Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Історія » Створення етнографічного парку на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка в Переяславі-Хмельницькому

Створення етнографічного парку на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка в Переяславі-Хмельницькому

Створенню Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі-Хмельницькому на Київщині передувала закладка восени 1963 р. лісопарку та етнографічного музею під відкритим небом на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.

У зв'язку із відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка історія створення етнографічного парку на честь Кобзаря в Переяславі- Хмельницькому потребує більш детального вивчення із залученням поважної джерельної бази, з використанням як минулих, так і сучасних наукових досліджень [31; 32].

Ювілейну дату в 1964 році в Україні готувалися відзначати на державному рівні. Не могла залишатися осторонь і громадськість Переяславщини. Адже видатний український письменник, поет, художник мав безпосереднє відношення до історії цієї землі.

М. І. Сікорський, директор Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею і завідувач міським відділом культури на громадських засадах, зі своїми колегами до відзначення ювілею почав готуватися заздалегідь. Були підготовлені пропозиції що до святкування дати, які пізніше увійшли в план заходів по підготовці і проведенню 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Він був погоджений рішенням № 24 Переяслав-Хмельницького виконкому депутатів трудящих 28 січня 1964 року [6].

Заходи
по підготовці і проведенню 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка
(додаток до рішення виконкому від 28/І-64 р. №24)

№ п/п Назва міроприємства Термін виконання Хто проводить
1. Протягом 1964 року на підприємствах, установах, навчальних закладах організувати проведення лекцій, бесід і доповідей, присвячених життю і творчості Т. Г. Шевченка. Грудень 1963       р. - травень 1964  р. Секретарі парторганізацій, голови лекторських н.
2. В міській бібліотеці організувати книжкову виставку та виготовити бібліотечний плакат на тему «Перебування Т. Г. Шевченка на Переяславщині». Січень- березень 1964 р. Зав. Міської бібліотеки.
3. Провести міську літературну конференцію по творах Т. Г. Шевченка, написаних ним на Переяславщині. Лютий 1964 р. Зав. Міським відділом культури тов. Сікорський
4. Провести міську олімпіаду художньої самодіяльності та огляд дитячої творчості, присвячені Т. Г. Шевченку. Лютий 1964 р. Директори шкіл, зав. Дитячої бібліотеки Єрмольєва, зав. Будинком піонерів тов. Бондарець.
5. Провести виставку образотворчого мистецтва та народної творчості, присвяченої 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Організувати пересувні виставки про життя і діяльність Т. Г. Шевченка в будинку культури і в клубах ім. Чапаєва, ім. Комсомолу, в школах, в педучилищі. Січень- березень 1964 р. Дирекція музею, секретарі п/о, н. натур шкіл.
6. Видати плакат Т. Г. Шевченка. До березня 1964 р. Працівники музею.
7. Провести міський фестиваль художніх і науково-популярних фільмів, присвячених життю і діяльності великого Кобзаря. Січень- березень 1964 р. Директор кінотеатру тов. Даріомедов.
8. Закласти на п'яти гектарах етнографічний парк, присвячений 150- річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Квітень- травень 1964 р. Працівники музею, громадськість міста.
9. Організувати виставку-продаж творів Т. Г. Шевченка та книг про життя і діяльність великого Кобзаря. Широко організувати продаж портретів і плакатів Т. Г. Шевченка. Лютий- березень 1964 р. Міське споживче товариство, директор райунівермагу тов. Зубер.
10. Силами громадськості міста упорядкувати вулицю Т. Г. Шевченка і по всій її довжині висадити пам'ятні дуби. Квітень- травень 1964 р. Міська Рада депутатів трудящих.
11. Провести урочистий вечір, присвячений 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка 9 березня 1964 р. Ідеологічний відділ парткому КП України, міський відділ культури, т. Сікорський.

