Кургани давнього Переяслава та його околиць і Тарас Шевченко

До визначних пам'яток, що мають тисячолітню історію належать кургани - поховальні пам'ятки давніх епох. Курганні поховальні споруди є найчисельнішими з усіх типів пам'яток стародавньої історії України. Нині відомо, що на теренах України було понад 50 тис. курганів, споруджених протягом кількох тисяч років: від мідно-бронзового віку до епохи Київської Русі. [2, с. 82]. Багатьох здавна цікавлять ці земляні споруди, які прикрашають степові ландшафти. Дехто вважає їх спорудами, які насипані велетнями в давні часи, а інші вважають могилами могутніх царів. В різних районах місцеве населення найчастіше називає кургани «козацькі», «шведські», «татарські», «турецькі» могили або «вишки», «кордони», «межеві знаки», «охоронні поля», «степові гори», «височини».

Ці пам'ятки найчисельніші і для Переяславщини. За даними археологічних досліджень на території Переяслав-Хмельницького району налічується близько 446 курганів. Більшість з них згруповані в районі сіл Мала Картуль - Пологи Яненки - Хоцьки - Чопилки - Ташань і Виповзки, на південному рівному плато вододілу рр. Трубежу, Броварки і Супою. Значна частина курганів розташована в долині р. Броварки в районі сіл Лецьки, Вінинці, Пологи-Вергуни - Пологи-Чобітьки. Чимало із цих пам'яток виявлено на підвищених плато дніпровської надзаплавної тераси в районі сіл: Стовп'яги, Єрківці, Мазінки, Харківці [10; 11].

Середні розміри курганів на сьогодні становлять 30-40 м в діаметрі, при збереженій висоті від 1 до 3 м. Висота найбільших курганів становить від 5 до 7 м - це кургани: «Роблена могила» (7,35 м.) - с. Ташань, «Гостра могила» (6,30 м.) - с. Мазінки, «Башня» (6,12 м.) - с. Переяславське та інші.

Значна частина курганних пам'яток концентрується і в районі давнього Переяслава. Ці споруди здавна привертали увагу багатьох дослідників: археологів, істориків, етнографів та краєзнавців, яких цікавила своєю загадковістю та своєрідністю історія Переяславської землі.

Як показують дослідження археологів кургани давнього Переяслава та його околиць хронологічно відносять до епохи бронзи - раннього залізного віку та Київської Русі.

Ці унікальні пам'ятки не оминув своєю увагою і великий український поет, письменник, художник, громадський діяч Т. Г. Шевченко, який певний час перебував у складі Тимчасової комісії для розбору давніх актів при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторствах. За її завданням у 1845 році він приїздить до Переяслава, щоб обстежити, описати та замалювати пам'ятки старовини. Т. Г. Шевченка можна з повним правом відносити до перших дослідників археологічних, архітектурних пам'яток та давніх старожитностей Переяслава та Переяславщини. Історія міста та пам'ятки давніх епох справили на нього великий вплив та знайшли відображення в його творчості. З особливою багатогранністю проявилося ці враження в циклі творів написаних під час перебування на Переяславській землі.

Незважаючи на те, що археологія як наука проходила в той час тільки своє становлення, Тарас Григорович чудово розумів значення археологічних пошуків. Виходячи з цього він у своєму «Щоденнику» занотував: «Я люблю археологию. Я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной материи истории. Я вполне сознаю пользу этих раскапываний» [16, с. 83].

Кургани давнього Переяслава потрапляють в поле зору дослідників старовини на початку ХІХ ст., коли розпочинаються активне історико- краєзнавче вивчення Переяславщини. Так, зокрема, О. І. Лєвшин, на той час студент Харківського університету, подорожуючи в 1816 р. з Харькова до Москви зафіксував різну інформацію про свої спостереження до щоденника. Згадуючи Переяслав, він подає відомості про три кургани під назвою «Три брати», що знаходяться й нині поблизу міста. «Зной лучей солнечных уже переставал палить, светило дневное уже покатилось по лазурному небосклону за горы когда мы выехали из Переяслава предполагая остановиться в 7 верстах от иного и взглянуть на три Кургана именуемые: три брата... К сожалению, я удовлетворю ваше любопытство одним только пустым преданием о какой-то здешней царице, к которой приходили на помощь против непреятелей ее три брата богатыря, убитые и похороненные здесь. Может быть тут действительно покоится прах великих мужей; но имена их сокрыты и мы слышим вместо громкой славы токмо сказки» [4, с. 81-83].

