.
Користуватися послугами поштового транспорту можна було тільки за наявності так званих подорожніх. Це документ, який засвідчував особу подорожуючого і обов’язково мету подорожі. Подорожні видавалися двох видів – для державних і для приватних потреб. В експозиції музею знаходяться копії подорожніх М. Гоголя, М. Максимовича та Т. Шевченка.
У кімнаті, яка служила станційному доглядачу за службове житло, відтворено типовий міщанський інтер’єр ХІХ ст. Окрема кімната відводилася для відпочинку, а іноді і ночівлі пасажирів. Окрім необхідних меблів та дорожніх валіз, в кімнаті експонуються грамофон та фісгармонія (музичний інструмент), які допомагали подорожуючим приємно проводити час в очікуванні своєї черги на виїзд.
У візницькій ямщики відпочивали та грілися після довгої дороги, харчувалися, лагодили упряж та розважалися. В кімнаті – стіл з лавами, піл для спання, кінська упряж, одяг візників, судник з посудом, народні музичні інструменти. Привертає увагу різьблена дуга з набором дзвіночків, в центрі яких знаходиться знаменитий "Дарунок Валдаю". Такі дзвіночки почали побутувати в кінці XVIII ст. Єдина система поштового зв’язку вимагала обов’язкового їх використання всіма поштовими кур’єрськими екіпажами та поліцією для безперешкодного і пріоритетного руху. Крім попереджувальної функції, дзвіночки коригували рух коней на тракті, ритмом свого звучання задаючи їм певний темп.
Музейна експозиція знайомить відвідувачів з історією розвитку поштового зв’язку в Україні на прикладі поштової станції повітового міста Переяслава Полтавської губернії та розкриває особливості життя і побуту поштових службовців і подорожуючих, а також особливості поштового зв’язку та пасажирських перевезень 2 пол. ХІХ – поч. ХХ ст.ст.
1