Пункт № 8 наведеного вище плану заходів передбачав закладення у квітні-травні 1964 року силами Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею і громадськістю міста, на п'яти гектарах етнографічного парку, присвяченого 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Місцева преса з цього приводу писала: «... на Переяславщині вирішили закласти лісопарк, який носитиме Тарасове ім'я. Тут буде посаджено близько тисячі дерев, чагарників, розбито алеї, клумби, споруджено бюст Великому Кобзарю» [27, с. 4].

До цього омріяного кроку М. І. Сікорський і його однодумці йшли два роки. Починалося все так.

27 червня 1962 року директор Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею М. І. Сікорський звернувся з клопотанням до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих: «В зв'язку з тим, що наближається славна ювілейна дата 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, і вшановуючи пам'ять про його перебування і творчу діяльність в Переяславі в 1845 і 1859 р. р., а також враховуючи перспективи розвитку міста, дирекція Переяслав-Хмельницького Історичного музею просить виконком міської ради депутатів трудящих підняти клопотання перед обласним виконавчим комітетом депутатів трудящих про виділення в районі Татарської гори земельного масиву в розмірі 25 (двадцять п'ять) га, де буде посаджено лісопарк, композиційно пов'язаний з творчістю Т. Г. Шевченка, і відтворено стародавнє українське село, яке стане чудовою ілюстрацією побуту українського народу ХУШ-ХІХ століть і розкриє зміст невмирущих шевченківських творів. Всі роботи по створенню лісопарку і українського села ХУШ-ХІХ століть буде проведено силами громадськості району» [3].

26 березня 1963 р. виконком Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих прийняв рішення за № 60 «Про створення лісопарку та першого на Україні етнографічного музею під відкритим небом в межах міста Переяслав-Хмельницького на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка»: «В зв'язку з тим, що наближається ювілейна дата 150-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка і вшановуючи пам'ять про його перебування та творчу діяльність на Переяславщині в 1845 і 1869 роках, а також враховуючи майбутні перспективи розвитку міста Переяслав- Хмельницького виконком міської Ради депутатів трудящих Ухвалює: 1. На увіковічування ювілейної дати 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка та враховуючи майбутні перспективи розвитку міста бажано на околиці міста (на Татарській горі) створити лісопарк ім. Т. Г. Шевченка та перший на Україні етнографічний музей під відкритим небом. 2. Зобов'язати директора державного Історичного музею тов. Сікорського розробити відповідні розрахунки і плани посадки лісопарку. 3. Просити виконком Київської Обласної (промислової) Ради депутатів трудящих порушити клопотання перед Київською обласною (сільською) Радою депутатів трудящих про виділення із земель радгоспу «Переяслав» площу під лісопарк та етнографічний музей в кількості 5 гектарів на Татарській горі, яка малопридатна для використовування (яри, косогори)» [5].

У відповідь на звернення виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих Виконавчий комітет Київської обласної (сільської) ради депутатів трудящих виніс рішення за № 567 від 21 вересня 1963 року «Про відвод земельної ділянки Переяслав-Хмельницькому державному Історичному музею під створення лісопарку в м. Переяслав-Хмельницький». Ось його текст: «Виконком обласної Ради депутатів трудящих Ухвалює: 1. Затвердити обласним управлінням виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів проект виділення земельної ділянки Переяслав-Хмельницькому державному історичному музею під створення лісопарку-етнографічного музею площею 5,0 га за рахунок землекористування радгоспу «Переяславський», в тому числі орної 4,0 га, непридатних - 1,0 га. 2. Відвод провести в постійне користування без земельної компенсації. 3. Зобов' язати Переяслав-Хмельницьке виробниче управління проект відводу здійснити в натурі та внести зміни в земельні документи» [29].

