Тарас Федорович (Трясило)

Тара́с Федоро́вич — козацький отаман татарського походження. Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії. Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Крим (1629), учасник Смоленської війни 1632—1634, керівник антиурядового козацько-селянського повстання 1630 року. Січове ім'я — Тарас Трясило, татарське ім'я — Хасан або Усан.

Вперше згадується у документах королівського суду 1647 року під іменем татарина з Криму Усаном або Хасаном. Під час московської кампанії 1618 року прийняв хрещення й ім'я Тарас Федорович. Швидко завоював авторитет козацтва, про що повідомляв Папський нунцій 1620 року:5000 козаків прийшли з Чорного моря, перейшовши кордон Угорщини, і вступили на службу до імператора на чолі з відомим капітаном Гасаном Тарасом.

Під час тридцятирічної Війни командував загонами козаків-найманців на австро-угорській службі. Відзначився багатьма злочинами проти протестантських мешканців Словаччини та Угорщини. За його ініціативи в козацьких військах з'явилася козацька кавалерія, яка разом з пішими військами починає відігравати важливу роль. Змінилася навіть офіційна назва війська Трясила, яке звалося «козацька кавалерія і інфантерія».

У березні 1630 року Тарас Федорович став на чолі козацького повстання проти уряду Речі Посполитої. У боях під Корсунем і під Переяславом повстанці розбили польське військо і в червні примусили польського гетьмана С. Конецьпольського підписати угоду в Переяславі.

Незадоволений угодою, Федорович, позбавлений гетьманства, відійшов з незадоволеними козаками на Запорізьку Січ, де робив спроби підняти нове повстання. Брав участь найманцем у Тридцятилітній Війні (військо Габсбурзької Імперії), московсько-польській війні 1632—1634, що велась за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі.

На козацькій раді в Каневі взимку 1634—1635 рр. Федорович закликав до повстання проти шляхетської Польщі. Потім із частиною козаків пішов за Дон. У 1635 р. вів переговори з московським урядом про переселення 700 козаків на Слобідську Україну. Навесні 1636 р. після повернення із Дону Федорович їздив до Москви з проханням про перехід частини українського козацтва на службу до Московської держави. Але його пропозицію було відхилено, бо московський уряд не бажав загострювати відносини з шляхетською Польщею після невдалої московсько-польської війни 1632—1634 рр.

В козацьких літописах говориться, що Федорович помер через дев'ять років після повстання, отже 1639 р.