Депутати Переяслава не підтримали об’єднання міста й району
21 липня відбулася позачергова 19 сесія Переяслав-Хмельницької міської ради. Вона була скликана відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на вимогу третини депутатів ради, які наполягали на встановленні мораторію на підвищення з 1 липня 2016 року цін і тарифів для населення на житлово-комунальні послуги, а також для розгляду накопичених земельних питань. До запропонованих міським головою були внесені питання створення комунального підприємства «Благоустрій», внесення змін до Комплексної програми розвитку культури на 2016 рік, внесення змін до бюджету міста на поточний рік. У ході формування порядку денного депутати внесли ще кілька актуальних питань. Найважливішим із них було, безумовно, ініціювання добровільного об’єднання територіальних громад міста й району.
На розгляд цього питання прибули поважні представники району: голова районної ради Петро Качкалда, голова райдержадміністрації Андрій Пряхін, керівник апарату РДА Валерій Перчук, депутати районної ради Володимир та Олександр Яреми, Юрій Бобровнік, Микола Швець.
Міський депутат Олена Розовик, яка була автором проекту рішення, повідомила, що звернення про ініціювання добровільного об’єднання територіальних громад сіл Переяславщини та міста в одну спроможну територіальну громаду підписали 18 депутатів міської ради. Вона заявила, що місту й району треба триматися разом, бо існує багато економічних, соціальних та культурних чинників, які підштовхують до об’єднання. Як аргумент депутат навела дані про те, що в 1921-1923 рр. у Переяславський повіт входили 17 волостей, у т.ч. Баришівська, Березанська, Бориспільська, Вороньківська та ін. А в 1962-1965 рр. до складу Переяслав-Хмельницького району входила Березань, Баришівка та весь Баришівський район. Також Олена Іванівна показала документ із показниками розвитку народного господарства і культурного будівництва за 1946-1950 рр., який, на її думку, повинен спонукати депутатів проголосувати за об’єднання в одну громаду. Чи може місто обійтися без села? – риторично запитувала депутат.
Депутат Юрій Шинкар нагадав міському голові про рішення ради від 9 червня ц.р., згідно з яким міські депутати звернулися з ініціативою до Стовп’язької, Дем’янецької та Гайшинської сільських рад. Стовп’яги відмовили письмово, Гайшин – усно, а в Дем’янцях рішення прийматиметься на громадських слуханнях. Тобто, вже дві сусідні громади об’єднуватися з Переяславом не хочуть. Крім того, це питання не розглядали профільні комісії, воно не було опубліковане на сайті, тому голосувати за нього не варто.
Депутат Олександр Калашник наголосив на тому, що перш ніж приймати таке важливе рішення, слід провести обговорення у всіх депутатських округах міста. Тим більше, що п’ять сільських рад району працюють над створенням окремої спроможної громади з центром у селі Циблі, і це трохи суперечить твердженням районного керівництва, що воно об’їхало весь район і скрізь люди виступають за одну громаду з центром у Переяславі.
Депутат Михайло Сиворко висловив упевненість, що в центрі будь-яких реформ повинна бути звичайна людина, а не партія, олігархи чи хтось інший. Тому об’єднання громад повинне бути на користь людині. Об’єднані громади стануть кузнею керівних та виконавських кадрів. Їхній розвиток привабить більше молоді, розвиватиметься управлінська, економічна та соціальна інфраструктура.
Депутат Василь Гайдак наголосив, що згідно з положеннями Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» ініціатором такого об’єднання може виступити й міський голова. В такому випадку він може і без згоди ради запропонувати сільським громадам об’єднуватися. З іншого боку, представники району на попередніх зібраннях запевняли, що сільські громади готові об’єднатися з Переяславом. У той же час дві сільські громади – Стовп’язька та Гайшинська – місту в об’єднанні відмовили. То де ж істина?