1-го жовтня 1963 року земельна ділянка, виділена Переяслав-Хмельницькому державному історичному музею для створення парку ім. Т. Г. Шевченка, була відведена в натурі і музей зміг приступити до практичного користування нею. Про це свідчить акт, укладений старшим землерозпорядником виробничого колгоспно-радгоспного управління Київської області Г. Ф. Невечерею від 1 жовтня 1963 р.: «Мною, старшим землеустроителем Переяслав-Хмельницкого производственного колхозно- совхозного управления Киевской области Невечерей Анной Федоровной, в присутствии представителя совхоза «Переяславский» села Переяслав- Хмельницкий тов. Стрихи Григория Яковича и представителя государственного исторического музея тов. Палагуты Николая Петровича на основании распоряжения Совета Министров Союза ССР и решения облисполкома от 21 сентября 1963 г. № 567 перенесен в натуру проект отвода земельного участка государственному историческому музею площадью 5,0 га, из них: пашни 4,0 га, сенокоса - 1 га. Границы участка закреплены межевыми столбами установленного образца в количестве 4 шт. и заинтересованным сторонам указаны. К использованию отведенным участком государственный исторический музей приступает с 1 октября 1963 г.» [2].

Відразу після того як земельна ділянка н. відведена в натурі, працівники Переяслав-Хмельницького державного історичного музею і громадськість міста не гаючи часу приступили до закладки парку. М. І. Сікорський у своєму виступі після «Звіту про роботу виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради за 1963 рік» голови виконкому М. Н. Єрмольєва на третій сесії Переяслав- Хмельницької міської Ради депутатів трудящих 9-го скликання від 27 листопада 1963 року зазначив: «Силами громадськості міста ми почали будувати парк ім. Т. Г. Шевченка. Земельна ділянка площею 5 га виділена. Добре працюють учні міських шкіл, студенти педучилища, робітники фабрики художніх виробів. Я прошу сесію, щоб на будівництво парку виділили кошти» [10].

За кілька днів до цього, 21.11.1963 року, науковий співробітник Переяслав-Хмельницького історичного музею В. А. Юзвіков опублікував у місцевій газеті «Комуністична праця» замітку «Закладка парку розпочата», в якій повідомив: «На честь ювілейної дати - 150-річчя з дня народження великого Кобзаря комсомольці, молодь та школярі міста на Татарській горі розпочали закладку нового парку. У вільний час сюди приходять учні педучилища, середніх шкіл, робітники швейної фабрики. Вони розбивають і вирівнюють площу, викопали півтори тисячі ямок, в які буде посаджено берези, тополі, дуби, клени, липи та інші дерева. За останній період молодь висадить тут всього три тисячі декоративних дерев. Шевченківський парк закладається з ініціативи працівників Історичного музею» [33, с. 4]. Дружина В. А. Юзвікова, науковий співробітник Історичного музею О. І. Юзвікова, пригадувала: «В 1963-1964 рр. Почали висаджувати дерева на Татарській горі. Тут був встановлений вагончик, в якому збиралися працівники музею: Черевач Шура Кирилівна, Соболь Зоя Петрівна, Юзвікова Олена Іванівна, Іщенко Єфрем Федотович та інші. Є. Ф. Іщенко був землеміром, він виготовив великий циркуль, при допомозі якого робилася розмітка для ямок для висадки дерев. Працівники музею вручну виривали всі великі бур'яни з коренем, щоб підготувати площу для посадки дерев, потім Є. Ф. Іщенко циркулем окреслював круги, визначав місце для ямок, копалися ямки, висаджували дерева і кущі» [28].

Офіційне закладення парку було призначене на квітень-травень 1964 року. Цей захід був прописаний у двох документах: Рішенні Переяслав- Хмельницької міської ради депутатів трудящих за № 24 від 28.01.1964 р. «Про затвердження заходів по підготовці і проведенню 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» (пункт № 8: «Закласти на п'яти гектарах етнографічний парк, присвячений 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка») та «Плану заходів Переяслав-Хмельницької міської ради по виконанню рішень червневого Пленуму ЦК КПРС і липневого Пленуму ЦК КПУ з питань ідеологічної роботи та вказівок тов. М. С. Хрущова, викладених у виступі на червневому Пленумі ЦК КПРС» (пункт № 6: «Створити на громадських засадах етнографічний парк, присвячений 150-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка» [6; 7].