Інший дослідник-етнограф В. В. Пассек, що перебував на Переяславщині в першій половині ХІХ ст. і зібрав ряд цінних матеріалів в своїй роботі «Очерки России», зазначав: «Город Переяславль со всех сторон, и особенно с восточной и западной, окружен могильными насыпями, напоминающими времена битв. Они неправильно набросаны одна подле другой, и опытный взор, без труда отличит их от древних курганов или могил, называемых скифскими. Плуг земледельца нередко вырывает человеческие кости, остатки оружия и конской сбруи. Много пролито крови на этих полях» [6].

З другої половини XIX ст. розпочинаються активні археологічні дослідження та обстеження курганів Переяславщини. Як показують дослідження, велика кількість курганів на околицях давнього Переяслава пов'язана в першу чергу з курганними могильниками давньоруського періоду. Їх археологічне вивчення проводилося Ф. І. Камінським, Д. Я. Самоквасовим, М. Ю. Бранденбургом, В. М. Щербаківським та Б. О. Рибаковим протягом другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. [13, с. 86].

Початок їх вивченню поклав викладач Переяславського духовного училища та приватного жіночого пансіонату Ф. І. Камінський, який у 1870 р. дослідив декілька курганів на одному з некрополів. У 1877 р. відомий дослідник Д. Я. Самоквасов провів розкопки на чотирьох, добре збережених на той час, курганних могильниках, які, за його локалізацією, знаходились: «1) в урочище Альтицком, у кладбищенской церкви, при выезде из Переяслава на параходную пристань; 2) на выгоне у городского острога; 3) на выезде из Переяслава на Киев, где ярмарочная площадь у кладбищенской церкви; 4) в урочище Подворах при выезде из Переяслава в г. Пирятин» [8]. Дослідивши більше 50 курганних насипів, він прийшов до висновку, що за конструкцією і знахідками в них вони подібні до захоронень в околицях Чернігова. В 1902 р. археолог М. Ю. Бранденбург продовжив дослідження на трьох переяславських могильниках, де розкопав 24 кургани. В 1914 р. розкопки курганних могильників провів В.М. Щербаківський. Ним було розкопано 143 кургани на чотирьох курганних некрополях Переяслава: 117 - на могильнику за міською в'язницею, 6 - на Альтицькому могильнику, 17 - на могильнику в ур. Ярмарковщина, 3 - на Підварському могильнику [7, c. 64]. У 1945 р. археологічною експедицією під керівництвом Б. О. Рибакова в ур. Ярмарковщині було досліджено ще 6 курганів. Слід зауважити, що на сьогодні курганні насипи частково збереглись тільки на могильнику в ур. Ярмарковщина.

Курганні некрополі Переяслава давньоруського часу не оминув у своїй творчості і Т. Шевченко. У повісті «Близнецы» опис цих свідків давнини справляє цільне художнє враження: «На левом берегу Альты выглядывает из-за зеленых верб небольшая церковь, воздвигнутая иждивением христолюбивых граждан г. Переяслава над тем самым каменным столбом, который знаменовал место убиения невинного Глеба. За оградою церкви до самого города расстилается равнина, засеянная житом и пшеницею и густо уставленная историческими могилами. И чем ближе к городу, тем могилы выше и гуще, так что городского валу издали совсем невидно и весь город кажется на могилах построен» [15].

