Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Історія » Куруковські угоди 1625 і Переяслав

Куруковські угоди 1625 і Переяслав

Згідно Куруковським угодам місто стає центром одного з найбільших реєстрових полків в Україні

Куруковський договір (польськ. Ugoda kurukowska) — договір між  польським  коронним  гетьманом  Станіславом Конецьпольським і запорізькими козаками, укладений в жовтні 1625 року в урочищі Ведмедячі Лози біля озера Куруково. Інколи також іменуються як «договір у Ведмедячих Лозах».

Після походів на Московське царство у перші два десятиліття XVII століття і участь в Битві під Хотином (1621) козаки вважали себе недостатньо нагородженими з боку короля Польщі. Умови «Растовицької комісії» 1619 року, вимагали підпорядкування землевласникам, на території яких знаходяться (тимчасово або постійно) козацькі поселення, і відмови від морських походів і знищення козацьких човнів, ними фактично ігнорувалися. Вільне козацьке життя залучало ще більше бажаючих, позбавляючи крупних землевласників «поспольних людей». Стала значною військова сила козацьких загонів, також залучала до себе тих або інших представників як впливових кругів, так і відвертих самозванців.

Ця активність «не подобалася» як Польщі, так і ще більшою мірою імперії Османа, чиї інтереси в Молдавському і Кримському питанні козаки, що виступили на стороні ханів Магомета і Шагина Гереєв, очевидним чином зачіпали. З обранням гетьманом Жмайло, підтриманого найрадикальніше налагодженою частиною козацтва, ситуація ще більше посилилася. З метою наведення ладу серед підданих польського короля з Поділля на Дніпро рушив коронний гетьман Станіслав Конецьпольский на чолі 30 тисяч квартяного війська(найманого війська того, яке складається не з шляхти і найманого за рахунок четвертої частини(кварти) доходів від королівських маєтків), 3-х тисяч найманої німецької піхоти і загонів зібраних великими землевласниками.

15 жовтня 1625 року польське військо підійшло до міста Черкаси. Козаки, що знаходилися так, як і раніше канівські, просили Конецьпольского не тривожити їх до тих пір, поки не повернутися із Запоріжжя гетьман Жмайло, і самі відправилися до Запоріжжя. Козаки тягнули час і Конецьпольский, розуміючи це, наказав війську продовжувати просуватися услід за ними за течією Дніпра. 21 жовтня дошли до Крилова. Козаки знову просили коронного гетьмана почекати Жмайло, який прибув до Крилова з артилерією 25 жовтня. Конецьпольский відправив до нього парламентерів з умовами польської сторони, які необхідно було прийняти.

Козаки на раді визнали умови важкими і відмовилися їх прийняти. Козаки вважали законною нагородою за свої послуги Речі Посполитої : вільне користування землями(навіть належним землевласникам); право приймати на Запоріжжя всих тих, хто туди прийшов; право вільного вибору своєї влади і православної віри.

Козаки тим часом укріпилися за річкою Цибульником біля Дніпра, де, незважаючи на чисельну перевагу, вони були розбиті поляками. Битва відбувалася 29 жовтня біля існувавшого ще в ХIX столітті села Табурища, яке звідси і дістало свою назву. Розбиті козаки з Жмайло в ніч з 30 на 31 рушили далі вниз по Дніпру і укріпилися знову в урочищі Ведмедячі Лози «біля старого городища, в пів чверті милі від озера званого Куруково». Тут вони знову зазнали поразки і змушені були погодитися на дещо пом'якшені умови. 5 листопада 1625 козаки переобрали гетьмана, і замість Жмайло ним став Михайло Дорошенко, а наступного дня підписали договір і присягнули на вірність польській короні.

Умови договору :

1. козаки не мали надалі права здійснювати які-небудь походи(як морські так і сухопутні) без дозволу польського короля, як не мали права самі весті переговори з сусідніми державами;

2. козацький реєстр скорочувався до 6 тисяч козаків, які повинні були виконувати обов'язки пограничної варти, - з них одна тисяча повинна була жити на Запоріжжі, а інші перебувати на кордонах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств в готовності виконувати вказівки влади;

3. усі що не увійшли до реєстру зобов'язані були повернутися в той громадський стан, в якому вони знаходилися до прибуття в Запоріжжя;

4. козаки вписані в реєстр користувалися «козацькими вільностями»: особистою свободою, правом бути судимими своїм військовим судом, займатися звіриним і рибним промислами і торгівлею;

5. козаки в реєстрі повинні були отримувати грошову платню;

6. «старшого» над козаками призначала польська влада;

7. ті козаки, що мешкають на королівських землях, залишаються як були, ті ж, хто жив на землях духовенства або шляхти, міг залишитися на них лише з дозволу власників і лише в якості їх підданих. Якщо ж козак не погоджувався підкорятися цьому - то він повинен був залишити ці землі впродовж 12 тижнів.


1