Як це й було передбачено рішеннями Переяслав-Хмельницької міської ради навесні 1964 року було проведено закладку парку на території Татарської гори, на площі 5 га.

У процесі проведення робіт по закладенню парку надходили пропозиції щодо його вдосконалення. Так, наприклад, міська рада пропонувала «...створити куточки для посадки дерев молодожонам та в знак народження дітей» [6]. М. І. Сікорський 19.10.1965 р. На ІУ-й сесії Переяслав-Хмельницької міської ради вніс пропозицію «посадити дерева в честь героїв Вітчизняної війни» [12]. Пізніше виникла ідея «.з'єднати парк з містом алеєю і обсадити деревами підходи до парку по берегу р. Трубіж» [11].

4-го червня 1963 року було прийняте ще одне рішення, цього разу третьої сесії Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих 9-го скликання, яке також стосувалася відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. За ініціативою М. І. Сікорського було створено міське екскурсійне бюро для організації масових екскурсій трудящих міста по Шевченківських місцях міста та району. Виконання цього рішення було покладене на міський відділ культури і автопарк: «Зобов'язати директора автопарку тов. Євсєєва Б. С. Забезпечити екскурсійне бюро транспортом в міру потреби та виділяти кожну неділю автобус для маршруту Переяслав-Хмельницький-Канів» [4].

У ході проведення робіт по озелененню виділеної під парк території активну участь взяли учні Переяслав-Хмельницького педучилища, СПТУ-22, старших класів міських шкіл. Заслужений працівник культури України, ветеран музею Л. О. Годліна пригадувала: «Коли я навчалася у школі № 1, десь у старших класах, нас привели до музею під відкритим небом садити парк, то я пам'ятаю, що М. І. Сікорський показував нам як і де садити дерева. Ми садили гай, що між садибою середняка і церковно-парафіяльною школою та алею біля Андрушівської церкви. М. І. Сікорський підходив до кожної групки (нас розділили на маленькі колективи по декілька учнів), розповідав нам як треба робити, щоб і ямка була глибока, щоб і води було вдосталь, щоб деревце прижилося. Слідкував, щоб не халтурили. Просив садити густо одне біля одного, у разі якщо якесь деревце не приживеться, то щоб не було пустого місця» [16, с. 352]. Ветеран музею В. Ф. Воловик пригадував, як, навчаючись у середніх та старших класах середньої школи № 2 м. Переяслав-Хмельницький, учні кілька разів організовано працювали на горі, як шефи: садили дерева, прибирали територію, тощо [15, с. 322].

До закладки парку з нагоди 150-річчя Т. Г. Шевченка залучалися школярі, комсомольці установ і організацій міста. Інструктор Переяслав-Хмельницького райкому комсомолу Г. Г. Домніч пригадував: «З директором історичного музею Сікорським М. І. Я познайомився в 1964 р, коли був інструктором Переяслав-Хмельницького райкому комсомолу. В 60-х рр. Комуністична Партія Радянського Союзу поставила завдання перед комсомолом - взяти участь у соцзмаганні «Хто більше посадить дерев і кущів». Комсомольці Переяславщини активно відгукнулися на заклик партії. Молодь прийняла активну участь у насадженні парків і скверів» [19, с. 372]. Згадувала про це також ветеран музею Г. І. Козій на шпальтах газети «Вісник Переяславщини»: «...райком комсомолу мобілізував молодь міста на озеленення території майбутнього музею. Старшокласники міських шкіл, учні СПТУ-31 та педагогічного училища, комсомольці швейної фабрики, автопідприємства, побуткомбінату та інших підприємств, організацій та установ міста висадили за осінь 1963 та весну 1964 років близько 10 тисяч дерев та кущів. За активну участь у створенні етнопарку на честь 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка Переяслав-Хмельницький райком комсомолу був нагороджений мотоциклом» [24, с. 6]. Долучилися до висадки дерев у парку, навіть, екскурсанти з Київського заводу «Арсенал». Вони посадили по 15 дерев кожен [9].

