Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Останні новини
Як перемогти корупцію в держзакупівлях
26.06.2017

За допомогою впровадження системи ProZorro в Україні вдалося практично повністю викорінити корупцію в держзакупівлях і заощадити мільярди гривень бюджетних коштів.


Підсумки місячника благоустрою на Переяславщині
06.05.2017


У Переяславі пройде День вуличної музики
29.04.2017


Всеукраїнський музейний форум пройде у Переяславі-Хмельницькому
28.04.2017


«Кубок Переяслава-Хмельницького-2017» з повітроплавання
28.04.2017

7-9 травня запрошуємо на Фестиваль з повітроплавання у Переясліві-Хмельницькому


Головна » Новини » Концерт середньовічної музики у Музеї Кобзарства

Концерт середньовічної музики у Музеї Кобзарства

Співає Тарас Компаніченко

5 березня 2015 року в Музеї кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” відбувся концерт-зустріч із кобзарем Тарасом Компаніченком. Концерт був організований за підтримки народного депутата України Артура Палатного та міського голови Тараса Костіна.

Значну частину репертуару концерту становили епічні твори — думи, старовинні канти Почаївської Лаври, так звані «запорозькі пісні», козацькі псалми, лицарські пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика.

Кобзарю Тарасу Компаніченко виповнилось 46 років. Походженням він із родини депортованих козаків Глухівського повіту – мати виросла на засланні у Архангельській області Російської Федерації, куди тодішня влада примусово вивезли її батька.

Виріс Тарас у Києві. З кінця 1980-х років – у національному русі, член Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ). Проте, як він став кобзарем Тарас Компаніченко розповів нашому кореспонденту:

– Пане Тарасе, чому саме пішли навчались грі на бандурі, а не гітарі, роялю?
– В дитинстві батько купив мені невеличку, так звану, сувенірну бандуру і я на ній підібрав “Червону руту” та й грав то мабуть через те батько і віддав мене у музичну школу по класу бандури. Моя вчителька Людмила Твердохліб навчалась у покійного уже Миколи Гвоздя (народний артист УРСР, бандурист, мистецький керівник Національної Капели бандуристів), і вона готувала мене до цієї капели. На початку мені довелось не легко, з одного боку я долав опір інструменту, кожен початківець навчаючись грати на музичному інструменті має таке відчуття. Долав власний опір бо у дитинстві мене, як мабуть і усіх хлопчаків, вабили ігри у війну, а не гра на будь якому музичному інструменті. І до всього мусив виконувати специфічний репертуар. Специфічність його полягала в тому, що окрім традиційних народних українських пісень мав грати та співати радянську музику на кшталт “будьоновки-шапки” або “Ой понад Волгою”. Тобто, обов’язкове комуністично-ідеологічне навантаження. А от коли я навчився підбирати музику то у мене з’явилось велике бажання грати на бандурі українських народних пісень. Мій дідусь та бабуся полюбляли співати козацьких пісень. Приходили їх знайомі і вони на кілька голосів їх виконували. Я боявся, що бабуся із дідусем помруть і заберуть із собою ті пісні і став записувати слова і підбирати до них музику, робив такий собі живий наївний фольклоризм. Коли це відкрилось то у мене з’явився великий інтерес до музики.

– Коли це сталось?
– Десь приблизно в 12 років.

– Але ж у ці роки молодь в основному виховувалась на “Бітлз”, так званій електронній музиці: електрогітари, іоніка, ударні, а у вас бандура?
– Я в основному полюбляв рок гурти, притому, не радянські. Я взагалі “советську” музику не любив. Хоч на той час з’явилися такі гурти, як “Машина часу” Макаревича, прибалтійський “Зодіак”. Проте, фарцовщики привозили із за кордону касети “Led Zeppelin” (в перекладі Олов’яний дирижабль, прим авт.) “Black Symbols” (чорні символи) “Jethro Tull” (ім’я відомого в Англії винахідника) і я виховувався саме на їх музиці. Для мене це була не просто музика типу “балалайку в руки візьму і тобі на ній пробалалаю” із якимись претензіями, а музика справді філософічна. Таку музику, свого часу, грав косовський гурт “Гуцули” керівник Олег Мацюцький. Саме цей чоловік, коли ми з ним ближче познайомились, і приклав руку до того, що я полюбив класичну музику: Баха, Альбіноні, Рамо.