Крім давньоруських курганних могильників на околицях Переяслава зберігся ряд курганів, які дослідники відносять до епохи бронзи чи скіфського часу. Зокрема, на східній околиці міста на плато корінного берега р. Трубіж знаходиться курганна група із трьох курганів. Вона розташована близько 1,0 км на північ від краю Переяславської затоки («Куряче горло») та 1,1 - 1,5 км на схід від р. Трубіж. Пам'ятки обстежувалися експедиціями Переяслав- Хмельницького історичного музею в 1976 р. та Інституту археології НАН України в 1994 р. [11]. У 2014 р. експедицію НІЕЗ «Переяслав» вивчено, описано та картографовано курганну групу за допомогою GPS-позиціонування. Цими роботами встановлено, що курган №1 розміщений приблизно за 200 м від перших садиб Переяслава-Хмельницького. Відстань від вершини кургану до траси Переяслав-Хмельницький - Золотоноша на північний схід - 80 м. Висота насипу кургану збереглася на висоту приблизно 1,5 м, діаметр близько 35-42 м. Курган №2 розміщений за 136 м на південний схід від попереднього кургану №1. Відстань до траси на м. Золотоношу - 126 м. Збережена висота насипу кургану близько 2,0 м, діаметр близько 50 м. Курган №3 розміщений за 147 м на південний захід (210⁰) від кургану №1. Збережена висота насипу близько 0,6 м, діаметр близько 30 м.

Неподалік цієї групи знаходиться ще один курган. Він розміщується на південний схід від історичної частини літописного міста Переяславля Руського, за 120 м на схід від центрального входу на територію Музею народної архітектури та побуту НІЕЗ «Переяслав», на краю лесової тераси лівого берега р. Трубіж. Ця пам'ятка, відома в історичній літературі як курган «Хрест». Його розкопки у 1966 році було здійснено археологічною експедицією під керівництвом А. П. Савчука [8]. Під час цих робіт виявлено кістяк, що лежав у скорченому положенні на лівому боці, орієнтований головою на схід, руки зігнуті в ліктях кистями до лиця. З поховального інвентарю при похованому біля ліктів виявлена овальна кістяна пряжка з круглим отвором посередині. Поряд з кістяком знаходилась частина хребта корови чи коня.

За цією знахідкою та за аналогіями досліджене поховання А. П. Савчуком датувалося як приналежне зрубній археологічній культурі епохи пізньої бронзи. Сучасні дослідники за обрядом поховання та за типовою кістяною пряжкою відносять поховання до бабинської культури (або культури багатоваликової кераміки) епохи середньої бронзи (1800-1600 рр. до н.е.).

Десь поряд із розглянутою групою курганів знаходився і курган «Свидина могила», легенду про який записав від місцевих жителів М. О. Максимович, вивчаючи історичні пам'ятки Переяславщини у 1877 р. «От нынешних Переяславцев услышите вы рассказы о велетнях (т.е. великанах), когда-то живших в здешней стороне, в том числе и о могучем Переяславце Свиде. Вам укажут и могилу Свидову под Переяславом, на левой стороне Трубежа» [5, с. 327].

Саме кургани, свідки багатьох історичних подій давнини, справили великий вплив на літературну творчість Т. Г. Шевченка. У творах поета ми зустрічаємо такі слова як «могили», «високі могили», «начетверо розкопана», «розрита могила». В його щоденниках також можна віднайти відомості про розкопки деяких курганів. Пов'язуючи ці пам'ятки давньої історії, за легендами, з історією запорозького козацтва, він вважав їх свідками героїчної боротьби українського народу за свободу і незалежність. Причетність курганів до козацької епохи зазначалася Т. Г. Шевченком в ряді поезій - «Іван Підкова», «Гайдамаки», «За байраком байрак», «До Основ'яненка» та ін. У своїх «Археологічних нотатках» Т. Шевченко згадує під Переяславом Богданову могилу, назва якої у його сприйняті, пов'язується із перебуванням тут Богдана Хмельницького. «По Золотоношской дороге в семи верстах от города высокий курган, называемый Богданова могила. И тут же недалеко впадает в древнее русло Днепра бесконечный вал, неизвестно когда и для чего построенный» [1]. Сам курган на східній околиці Переяслава було знищено в роки фашистської окупації, а згадуваний поетом «змійовий» вал зберігся до сьогодення.

