Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Останні новини
Головна » Новини » Михайло Сікорський започаткував переяславську археологічну школу

Михайло Сікорський започаткував переяславську археологічну школу

Переяславщина – один з найдавніших регіонів Середньої Наддніпрянщини, важливий центр формування українського етносу, з яким пов’язана перша згадка назви «Україна», – справедливо вважається також і надзвичайно багатою на археологічні пам’ятки. Однак до 50-60-х рр. ХХ ст. ця беззаперечна нині істина майже не була підтверджена власне самими археологічними пам’ятками. Адже на той час не було виявлено жодної відомої за літописами пам’ятки монументальної культової архітектури Переяслава. Лише випадково виявлені у 1888 р. залишки невеликої давньоруської каплиці з плінфи були досліджені професором Київської духовної академії П. Лашкарьовим і архітектором В. Ніколаєвим та музеєфіковані у підвалі новозбудованої церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1949 р. ленінградський дослідник, археолог-архітектор професор Михайло Костянтинович Каргер розпочав дослідження на території Переяслава, виявивши залишки Михайлівського собору ХІ ст. Під час розкопок протягом 1949-1956 років вишукувались залишки численних пам’яток монументальної культової архітектури давньоруського Переяслава. Активну участь у цих дослідженнях з моменту приїзду до Переяслава брав і молодий директор переяславського історичного музею Михайло Сікорський та його нечисленні підлеглі.

На жаль, за існуючою у той час у середовищі московських та ленінградських науковців традицією у наукових публікаціях М.К. Каргера не відображено внесок М.І. Сікорського у виявлення та дослідження археологічних пам’яток. М.І. Сікорський першим повідомляв М.К. Каргера про виявлені ним залишки давньоруських архітектурних об’єктів чи про випадково знайдені мешканцями міста під час земляних робіт археологічні пам’ятки. Але ж саме завдяки його спостережливості було зафіксовано наявність плінфи та інших будівельних матеріалів давньоруського часу на місці зруйнованої дерев’яної Спаської (Преображенської) церкви. М.І. Сікорський повідомив про це М.К. Каргера, який здійснив на цьому місці розвідкове шурфування, у результаті чого було підтверджено здогад про наявність тут залишків давньоруського храму.

Проведені улітку 1953 р. дослідження перевершили усі сподівання. Розкопаний храм виявився залишками одноапсидної церкви-усипальні другої половини ХІ ст. Це ж саме стосується залишків ще одного храму, знайдених на території «окольного міста» Переяслава у 1953 р. Йдеться про так званий Воскресенський собор ХІІ ст., випадково виявлений під час земляних робіт. У публікації М.К. Каргер вказав: «Земляні роботи були своєчасно припинені і про знахідку повідомлено в Академію наук УРСР та Академію архітектури УРСР». Про те, що цю знахідку було зроблено М.І. Сікорським, він чомусь не зазначив. Залишки цього храму також дослідила експедиція під керівництвом М.К. Каргера. Активну участь у ній брали переяславські музейники на чолі з М.І. Сікорським.

Цікаво, що київські археологи В.К. Гончаров та Є.В. Махно, які у 1952 та 1954 рр. проводили розкопки могильника черняхівської культури поблизу Переяслава, у примітках до своєї публікації у журналі «Археологія» вказали, що до складу експедиції, крім В.К. Гончарова, «входили наукові співробітники Переяслав-Хмельницького музею М.І. Сікорський, Є.С. Нестеровська і фотограф П.Т. Шепель».

На початку 60-х рр. ХХ ст. відбувся практично повний перехід справи дослідження археологічних пам’яток Переяславщини у руки українських фахівців. Якщо до цього археологічні розкопки на Переяславщині здійснювали переважно експедиції (часто об’єднані) під керівництвом науковців з Москви та Ленінграду, то з початку 1960-х рр. цим, як правило, займались експедиції під керівництвом дослідників з Києва та Переяслава-Хмельницького. Слід відзначити, що з кінця 50-х – початку 60-х рр. ХХ ст. М.І. Сікорський став постійним автором і співавтором численних публікацій з археологічної тематики, у яких він оприлюднював матеріали археологічних досліджень на території Переяславщини, часто у співавторстві з такими вченими як Ю.С. Асєєв, Є.В. Махно, А.П. Савчук, В.О. Харламов, Р.О. Юра.

