Сімейна реабілітація у госпіталі в Циблях
Велика кількість атовців висловлюють бажання пролікуватися у госпіталі разом з дружиною, адже наслідки війни відчуваються не лише самими бійцями, а й їх близькими, які в більшості випадків залишаються непоміченими державою.
Керівництво центру вже давно звертає увагу на необхідності поширення права на лікування в госпіталях ветеранів війни і на дружин учасників АТО. В планах директора центру Юрія Гріненка – реконструювати третій лікувальний корпус госпіталю спеціально під потреби учасників АТО, і в тому числі організувати відділення, в якому вони зможуть лікуватися разом з дружинами.
На початку жовтня у госпіталі на лікуванні знаходилося п’ять подружніх пар, до того ж одне подружжя з дитиною. Поділилися про переваги спільної реабілітації. Так Олександр та Олена Пилипчуки з Херсонської області, обоє учасники бойових дій. Свого часу Олександр допомагав Олені вступити до лав Збройних сил, а згодом вони одружилися. Зараз разом виховують донечку Ніколь, якій скоро виповниться два роки. На лікування приїхали разом з малечею.
Олександр: На відміну від своєї сім’ї, я вже тут не вперше. Приїжджав ще в серпні минулого року, пройшов обстеження, мене направили на операцію в інститут нейрохірургії, після чого знов приїхав в госпіталь на післяопераційну реабілітацію. Руку відновили майже повністю.
Після війни в родинах насправді дуже багато проблем. Нас лікують, а дружини, які нас чекали, разом з нами все переживали, не отримують належного лікування та уваги від держави. Тим більше, з сім’єю лікуватися набагато краще. Без сім’ї дуже сумуєш, переживаєш за них. Бо знаєш, що у дружини теж багато проблем зі здоров’ям. Вдома фінансово не має можливості забезпечити належне лікування, а тут повноцінна реабілітація для нас обох.
Олена: Нам тут дуже подобається, і дитині теж. Процедури проходимо по черзі, донечка залишається то з мамою, то з татом. Спочатку тато проходить процедури, потім мама. Нас дуже тепло тут зустріли. Я хочу, щоб всі хлопці з дружинами та дітками мали змогу сюди приїхати, полікуватися та відпочити.
Володимир та Олена Полупан родом із Харкова, разом вже 30 років. Обоє лікарі, познайомилися в медичному інституті і з того часу не розлучаються. За винятком чотирьох років, коли Володимир був у зоні АТО. Разом виховали двох дітей.
Володимир: Я тут вперше, але справді дуже приємно. Дуже потужне відділення для реабілітації, це я як лікар можу сказати. Багато цікавого, організовані екскурсії по музеях Переяслава, по історичних пам’ятках, працює клуб, гарне місце розташування – ліс, чисте повітря. Є можливість нарешті за довгі роки знову повноцінно поспілкуватися з дружиною. І було б дуже добре, якби таке сімейне лікування запровадили на державному рівні на постійній основі. Це сприяє одужанню обох членів сім’ї.
Олена: Повному одужанню, не тільки фізичному, а й психологічному, бо посттравматичний синдром не тільки у тих людей, які були на війні, а й у їхніх родичів, які залишалися в тилу, це - травма і для дітей, і для жінок, і для батьків. А тут сім’я ніби знову єднається. Ми разом не були майже чотири роки. Безумовно, проходили якісь зміни у психологічному стані як одного, так й іншого. Тому зараз є звикання, щось з’явилось нове. І це має важливе значення для подальшого життя.
Для Євгена Галочкіна та Оксани Герасименко госпіталь має особливе значення, адже познайомилися вони саме тут пів року тому. Тепер приїздять на лікування вже разом.
Оксана: Так набагато краще. Це і підтримка, разом ходимо на процедури, капаємось. Сімейне оздоровлення – дуже класно. Перебування разом позитивно впливає на відносини. Ми разом ходимо на рибалку, на прогулянки, в кіно. Весь вільний час ми проводимо у двох, не потрібно шукати ще якихось компаній.