Серед багатьох інших пам'яток Переяслава та Переяславщини Тарас Шевченко в «Археологічних нотатках» згадує курганну групу «Три брати»: «Переяслов и окресности его могли б (быть) чрезвычайно интересны своими укреплениями и курганами, но о них сохранились только названия и почти никаких преданий в народе.

По киевской дороге в пяти верстах от Переяслава над самой дорогой три высокие Кургана, называемые трибратни могили» [3].

Цю ж пам'ятку Т. Шевченко неодноразово описує в своїх поетичних та прозових творах. Зокрема, у повісті «Близнецы»: «В тот же понедельник, поздно вечером, молодая женщина возвращалась в город Переяслав по Киевской дороге и, не доходя до города версты четыре, как раз против Требратних могил, свернула с дороги и скрылася в зеленом жите» [15]. Пам'ятку Т. Шевченко згадує також у поезії «Сон» («Гори мої високії»), написаній на засланні:

«Вечернє сонечко гай золотило,
Дніпро і поле золотом крило,
Собор Мазепин сяє, біліє,
Батька Богдана могила мріє,
Київським шляхом верби похилі
Трибратні давні могили вкрили.
З Трубайлом Альта меж осокою,
Зійшлись, з'єднались, мов брат з сестрою» [14].

Цілий ряд пам'яток культурної спадщини, які поет вивчав на Переяславщині на сьогодні вже зруйновані. Багато з них сьогодні потребують належного збереження та охорони. В першу чергу це стосується курганів. Значна частина з них зазнала руйнації ще в козацьку добу, коли їх насипи широко використовували для виготовлення селітри.

Останнім часом з'явились нові чинники знищення курганів. Про грабіжницьку діяльність на курганах, що набула масштабів всеукраїнського лиха, неодноразово сповіщають засоби масової інформації. За даними Інституту археології руйнування курганів зростає з кожним роком у геометричній прогресії. Якщо раніше йшлося про руйнацію невеликих насипів, де пошуки „скарбів" здійснювали за допомогою метало детекторів, то нині йдеться про сканування тіла насипу на велику глибину.

Великої шкоди кургани зазнають і внаслідок розорювання поверхні.

Навіть якщо поверхня курганів і не руйнується оранкою, то підорюються їх поли, що призводить до зсувів ґрунту з вершини насипу.

Тому бажано, щоб для належного збереження цих унікальних пам'яток минулого Переяславщини, було розроблено спеціальну програму, спрямовану на рятування насипів курганів, що зникають. Нею ж повинно бути передбачено створення Реєстру цих пам'яток.

На нашу думку сьогодні також повинен бути посилений контроль з боку державних органів за виконанням та дотриманням вимог Законодавства України в сфері охорони культурної спадщини. Саме виконання існуючих законів, притягнення до відповідальності осіб, причетних до знищення курганів, та координація дій державних і наукових закладів, що займаються цією роботою, допоможуть врятувати «кургану» спадщину.

Одним із початкових напрямків належного збереження цих пам'яток було б створення та затвердження охоронної зони навколо курганної групи «Три братии». Це не тільки унікальна археологічна, історична, ландшафтна пам'ятка, а й меморіальне пам'ятне місце, пов'язане з перебуванням Т. Г. Шевченка на Переяславщині.