– Хто із кобзарів вплинув на вашу творчість?
– Знаковою для мене стали зустрічі із кобзарем Миколою Будником у 1988 році, у 1989 із Миколою Товкайлом, бандуристом Сергієм Радько. Кожен із них щось вніс у мою творчість і головне я отримав підтримку в пошуку. Адже молодь, наївна, безкомпромісна, шукає справжності. Я був саме таким максималістом. Я бачив ті музичні інструменти у музеях і хотів грати саме на них, а не вдосконаленій до “не можу” бандурі, а саме на тій на якій грали наші пращури. І мабуть, тому пошук за автентикою привів мне до таких вчителів, як Ткаченко, Будник, Товкайло. Саме у них я освоїв гру на старосвітській бандурі, бандурі Остапа Вересая, яку ми називаємо кобзою, колісна ліра, лютня, старовинна кобза. Епічні традиції, витоки пам’яток привели мене до атрибутування тих чи інших пам’яток. Я став цікавитися якого часу написана та чи інша дума. І саме ця потреба привела мене в світ давньої української музики та європейського середньовіччя.

– Як ставиться молодь до кобзарської музики?
– Прекрасно. Молодь нині хоче пізнати себе, самовизначитись. Вони не хочуть уже іти у загальній масі за коньюктурою, а хочуть іти за власним покликом серця і це дуже добре.
Концерт розпочався хвилиною мовчання за загиблими на майдані та під час проведення бойових дій на сході країни. Потім всі разом виконали Гімн України. Більше двох годин проходив концерт кобзаря Тараса Компаніченка. Він складався із кількох блоків. Перший – присвяченій свободі. Сюди увійшла, як середньовічна патріотична музика, канти, молитви так і твори часів 18 – 19 століття. Другий – романтизм: твори Тараса Шевченка, Миколи Куліша, Степана Руданського, Олександра Коницького. У третьому блоці кобзар виконав власні твори. Перед виконанням він обов’язково розповідав, коли був написаний той чи інший твір. По завершенні концерту кобзар ще довго спілкувався із глядачами.

Після того, як ми розмістили на сайті інформацію про концерт кобзаря Тараса Компаніченка поступив такий коментар від відвідувача сайту Оксани:
ЦЕ БУЛА ПРЕКРАСНА НАПОВНЕНА ГЛИБОКОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ З ПИТАННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО ПОДІЙ СЬОГОДЕННЯ – ЗУСТРІЧ. ТАРАС КОМПАНІЧЕНКО РОЗПОВІДАВ ПРО БОРОТЬБУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЗА ВОЛЮ СВОБОДУ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ. РОЗПОВІДЬ ІЛЮСТРУВАЛАСЯ ДУХОВНИМИ КАНТАМИ, ПСАЛЬМАМИ, ІСТОРИЧНИМИ ПІСНЯМИ. ТАРАС КОМПАНІЧЕНКО ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ -УНІКАЛЬНИЙ В СВОЇЙ ТВОРЧОСТІ САМЕ ГЛИБОКИМИ НАЦІОНАЛЬНИМИ ВИТОКАМИ. ЦЕ БУВ ЩЕДРИЙ ДАРУНОК ДЛЯ ПЕРЕЯСЛАВЦІВ. НА ЖАЛЬ МИ НЕ ЗАВЖДИ ЦІНУЄМО ТІ МОЖЛИВОСТІ ЯКІ НАМ ПОСИЛАЄ ДОЛЯ.ХОЧ НА ДАНОМУ ЗАХОДІ БУЛО ЧИМАЛО ЛЮДЕЙ, АЛЕ МОГЛО Б БУТИ І БІЛЬШЕ


Джерело: Володимир Набок, «Вісник Переяславщини»
1