Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Історія » Павло Павлюк (Бута)

Павло Павлюк (Бута)

Павло Павлюк (Бута)

Дата смерті: 1638 рік
Місце смерті: місто Варшава

Перші відомості про Павлюка відносяться до 1635 р., коли він разом з Іваном Сулимою брав участь у знищенні запорізькими нереєстровими козаками фортеці Кодак.

На початку 1637 р. Павлюк на чолі частини запорожців вирушив у похід на допомогу кримському хану Батир-Гірея, який мав намір домогтися незалежності від Туреччини і вів боротьбу проти турецького ставленика хана Кан-Темира.

Повстання Павлюка

Стараннями польського королівського комісара А. Киселя в 1637 р. на річці Росава була скликана козацька рада реєстрових козаків, на якій було усунуто з посади чинного гетмана ВасиляТомиленка й обраногетманом про-польські налаштованого полковника Саву Кононовича.

Незабаром після цього почалося військове протистояння запорізького нереєстрового козацтва і реєстровців, особливо після того, як в травні 1637 р. нереєстрові захопили в Корсуні ( Черкасах) артилерію реєстровців і відвезли її на Запорізьку Січ.

У липні 1637 р. Павлюк був обраний гетманом Війська Запорізького і очолив козацьке повстання проти польської шляхти. На початку серпня виступ повстанців під проводом Павлюка (Бута) послужило сигналом до масового повстання на Лівобережній Україні. Повсталі оголошували себе козаками і виганяли польських та українських панів.

У серпні загін повстанців, очолюваний Павлюком рушив на Київщину. Павлюк звернувся до селян, реєстрових козаків і городян з універсалом, в якому закликав заарештувати реєстрову старшину - прихильників шляхетської Польщі і приєднуватися до повстанських загонів.

Полковники Скидан і Биховець були послані Павлюком для підняття повстання в околицях Переяслава (Переяслваля).

У цей час, сам Павлюк розташувався з військом у місті Крилов. Вночі загін Скидана таємно увійшов в Переяславль (Корсунь), захопив Кононовича і ряд старшин-зрадників і доставив їх до табору Павлюка, де вони були тут же засуджені козацьким судом і розстріляні. Гетьманом був обраний Павлюк, який виїхав на Запорізьку Січ збирати військо. Що залишилися в Малоросії загони він доручив під командування Скидану, який розбив свій табір у Мошнах.

Найсильніше повстання розгорілося на Лівобережній Україні. У підсумку всі реєстрові полки перейшли на бік повсталих. Повстанці захоплювали міста, руйнували шляхетські маєтки. Шляхта рятувалася втечею, вважаючи за краще за свідченням польського хроніста Окольського «Ликову життя шовкової смерті». Згідно Окольського, Павлюк мав намір об'єднатися з донськими козаками і перейти в підданство Царства Російського.

Коронний гетман Конецпольський послав проти повсталих свого заступника Миколу Потоцького. 6 (16) грудня 1637 р. противники зійшлися в битві у с.Кумейкі (біля Чигирина). В результаті кровопролитного бою, що тривав весь день і до пізньої ночі, військо повстанців зазнало поразки. У цей момент військом повсталих керував Дмитро Гуня, оскільки ввечері Павлюк і Скидан з невеликими силами покинули табір і вирушили до Чигирина, щоб зібрати підкріплення. Розбиті козаки відійшли відступили до Черкасс (до містечка Боровиці). Тут загін Павлюка знову об'єднався з козаками Дмитра Гуні, а 10 (20) грудня відбувся новий бій з польськими військами. Скидан біг, реєстрові козаки були оточені. Однак, і поляки не мали можливості зламати опір повстанців силою; Микола Потоцький запропонував переговори.

Будучи оточеними, козацька старшина умовила Павлюка піти на переговори з Потоцьким. Однак, в процесі переговорів, гетмана зрадили, козаки звинуватили його у своїй невдачі, скинули з гетманства і капітулювали, видавши Павлюка полякам (правда, заручившись клятвеною гарантією королівського комісара А. Киселя, що користувався повагою як відомого прихильника і захисника православної віри в польській державі, що з Павлюком нічого не трапиться; за іншими відомостями, Павлюк був зрадницьки схоплений під час переговорів разом з іншими керівниками повстання В. Томіленко та Г. Лихим). Козаки навіть були змушені підписати договір, в якому зобов'язувалися коритися польському королю. Однак, як тільки козаки склали зброю, поляки напали на них і перебили.

За іншими літописами, козаки продовжували битися з поляками і після здачі Павлюка, навіть одержали над ними перемогу при р.Старіца; поляки запропонували мирні переговори, але як тільки козаки склали зброю, поляки віроломно напали на них.

Тимчасовим гетманом реєстрових козаків Потоцький призначив І. Караїмовича.

Миколою Потоцьким був застосований лютий терор до повстанців, завдяки якому вдалося придушити повстання. Наприклад, вся дорога від Дніпра до Ніжина була заставлена кілками, з посадженими на них козаками і селянами. Безліч повстанців, які рятувалися від кривавої розправи, втекли за межі Речі Посполитої, зокрема, на береги Дону. Скидану і Гуні вдалося втекти на Січ.

Незважаючи на спроби А. Киселя виконати свою обіцянку, захоплений у полон Павлюк був страчений в Варшаві в лютому 1638 р. Разом з ним за вироком сейму були страчені колишній реєстровий гетьман Томиленко, який перейшов на бік Павлюка, і старшина І. Злий.


1