Сьогодні вказана пам'ятка знаходиться в запущеному стані, частково руйнується. Насип одного з курганів повністю розорюється, насипи двох інших розорюються впритул, що веде до їх поступового руйнування. Ця визначна пам'ятка залишається мало відомою для широкого загалу в зв'язку з відсутністю будь-яких охоронно-інформаційних знаків. У той же час пам'ятка є привабливим та цікавим об'єктом для багато чисельних гостей Переяславщини та туристів, що відвідують м. Переяслав-Хмельницький, яке є відомим музейним центром. Розміщення її поряд із шосе Бориспіль-Золотоноша також створює сприятливі умови для ознайомлення й огляду. У зв'язку з цим біля курганної групи «Три брати» необхідно встановити пам'ятний знак про те, що пам'ятка пов'язана з перебуванням на Переяславщині Т. Г. Шевченка, охоронно-інформаційний знак, що це унікальний об'єкт археології та історії, а також затвердити ландшафтно-історичну зону навколо курганів з забороною проведення будь-яких земляних робіт.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Археологічні нотатки Тараса Шевченка // Кирило-Мефодіївське товариство. - К. : Наукова думка, 1990. - Т 2. - С. 304-308.
2. Гаврилюк Н. Деякі проблеми пам'яткоохоронної справи в Україні (охорона курганів) / Н. Гаврилюк, І. Михальчишин // Археологія. - 2008. - № 1. - С. 82­88.
3. Колибенко О. Кургана группа «Три брати» - унікальна історико-культурна пам'ятка Переяславщини / О. Колибенко, В. Лоха // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей. - К., 2009. - Вип. 18. - С. 53­57.
4. Левшин А. Письма из Малороссии / А. Левшин. - Харьков, 1816. - 206 с.
5. Максимович М. О городе Переяславе в первональные времена / М. Максимович // Собрание сочинений. - К., 1877. - Т. 2. - С. 325-329.
6. Пассек В. Окрестности Переяславля / В. Пассек // Очерки России. - М., 1840. - Кн. 4. - С. 121-147.
7. Павленко С. Дослідження В. М. Щербаківським давньоруських курганних могильників Переяслава у 1914 році / С. Павленко // Наукові записки з української історії : Збірник наукових статей. - Тернопіль : Астон, 2007. - Вип. 19. - 536 с.
8. Савчук А. Звіт про розкопки кургану «Вибла могила» / «Хрест» на території Переяслав-Хмельницького етнографічного музею / А. Савчук // Науковий архів Інституту археології НАН України. - 1966/84. - 4 с.
9. Самоквасов Д. Могилы русской земли / Д. Самоквасов. - М., 1908. - 276 с.
10. Сикорский М. Отчет о работе археологической экспедиции по обследованию курганов Переяслав-Хмельницкого р-на Киевской обл. / М. Сикорский, Г. Бузян // НА ІА НАНУ. - 1975/118. - 47 с.
11. Сикорский М. Отчет о работе археологической экспедиции по обследованию курганов Переяслав-Хмельницкого и Яготинского районов Киевской обл. в 1976 г. / М. Сикорский, Г. Бузян // НА ІА НАНУ. - 1976/55. - 24 с.
12. Супруненко О. Тарас Шевченко і пам'ятки археології Полтавщини / О. Супруненко // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Збірник наукових статей. - К., 2014. - Вип. 23. - С. 7-17.
13. Товкайло М. Матеріали дослідження давньоруського ґрунтового могильника у Переяславі / М. Товкайло, Г. Бузян, Д. Тетеря, О. Юрченко // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав- Хмельницький, 2008. - Вип. 20. - С. 86-95.
14. Шевченко Т. Сон. / Т. Шевченко // Повне зібрання творів у дванадцяти томах. - К., 2001. - Т. ІІ. - С. 39-43.
15. Шевченко Т. Близнецы / Т. Шевченко // Повне зібрання творів у дванадцяти томах. - К., 2003. - Т. ІУ. - С. 11-119.
16. Шевченко Т. Щоденник / Т. Шевченко // Повне зібрання творів у дванадцяти томах. - К., 2003. - Т. У. - С. 83.

Teteria Dmytro, Teteria Svitlana

The ancient mounds of Pereyaslav and its surroudings and Taras Shevchenko

The article views the unique cultural heritage - the ancient mounds of Pereyaslav and its surroundings and shows their connection with the work of T. G. Shevchenko.

Keywords: mounds, ancient Pereyaslav, archaeological research, T. G. Shevchenko

Ключові слова: кургани, давній Переяслав, археологічні дослідження, Т. Г. Шевченко