Депутат Олександр Матвієнко акцентував увагу на тому, що об’єднання громад – це питання державної ваги. І вже тому приймати його з голосу, без вивчення думки громади, без належного розгляду в комісіях не можна. Крім того, судячи з ходу обговорення, значна частина його колег-депутатів Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» просто не читала. Тому вони просто не мають морального права голосувати, не ознайомившись із цим документом. А посилатися на досвід тоталітарної країни СССР, де ринкової економіки не могло бути в принципі, де не було поняття спроможних громад, принаймі некоректно. Депутат звернув увагу, що до цього проекту рішення немає пояснювальної записки з економічним обґрунтуванням вигідності об’єднання міста й району в одну громаду. Закон про об’єднання громад не розриває зв’язки всередині району, а замінює вертикаль районної влади рівноправним співробітництвом, як це передбачено Законом України «Про співробітництво територіальних громад».
Керівник апарату райдержадміністрації Валерій Перчук пояснив, що присутніх повинні цікавити питання не тільки місцевого, а й державного значення. І від об’єднання повинні виграти не тільки жителі міста, а й найвіддаленішого села. Він також визнав, що керівниками п’яти сільських рад було прийнято рішення про створення ініціативної групи щодо об’єднання своїх громад з центром у Циблях. Проте зауважив, що інші сільради також подавали документи в область на створення об’єднаної громади з центром у Стовп’ягах, проте їм було відмовлено через безперспективність такої громади.
Житель міста, депутат міської ради попередніх двох скликань, головний бухгалтер Циблівської сільської ради Віктор Толочин як людина, яка безпосередньо проводить розрахунки спроможності майбутньої Циблівської об’єднаної громади, розповів про методику об’єднання, яка прописана Кабінетом Міністрів України. Одним із головних її вимог є відстань у 20 км від адміністративного центру громади до найвіддаленішого населеного пункту. З нового року документи на об’єднання подали 29 громад Київщини, з яких Кабмін, керуючись методикою, дозволив об’єднання лише одній. Офіс реформ при Київській облдержадміністрації надав дозвіл Циблівській громаді оформлювати об’єднання далі.
Голова районної ради Петро Качкалда заявив, що з 1975 року, коли Переяслав став містом обласного підпорядкування (пізніше – обласного значення), в ньому нічого не побудовано. 40 років місто не може побудувати історичний музей. Він нагадав прагнення руських князів до об’єднання земель, тоді як сучасники прагнуть дробитися. Тому дії Циблівського сільського голови Сергія Дяченка та його головного бухгалтера Віктора Толочина Петро Григорович вважає не зовсім правильними. Петро Качкалда впевнений, що предметний діалог має розпочатися із зали міської ради, тому депутатам слід прийняти рішення щодо ініціювання об’єднання міста і всіх сільських громад в одну. І хай потім буде широке обговорення. Якщо це не буде зроблено, в КОДА запевнили, що частина Переяслав-Хмельницького району відійде до Березані, а частина – до Яготина.
Районний депутат Юрій Бобровнік повідомив, що об’єдналися Яготин та Згурівка, а також про те, що на базі села Студеники були намагання створити одну громаду, включивши до її складу села Яблуневе та Семенівку Баришівського району. Вони відмовилися й висловили намір приєднатися до Баришівки. Нині обговорюється питання об’єднання міста обласного значення Березані із селищем міського типу Баришівкою. Тож навколо Переяславщини утворюються великі громади, й ми маємо робити те саме.
Зрештою, ініціювання добровільного об’єднання територіальних громад підтримали всього 10 депутатів та міський голова (для прийняття рішення потрібно мінімум 18 голосів). За об’єднання з усім районом поставили свої підписи Василь Гайдак (РПЛ), Артем Гриценко, Олена Розовик, Олександр Чорний, Василь Щукін (усі – БПП), Микола Гура, Максим Іващенко (обидва – «Самопоміч»), Віктор Конченко, Людмила Шимченко (обоє – «Наш край»), Владислав Юденко («Нові обличчя»).
