Хрумало Іван Петрович

ХРУМАЛО Іван Петрович народився 19 травня 1901 р. в с. Хоцьки Переяславського повіту Полтавської губернії (нині Переяслав-Хмельницький район Київської області) у селянській родині, де виховувалося п’ятеро дітей: три доньки і два сини. Батько, Петро Пилипович, працював лісником у володіннях князя Горчакова, де йому дали для проживання невелику хатку. Згодом батьки спромоглися побудувати власне житло в с. Хоцьки, куди й переїхала родина.

У семирічному віці І. Хрумало пішов навчатися до сільської церковно-приходської школи, навчання в якій закінчив у 1912 р. Через нестачу коштів певний час був змушений допомагати батькам по господарству, випасав худобу, навчався кравецькій справі. Після війни та революційної розрухи в 1918 р. продовжив навчання у вищій початковій школі, закінчив дев’ять класів. Під час навчання разом з кількома однокласниками під керівництвом учителів брав участь в організації учнівських концертів, вистав. Був учасником сільського хору. Навесні 1920 р. І. Хрумало було заарештовано та разом з декількома товаришами відправлено до м. Полтави, звідки через два місяці звільнено. Повернувшись додому, І. Хрумало вступив до комсомолу, але невдовзі був з нього виключений. У 1921 р. вступив до трупи артистів Леся Курбаса в м. Києві, але через брак коштів був змушений повернутися додому. Певний час працював у сільському театрі. У 1922 р. навчався в профтехнічній школі м. Переяслава, яку не зміг закінчити через матеріальну скруту. У 1927 р. йде до війська, звідки невдовзі його було комісовано через хворобу.

Повернувшись у село, І. Хрумало намагається відновити самодіяльний сільський хор та драмгурток. До початку колективізації обіймав посади діловода, голови та секретаря сільської ради. Відмовившись брати участь у розкуркуленні, був заарештований і відправлений до Лук’янівської в’язниці м. Києва, звідки через два місяці був відпущений додому. Через арешт І. Хрумало здобув тавро ворогу народу і, не маючи змоги залишитися в селі, їде на пошуки роботи. Деякий час він працює бухгалтером на Херсонщині. Влітку 1932 р. вирушає на заробітки до Росії. До квітня 1933 працює бухгалтером в Алтайському краї. Повернувшись в Україну, після довготривалих пошуків влаштовується на посаду бухгалтера в транспортний Осоавіахім м. Луганська. У Луганську вступає на 3-й курс вечірнього відділення “Художнього робітфаку”. Після його закінчення І. Хрумало отримав направлення до Одеського художнього інституту, який восени того ж року був перейменований на Одеське художнє училище. В училищі І. Хрумало навчався п’ять років. Щороку під час літніх канікул відбував практичні роботи на фарфоровому та фаянсовому заводах. Після закінчення навчання в 1939 р. був розподілений на роботу на Будянський фаянсовий завод (Харківська область) на посаду головного художника. З початком Великої Вітчизняної війни завод перестає діяти.

Деякий час І. Хрумало працював комірником на одному з евакуйованих Київських підприємств. Через кілька місяців, попри комісування, його було призначено до складу нестроєвої частини, але згодом відпущено додому. Через кілька місяців по цьому І. Хрумало дістався свого села, де влаштувався рахівником у лісництві, пропрацювавши там до 1946 р. У 1950 р. він їде працювати на фарфоровий завод у містечку Довбиш на Житомирщині, де влаштовується художником-скульптором у живописний цех. Через низьку зарплатню, не маючи за що утримувати дружину і двох дітей, у 1953 р. повертається в с. Хоцьки, де і проживав до кінця свого життя. Працював бухгалтером у МТС, у Хоцьківській середній школі.

Усі ці роки І. Хрумало брав активну участь у місцевому драмгуртку, писав вірші, малював. Його творчий доробок досить різноманітний. Ним створено близько 40 портретів відомих людей, З-поміж них портрети представників української інтелігенції. Т. Шевченка, І. Франка, М Вовчка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Дніпрової Чайки та ін. Його авторству належать портретні зображення кобзаря Вересая, героїв Великої Вітчизняної війни, представників своєї родини та односельців. Також ним створено пейзажі, композиції, картини на історичні сюжети копії, графічні замальовки, скульптурні роботи. І. Хрумало був нагороджений грамотами обласного управління культури та управління культури Київського промислового облвиконкому за активну участь у виставці народних митців, присвяченій 150-й річниці з дня народження Т.Г. Шевченка.

Помер І. Хрумало в 1990 р. Після себе він залишив рукописні спогади у яких описав власне життя та життя своїх односельців.