Восени 1964 р. і впродовж наступних років роботи з благоустрою парку продовжувалися. М. І. Жам писав: «На честь ювілейної дати - 150-річчя з дня народження великого Кобзаря комсомольці, молодь та школярі міста на Татарській горі розпочали закладку нового парку. На території музею лише протягом квітня цього року [авт.: 1967 р.] висаджено близько 8 тисяч беріз, дубів, ясенів, ялинок, вишень, яблунь, груш, горіхів та понад 5 тисяч кущів айви японської, шипшини, калини тощо. Найбільше потрудились над озелененням молодь, особливо слухачі педучилища, робітники швейної фабрики, учні шкіл та профтехучилища. Квіткове оформлення садиб зробили пенсіонери. Тут висаджені - ласкавці, чорнобривці, мальва, любисток, барвінок, рута-м'ята, нагідки» [22, с. 4]. Багато зусиль доводилось прикладати для поливання саджанців. О. І. Юзвікова пригадувала: «Приходили учні школи-інтернату, старших класів міських шкіл, професійно-технічного училища, педагогічного училища, солдати з військової частини. Поливали спочатку водою із річки, природного нижнього озера відрами, потім з'явилася діжка («віз-однокінка»), машини з цистернами, на початку 70-х років збудували музейну водонапірну башту і водогін» [28].

Саджанці (дерева та кущі) для парку Т. Г. Шевченка закуплялися, передавалися розсадників Студениківського, Дівичанського лісництв, м. Києва, та, навіть, викопувалися працівниками музею в лісовій місцевості. Це були: берези, верби, тополі, липи, ялини, кущі калини та горобини [20, с. 5]. У квітні 1964 р. (наказ № 13 від 13.04.1964 р.), М. І. Сікорський спеціально відряджає за посадковим матеріалом у Київ (район Святошино) наукового співробітника музею М. П. Палагуту [26].

Серед загального ентузіазму творців майбутнього музею, пригадував М. І. Жам, «на жаль, були і скептики, хоми невіруючі, нитики, які вважали, що то дурниці, що на пагорбі тільки дикуни можуть закладати парк, що дерева загинуть. Бажання творити було сильнішим. Воду носили відрами, підвозили діжками на підводі з р. Попівки та озер, розташованих у підніжжя Татарської гори. Суттєву допомогу надали пожежні машини. Дощова весна та літо сприяло тому, що майже всі саджанці прижилися» [20, с. 7].

У звітній доповіді Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих на одинадцятій черговій сесії 9-го скликання 26 січня 1965 року «Про роботу за 1964 рік» голова Переяслав-Хмельницької міської Ради М. Н. Єрмольєв прозвітував: «За отчетный период силами организаций, общественности и жителей города, а также за счет бюджетных средств, проведена значительная работа по благоустройству города. Полностью были израсходованы ассигнования в суме 60000 руб. и дополнительно выделялись исполкомом горсовета 12300 руб. за счет перевыполнения местного бюджета на нужды благоустройства. Был заложен парк имени 150-летия со дня рождения Т. Г. Шевченко на пяти гектарах. В парке посадили силами общественности и школ 600 декоративных деревьев, 2200 кустарников, выполнены земляные работы по устройству озера. Мы думаем, что в парке им. Т. Г. Шевченко нужно продолжить работы и соединить аллеей город с парком, обсадить деревьями подходы к парку по берегу р. Трубеж. Каждый житель должен посадить здесь одно-два дерева, чтобы это место стало современным любимым уголком для отдыха трудящих города. Дважды исполком городского Совета объявлял проведение месячников по благоустройству города, разрабатывались мероприятия для каждой организации. К выполнению их по деловому, хорошо отнеслись коллективы сырзавода, педагогического училища, телефонно- телеграфной станции, школы ФЗО, фабрики художественных изделий, племстанции, воинской части» [11].

