Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Історія » Село на Хоцькому пагорбі

Село на Хоцькому пагорбі

села Хоцьки на карты Г.Л. де Боплана

Людина, яка вперше потрапляє до Хоцьок, відразу помічає неймовірну кількість піску на дорогах села. Справа в тім, що село розміщується на пологому схилі Хоцького горба. Обізнані люди знають, що така «екзотика» буває в селах, які знаходяться у долинах рік. Подібна картина, зокрема, спостерігається у вже затоплених водами Канівського водосховища селах: Циблях, Вюнищі, Козинцях, Городищі, Комарівці.

Звідки ж взявся тут пісок? Адже територія Хоцьок знаходиться аж ніяк не в долині ріки. Та й що це за утворення – Хоцький горб?

Як свідчить геологічна наука, це підвищення утворилося за багато тисяч років з так званого еолового піску борової тераси річки Дніпро. Ці відклади утворювалися у зв’язку з ерозійною діяльністю вітру. Внаслідок такого природного явища з осідаючого піску, принесеного вітром з річкових терас, утворюються дюни, бархани, піщані пасма та інші форми рельєфу. Така ж підоснова формування й Хоцьківського горба.

Він розташований на третій надзаплавній терасі Дніпра, у межах двох районів – Переяслав-Хмельницького Київської області та Канівського Черкаської області. Довжина цього унікального геологічного утворення складає 14,7 км, ширина – від 3,5 до 5 км. Максимальна висота над рівнем моря – 155,5 м (урочище Красний горб). На сьогодні більша частина піщаного підвищення засаджена деревами різних порід. У його межах у північно-східній частині знаходиться с. Хоцьки, а у південно-східній – с. Озерище.

На території села Хоцьки товщина еолового піску має різну товщину – від 1,5 до 3,5 м. Нижче від нього йде лесова тераса, основу якої складає глина (місцева назва – глей). За переказами місцевих жителів, саме ця особливість заважає рости фруктовим деревам, в той же час вона добре підходить для хвойних порід.

Здавалось би, що за таких топографічних умов не може бути і мови про водні об’єкти. Однак на території села розташовуються три озера: Селище, Багни і Ставок. Якщо з першими двома все зрозуміло – це типові природні круглі водойми, то з останнім ситуація складніша. Є підстави вважати, що озеро Ставок у центрі села – залишок русла давньої річки. Найкраще це русло прослідковується у центрі села. Довжина його – 430 м, ширина – від 30 до 40 м. Далі у східному напрямку воно майже не спостерігається. І тільки за селом, на полі між залишками будівель колгоспу та трасою, контури русла знову проявляються у напрямку р. Броварка.

Переяславські археологи в ході досліджень, проведених в останні роки в межах с. Хоцьки, виявили матеріали, які вказують, що береги основних водойм на території села були заселені ще з найдавніших часів. Серед знахідок переважно – глиняний посуд, знаряддя праці, ремісничі вироби, які репрезентують різні епохи освоєння цієї території. Найбільшу ж групу старожитностей складають знахідки козацької доби.

Саме у часи козаччини розпочинається активне освоєння території Переяславського Лівобережжя. Воно було пов’язане з колонізацією територій з боку Речі Посполитої і було орієнтоване на досягнення певних господарських результатів – видобуток селітри, добування звіра та природних ресурсів.

У першу чергу освоювалися та заселялися землі біля озер, струмків чи річок. І село Хоцьки щодо цього не було винятком, адже теж засноване серед озер. Та одна із головних причин виникнення тут поселення в епоху ранньомодерної доби – це створення пункту в стратегічній ланці торгово-військового шляху із Києва через Переяслав на схід – у степ до р. Сула та далі. Заснований населений пункт знаходився між двома фортецями – Переяслав (на р. Трубіж) та Піщане (на р. Супій). Навколо цих фортець активно відбувалося заселення та розвиток поселенських структур часів козацтва. Населення мало можливість швидко сховатися за фортечними мурами під час військової небезпеки. Забезпечення фортець провіантом здійснювалось завдяки організації обозів. Споряджений обоз чи торговий караван проходив за день у середньому 25-30 км. Саме тому територія с. Хоцьки була дуже зручною для перепочинку, поповнення запасів води чи навіть ночівлі.

ХVІІ-ХVІІІ століття – це так звані «темні» роки, коли землям Переяславського Лівобережжя постійно загрожували вторгнення загонів татар. Під час цих вторгнень населення поблизу фортець ховалося за їх мурами, людність, що проживала на значній відстані від них, змушена була ховатись у прилеглих лісах, болотах чи навіть на правому березі Дніпра. Це стосується і населення Хоцьок, яке знаходилося на значній відстані від найближчої фортеці. Таку ситуацію детально описує і французький військовий інженер-картограф Гійом де Боплан. З його описів можна зрозуміти тактику та мету татарських нападів – це раптовий напад без застосування облоги.

Аналіз інформативної бази, залишеної Бопланом, дозволяє запропонувати й нову версію щодо походження назви с. Хоцьки. І пов’язати її з польськими витоками.

На Лівобережжі було кілька традицій називати населений пункт. Перша – за місцем, звідки прийшли поселенці. Друга – за назвою ріки або урочища, де було засноване нове поселення. Третя – за ім’ям першопоселенця або власника населеного пункту.

На думку окремих дослідників, а також за місцевими переказами, село Хоцьки отримало свою назву від козака на прізвище Хоцько або Ходько. У той же час розміщення Гійомом де Бопланом на карті назви – Kozki дає нам підгрунття для сумніву у версії про антропонімічне походження села. Адже на території сучасної Польщі до цього часу існують п’ять населених пунктів з аналогічною назвою – Kozki в Свєнтокшискому, Опольському, Вармінсько-Мазурському та два у Мазовецькому воєводствах. Тому реалістичнішою виглядає версія про походження назви села за місцем, звідки прийшли перші поселенці.

Аналогічна ситуація може бути із назвою с. Лецьки. На карті Г.Л. де Боплана село зображене як – Lezki. Воно також віднаходить своє польське коріння у Поддембіцькму повіті Лодзинського воєводства. Цікава ситуація і з перекладами назв сіл з польської мови: Kozki – це коза, а Lezki – сльози.

Тож с. Хоцьки, що виникло на початку ХVІІ ст. як важливий стратегічний пункт на торгово-військовому шляху, ввійшло до поселень, які в майбутньому склали ядро Переяславського козацького полку. А назву цього населеного пункту, можливо, принесли із собою першопоселенці з території Польщі.


Джерело: Олександр Прядко, завідувач археологічна експедиції НІЕЗ «Переяслав»
1