Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Останні новини
Відкрито пам’ятник загиблим бійцям АТО
24.03.2019


Нова громадська вбиральня буде платною
23.03.2019


Музей кобзарства відзначив 30ти річний ювілей
22.03.2019


Ярмарок професій для випускників Переяславщини
22.03.2019


Нерест 2019. Водойми де дозволено риболовля у нерест
20.03.2019

Київський рибоохоронний патруль опублікував перелік ділянок водойм Київщини, де дозволений любительський і спортивний вилов риби.


Головна » Новини » З історії створення музею Шолом-Алейхема

З історії створення музею Шолом-Алейхема

Сорок років тому – у вересні 1978-го – на території музею просто неба відкрився музей класика єврейської і світової літератури Шолом-Алейхема. Наш кореспондент зустрівся із колишніми працівниками музею, які розпочинали роботи з його організації.
З історії створення музею Шолом-Алейхема

Художниця Олена Карнаухова, 68 років, розповіла:

– Після закінчення художнього інституту, навесні 1978 року, мене направили працювати художником у Переяслав-Хмельницькому історичному музеї. Директор Михайло Іванович Сікорський відразу мне відправив на «гору» – так називали між собою працівники музей просто неба. Там я мала разом із іншою художницею Зоєю Гончарук розпочати роботи з оформлення однієї із хат у музей Шолом- Алейхема. Коли я запитала директора, у які терміни маємо укластися, він відповів: «Давай зробимо, поки тепло». Зоя Гончарук мені розповіла, що в цій оселі планували зробити хату мірошника, її тому й установили поблизу двох млинів. Деякі роботи в хаті Зоя вже виконала, але потім терміново вирішили відкрити в ній музей єврейського письменника. Аби відтворити інтер’єр з максимальною точністю, читали твори Шолом-Алейхема де він описує єврейське житло, оглядали хати, в яких жили переяславські євреї. До вересня, вклавшись в терміни, вказані директором, ми разом із науковцями музею роботи завершили.

Колишня завідувачка музею Ніна Захарчук, 69 років, розповіла, що на початку 1978 року Михайло Іванович звернувся із листом-відозвою до всіх євреїв Радянського Союзу. У ньому директор музею просив допомоги щодо збору експонатів для майбутнього музею, також допомогти відшукати родичів письменника. Лист надрукували у єврейському журналі «Советіш Геймланд» (Радянська Батьківщина). Номер цього журналу із надрукованим листом і нині дбайливо зберігається в сімейному архіві Ніни Олександрівни. За словами екс-завідувачки, цей музей планували відкрити в місті у приміщенні синагоги. Проте дирекція фабрики художніх виробів (її адміністрація розміщувалася у цій будівлі) відмовилась надати навіть кімнату для розміщення експозиції. Експонати уже надходили.

– Наприкінці квітня представника музею запросили в Москву в редакцію журналу «Советіш Геймланд» для відбору фотографій, репродукцій рукописів Шолом-Алейхема. За цими експонатами поїхала старший науковий працівник музею Віра Петрівна Ісак. Тож в терміновому порядку вирішили переобладнати хату мірошника в музей письменника.

Коли я прийшла працювати в заповідник, цей музей уже працював. Першим завідувачем був Микола Герасько. Згодом він прийняв музей бджільництва, а мені директор запропонував очолити музей Шолом-Алейхема. 27 років я була його беззмінною завідувачкою. Пам’ятаю, як у вісімдесятих роках наш музей відвідав міністр культури УРСР Юрій Олександрович Олененко з гостем із Москви. Високопосадовці здивувалися, як музейникам у провінції вдалося зібрати стільки експонатів. «Ми створюємо в Києві музей літератури, і у вас все це заберемо», – сказав міністр. На що Михайло Сікорський відповів: «Ви їх нам не давали, ви їх і не заберете».

Ніна Олександрівна розповіла, що музей тісно співпрацював з Єврейським фондом України, обласним товариством єврейської культури, американським єврейським розподільчим комітетом «Джоінт». З їхньою допомогою були видані буклети про музей та путівник. Єврейські організації також виділяли кошти на ремонт приміщення та створення нової експозиції, яку виконали у 2008 році.

– Річ в тім, що кожного року музей отримував в дарунок від відвідувачів чи то якісь світлини, чи книги єврейського письменника, чи речі. У 1999 році музей відвідала внучка письменника Бела Кауфман, теж письменниця. Вона передала музею шість рідкісних фотографій свого діда. Музей знаходиться в приміщенні, яке не опалюється, тож за тридцять років його існування деякі речі потрібно було реставрувати. Ремонт меблів професійно виконав реставратор заповідника Петро Бутник. У проведенні реекспозиції мені допомагала доглядачка Любов Бурчик та завідувачка музеєм народної архітектури та побуту Галина Козій, – сказала Ніна Захарчук.


Автор: Володимир Набок («Вісник Переяславщини»)

1