У науковому архіві Інституту археології НАН України зберігаються листи й телеграми М.І. Сікорського, надіслані у зв’язку з виявленням ним чергової пам’ятки чи іншими справами. Наприклад, телеграма Р.О. Юрі: «Знайшли фундаменти завтра чекаємо обов’язково. Сікорський», або звернення на ім’я директора ІА АН УРСР С.М. Бібікова з клопотаннями про консультації з різних проблем реконструкції археологічних об’єктів, досліджених на Переяславщині: «Переяслав-Хмельницький історичний музей просить Вас дати дозвіл на видачу решти матеріалів розкопок тов. Гончарова і Махно на території міста Переяслава-Хмельницького. Крім цього, просимо виділити 3 великих амфори для археологічного відділу музею у павільйоні ХІ ст. Директор М. Сікорський».

«В 1965 р. вашим Інститутом на території м. Переяслава-Хмельницького проводилися розкопки землянки часів Київської Русі. Нами перенесена частина землянки і зроблена повністю її реконструкція. Музей просить Вас надати нам допомогу в оформленні внутрішньої обстановки землянки ХІ ст. Директор музея Сікорський».

Широкого розмаху археологічні дослідження на Переяславщині набули, починаючи з середини 70-х рр. ХХ ст. Це пов’язано з низкою причин, найвагомішою з яких є формування місцевого колективу науковців, що стало можливим завдяки підтримці з боку фахівців Інституту археології АН України. Співпраця колективу працівників Переяслав-Хмельницького історичного музею з досвідченими київськими археологами Є.В. Махно, А.П. Савчуком, Т.Г. Мовшею дозволила створити у 1979 р. відділ археології (у складі реформованого історико-культурного заповідника). У різний час у цьому відділі під керівництвом Г.М. Бузян працювали Є.В. Махно, А.П. Савчук, Т.Г. Мовша, В.М. Ричка, В.І. Слюсар, М.Т. Товкайло, Н.М. Чернікова, М.Ф. Хоменко, Т.В. Прядкіна, І.В. Кузьміцька, В.М. Панченко, О.В. та О.В. Колибенки, М.М. Буйлук. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. відбулося формування переяславської археологічної школи. Діяльність школи М.І. Сікорського, що особливо яскраво проявилась у наступному десятилітті, засвідчила утворення автономного центру археологічних досліджень, фахівці якого здійснювали розкопки пам’яток у різних регіонах України (Лівобережна та Правобережна Київщина, Середня Наддністрянщина, Південний Буг). Серед досліджених представниками переяславської археологічної школи унікальних пам’яток України слід виділити, перш за все, черняхівський могильник Соснова, що розкопувався експедиціями переяславських дослідників під керівництвом Є.В. Махно протягом дев’яти років (1978-1986), давньоруський курганний могильник Сомкова Долина на Переяславщині (Г.М. Бузян), трипільські поселення Косенівка та Коломийщина (Т.Г. Мовша, Г.М. Бузян), багатошарова пам’ятка Гард на Південному Бузі (М.Т. Товкайло).

За період діяльності переяславської археологічної школи її представниками виявлено низку різночасових археологічних пам’яток у різних регіонах України, підготовлено близько 200 наукових звітів про археологічні дослідження та опубліковано понад 500 друкованих праць з археології, а також монографії «Переяслав у віках», «Нариси з історії давнього Переяслава», «Православні храми Переяславщини». Активними діячами та вихованцями переяславської археологічної школи є 8 кандидатів історичних наук, один доктор історичних наук, два заслужених працівники культури, велика група науковців з величезним досвідом польових археологічних досліджень.

На сьогодні в приміщенні археологічного музею НІЕЗ «Переяслав» триває виставка «Михайло Сікорський – археолог», яка репрезентує цікаві матеріали, фотографії, присвячені Михайлу Івановичу Сікорському – фундатору переяславської археологічної школи. Ви ще встигнете її відвідати – вона працює до 15 жовтня.


Джерело: Олександр Колибенко, кандидат історичних наук, професор / Вісник Переяславщини
1