Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Історія » Поселення черняхівської культури на території сучасного Переяслава ( III – поч. V ст.)

Поселення черняхівської культури на території сучасного Переяслава ( III – поч. V ст.)

Черняхівська культура – археологічна культура залізного століття. Існувала на рубежі ІІ – ІІІ ст. – рубежі - IV—V ст. у лісостепу та степу від Нижнього Подунав’я  на заході до лівобережжя Дніпра та Чернігівщини на сході. Названа по могильнику у села Черняхів Кагарликського району Київської області, дослідженому В.В. Хвойкой у 1900-1901 роках. На території Румунії черняхівська культура йменується Синтана-де-Муреш – Черняхів за назвою поселення в трансільванському жудеце Муреш.  Досліджені останки останніх поселень та ґрунтові могильники.

Скотарські племена носії черняхівської культури жили в невеликих неукріплених поселеннях. Наземні будинки і землянки були розміщені рядами. Площа деяких наземних домівок, які належали, ймовірно, великим патріархальним сім’ям, перевищувала 100 м2. У наземних  споруд стіни будувались із жердин, обмазаних глиною. Підлога була або з утрамбованої землі, або покривалась глиною. Будинки були на камінному або глиняному обігріванні. Біля будівель знайдені господарські споруди і ями – сховища, іноді глибиною до 3 метрів. По кордону розповсюдження Черняхівської культури до нашого часу збереглись так звані Змієві і Троянові вали.

Предмети із Будештського некрополя Криулянського району Молдавії, Черняхівська культура, ІІІ – ІV ст. н.е. Господарство: скотарство, землеробство, ремесло, полювання, рибальство. Підвищення землеробства в епоху черняхівської культури відмічено удосконаленням плуга і рала з залізними наконечниками; віл та кінь використовувались, очевидно, як тяглова сила; розширився склад культурних злаків; під пашню освоєні значні площі. Землеробство було підсічним та переложним. Продукцію сільського господарства черняхівці зберігали в ямах – сховищах або у великому глиняному посуді – «зерновиках». Зерно мололи жерновами. Із домашніх тварин розводили крупний та малий рогатий скот, свиней,коней, домашню птицю.

Були розвинуті залізо обробне, бронзолитійне, кісторізне, кам’яносічне ремесла, причому майстри працювали переважно на замовлення і лиш частково на ринок. Аналіз технології виявляє відносно високий рівень залізо обробного ремесла. Залізороблячі горни відкриті в невеликій кількості. Окреме скупчення таких горнів виявлено під Уманню. Кераміка виготовлялася в основному на гончарному колі і урізноманітнювалась різнобарв’ям форм. Знайдені горщики, миски, чашки, вази з трьома ручками. В побуті використовувались також скляні кубки, кістяні гребні, бронзові фібули.  Гончарні горни виявлені більш ніж на 20 поселеннях. В горні із Будешт (на території Молдавії) обпатрювались 150 сосудів одночасно. Гончарна кераміка домінувала на ліпною у більшості поселень.

Черняхівські ювеліри виробляли різноманітні вироби із бронзи, срібла, золота. Були розповсюджені прикраси із на пів дорогоцінного каміння, янтарю та скла. У використанні ювелірних виробів використовувались зернь та скань. Одяг застібувався на плечах художньо оформленими металевими фібулами. Іншими видами прикрас були кільця для скроні, браслети,гривні, ремінні бляхи. Процвітала торгівля з найближчими античними центрами. Про це свідчать імпортні предмети (амфори, у яких привозили вино та оливкову олію, скляні кубки, рідше – червоно лакові сосуди – цілі і розбиті, виявлені на усіх пам’ятках черняхівської культури. У зовнішній та внутрішній торгівлі використовувалась римська монета. На території черняхівської культури виявлено більш тисячі монетних кладіїв. Деякі риси черняхівської культури побудувались під впливом піздньо античної цивілізації. Черняхівське суспільство переживало розпад першообщинного устрою, виділення племінної та дружинної аристократії та майнове розпорошення суспільства. Ці процеси можливо простежити в домогосподарстві, погребіннях, укладах. Багато численні знахідки замків та ключів свідчать про розповсюдження приватної власності.  У погребальному обряді поєднувались трупоспалення (поля погребальних урн) і трупо положення (останні домінували).

У погребальному обряді поєднувались трупоспалення (поля погребальних урн) і трупо положення (останні домінували). 

У інвентарі погребінь – кераміка, скляні кубки, фібули та кістяні гребні. Більшість досліджень вважає, що черняхівська культура створена племенами різного етнічного походження (даки, сармати, німці, пізні скіфи, анти або венеди – слов’яни), згадуваними древніми авторами на території її розповсюдження. Найбільш розповсюдженою за кордонами Росії зараз є думка М. Гімбутас, згідно якої культура була створена готами на завойованих ними землях, а серед населення в основному  переважали сармати або слов’яни. Думка про таку багато чисельність черняхівської культури ґрунтується, головним чином, на існуванні локальних особливостей у домобудівництві, кераміці та погребальному обряді її носіїв. Другою теорією є думка археолога Бориса Олександровича Рибакова, котрий вважав, що черняхівську культуру слідувало б скоріше віднести до ранньої старослов’янської, і досконалий аналіз, проведений археологом скоріш свідчить не про зародження черняхівської культури за рахунок затримуваних там готів, а скоріш про помітний її занепад в цей період. Існує думка, що черняхівська культура була знищена гунським нашестям в кінці IVстоліття, однак існує гіпотеза про переростання її в староруську культуру.

Вважається, що в ці часи на існування черняхівської культури православна мова запозичила багато слів германського походження (або навпаки).


1