Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Новини » Порятунок Ташанського парку

Порятунок Ташанського парку

Порятунок Ташанського парку

Сільський голова села Ташань Віктор Кужільний і мешканець села Павло Ярош взялися за порятунок парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва “Ташанський”, який має площу 144 гектари. Що вже вдалося зробити і чого прагнуть ентузіасти, дізнавався журналіст “Вісника”.

Павло Ярош (64 роки) народився в Ташані, працював також тут: у Студениківському лісництві, сільським головою, керівником колгоспу. Тож він  добре знає парк, а відтак і його проблеми.

Парк був закладений у 1775 році  на базі ділянки лісу з віковими дубами. Ідея належала графу Петру Рум’янцеву. У 1870 році господарями ташанського маєтку стали князі Горчакови.  Костянтин Горчаков  приділив йому особливу увагу. Був побудований розкішний палац,  від якого до дороги вела 500-метрова алея, викладена цеглою, – Павло Григорович показує ці місця. – Нічого не залишилося, лише яма від підвального приміщення. У буремному 1917 році палац розібрали по цеглині. Тоді про історичну пам’ять не думали, хотіли якнайшвидше здихатися магнатів.

Наразі на цьому місці ентузіасти встановили інформаційний знак із зображенням колишнього палацу, вигравіруваним на металі.

Павло Григорович показує ще одне історичне місце – могилу, в якій похований син князя – Борис.

У Костянтина Горчакова було три сини. Це середній, помер у віці 21 року від туберкульозу в італійському місті. Був похований у ташанському парку недалеко від палацу. Раніше тут ще й була капличка на його честь. За могилою доглядають жительки села Тетяна Федорівна Зражевська і Софія Кирилівна Кривошея. Ми замінили дерев’яний хрест на металевий, на ньому написали, хто тут похований. У парку є ще одна могила, де схоронений невідомий чоловік, убитий під час дуелі, – розповів Павло Григорович.

Найбільше багатство парку – його вікові дерева. Ще за часів князя Горчакова на цій території був закладений розсадник для вирощування хвойних і листяних порід, якими згодом поповнювали парк. Тож наймолодшим уже перейшло за сотню років.

Один із найдавніший і найкрасивіших – дуб Шевченка, як його тут називають. Висота велетня – 20 метрів,  діаметр 1,60 метра, обхват стовбура – 6 метрів. Павло Ярош зазначає, що  дубу може бути близько 800 років.

На цьому місці знімали сюжети для кінофільму  за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня” та документальний фільм до 175-річчя від народження Тараса Шевченка, – розповів Павло Григорович. – Колись у календарі був надрукований малюнок цього дуба, зроблений Тарасом Шевченком. Коли приїжджала до нас знімальна група з київської кіностудії Довженка, я їм цей листочок віддав. І тепер ми ніде не можемо знайти ні малюнок, ні інформацію про нього. Але точно відомо, що Тарас Шевченко бував у Ташані. Бо дорога до Яготина, де він часто зупинявся в маєтку Рєпніних, йшла тільки через наше село. Ймовірно, гуляючи ташанським парком, він і змалював дуб. Це унікальне дерево, такого більше немає. Бо в природі дуби так не ростуть, йому спеціально надали такої форми.

Ще одне особливе дерево – дуб кохання. Хто його так назвав, невідомо. За віком  воно мало поступається  шевченковому і теж має незвичайну будову. Майже від основи стовбуру відходять три основні гілки, і дві з них вигнуті за формою серця. Павло Ярош показує й інші унікальні дерева: два дуби-брати і три дуби-брати. У цих дерев відповідно два і три стовбури ростуть пучком.

Усі цікаві дуби ознакували металевими табличками, де позначили їхній вид, приблизний вік та особливість. Відповідні гравіювання на металі зробив Віктор Кужільний. Також біля кожного дуба встановили дерев’яні сидіння, на яких написані  видумані назви дерев. Це атрибутика для любителів фотосесій. Їх виготовили і пофарбували Павло Ярош і  Олександр Вовчок.

Павло Григорович зазначив, що на території парку ростуть три види сосни (звичайна, кримська і Веймутова), ялина звичайна, гледичія, бархат амурський, бересклет, горіхи волоський, чорний і сірий, ліщина, черемха, ясен, липа, вільха та багато інших дерев. На жаль, зникли клен канадський сріблястий, ялина срібляста, сосна Банкса, каштан їстівний, туя, модрина.

Стан дерев незадовільний. Вони вражені шкідниками, на них поширені грибкові захворювання, прогресує омела. Вікові дерева всихають, падають, їх терміново треба рятувати, – зазначив він.

Як відомо, на території парку є три рукотворні ставки. Найбільший  має розмір 1,7 гектара. Посередині ставу є острів, і колись з берега до нього вів навісний місток. Наразі водойма в занедбаному стані: у воду попадали дерева, рівень води впав, береги заросли.

Другий ставок зберігся краще. У ньому влітку купаються діти, а дорослі люблять посидіти тут з вудкою. Трапляються карасі, коропи. Поряд з водоймою є непогана зона відпочинку.

Колись усі ставки були обкладені величезним камінням, щоб береги не осувалися. Його розікрали – на фундаменти. Приздили сюди навіть зі Згурівського, Яготинського районів. Так розповідають люди,  – коментує співрозмовник. – А навколо ставків росли лише хвойні дерева. Листяних не було, щоб осіннє листя не потрапляло у водойми.

Найзабрудненіший зараз третій ставок, глибиною 7 метрів. Колись  у ньому була чиста джерельна вода.

Це був найчистіший ставок. У ньому водилася форель, золотистий карась. А рибу гольян (жидки) вирощували як кормову для форелі, – зазначає Павло Григорович. – Усе змінилося, коли в 1950-х роках у ставку почали мочити коноплі, а зверху прикидати землею, щоб краще намокали. Я це знаю з розповідей  старожилів. Так тривало десятки років. І зараз глибина води лише один метр, а решта – мул. Хоча червоний карасик тут досі живе. Я консультувався зі спеціалістами: щоб почистити три ставки, потрібно 3 мільйони гривень.

Віктор Кужільний, Павло Ярош,  Володимир Різник, Василь Куліш, Юрій Коржов та інші громадські активісти мають план, як урятувати Ташанський парк.

Ми хочемо, щоб на базі парку була створена адміністрація, яка б ним  управляла. Оскільки це пам’ятка загальнодержавного значення, то вона повинна утримуватися коштами держбюджету. Бо нинішній землекористувач – Переяслав-Хмельницьке лісове господарство – не має ресурсів, щоб утримувати парк у належному стані. І ми вдячні директору лісгоспу Валентину Рудницькому, який погоджується з нами.

У штаті пропонуємо передбачити посади  директора, бухгалтера, лісівника, екскурсовода і 8 осіб робітників. Роботи в парку дуже багато, але все реально. Ми вже зверталися у стільки інстанцій! Нас підтримує райдержадміністрація, народний депутат Сергій Міщенко, директор Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, академік Олександр Пономаренко. Повинна відбутися зустріч  із Міністром екології та природних ресурсів Остапом Семераком. Ми віримо, що парк “Ташанський” буде розчищений, впорядкований  і нам не буде соромно запрошувати сюди туристів, – зазначив Павло Ярош.


Автор: Юлія Строчинська

1