Після звіту про роботу виконкому за 1964 рік виступив М. І. Сікорський: «В нашому місті добре працюють бібліотеки, але потреба в культурних міроприємствах велика і бібліотеки не в спромозі задовольнити вимог населення. Виконком міської Ради в минулому році винайшов кошти і побудував в парку качелі і каруселі, монумент Сковороди, літній кінотеатр. У 1964 році розпочаті роботи по створенню парку ім. 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. На площі 5 га закладено парк, в ньому буде згодом організовано і музей на відкритому повітрі. В закладці парку добре працювала громадськість міста, але роботи тільки розпочаті, потребується ще багато роботи всіх організацій міста. Якщо ми говоримо про культурний відпочинок, то давайте працювати разом. Виконком міської Ради в 1964 році декілька раз організовував місячники і недільники по благоустрою міста і насадженню парку, але деякі організації і учбові заклади відмовлялись брати в них участь (педучилище, школи). Наше місто повинно бути красивим, але це залежить від усіх жителів міста, треба щоб кожний житель вніс долю своєї праці в благоустрій [12].

Основна частина насаджень у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини була проведена у 1964-1970 рр. Переважна більшість робіт проводилася силами музейних працівників. Але і громадськість міста не залишалась осторонь. Так, Виконком Переяслав- Хмельницької міської ради від 5.10.1965 р. За клопотанням М. І. Сікорського прийняв рішення:

«Про встановлення шефської допомоги по благоустрою парка ім. 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка» «Для надання шефської допомоги в питаннях благоустрою парка ім. 150- річчя з дня народження Т. Г. Шевченка виконком міської Ради депутатів трудящих ухвалює:

І. Закріпити, як шефів, за парком слідуючі організації:

  1. Лукомеліоративну станцію (Грінець І. І.).
  2. Профтехучилище механізації сільського господарства № 31 (тов. Саустенко).
  3. Лісгоспзаг (тов. Макарова С. Р.).
  4. Середню школу № 2 (тов. Рубана Н. В.).
  5. Просити вище згаданих керівників разом з начальником комбінату комунальних підприємств тов. Барським І. В. Та директором музею тов. Сікорським М. І. До 15 жовтня 1965 року визначити характер і обсяг по благоустрою парку. Накреслені міроприємства подати виконкому міськради на затвердження.
  6. Зобов'язати начальника комбінату комунальних підприємств тов. Барського І. В. Передбачити виділення для музею планового посадочного матеріалу (дерева, квіти, трава і т. Д.).
  7. Контроль та надання організаційної допомоги музею покласти на члена виконкому міської Ради тов. Петренка І. О.» [8].

За кілька днів, 19 жовтня 1965 року депутат міської ради М. І. Сікорський, виступаючи на ІУ-й сесії Переяслав-Хмельницької міської ради 10-го скликання у дебатах по доповіді голови міськвиконкому тов. Єрмольєва М. Н. на тему «Про міроприємства по підготовці до проведення 50- річчя Радянської влади» закликав: «Місто Переяслав-Хмельницький - одне з найважливіших пам'ятних міст країни. Треба створити всі умови для охорони історичних пам'ятників, це прикрасить наше місто. Я особисто працюю над створенням парка під відкритим небом. Нам дали 5 га землі, де вже посаджені дерева. Ми повинні зробити 60 споруд в парку, цей парк буде гордістю українського народу. Але ми самі всього не зробимо, треба щоб нам допомогла громадськість. Приїжджали з Києва, із заводу Арсенал екскурсанти, які посадили в парку по 15 дерев кожен, це хороша ініціатива. Треба посадити дерева в честь героїв Вітчизняної війни, на кожному дереві буде прикріплена етикетка. Треба благоустроїти дороги до пам'ятних місць» [9].

Матеріали з особистого архіву М. І. Жама дають підстави стверджувати, що у М. І. Сікорського план заходів по впорядкуванню музейної території, що називалася в той час парком ім. Т. Г. Шевченка, був підготовлений заздалегідь. Про це свідчить документ під назвою «Міроприємства по благоустрою міського парку ім. Т. Г. Шевченка на 1964-1966 роки». Згідно цього плану заходів на 1964 р. Заплановано: закласти 550 метрів погонних алей (оранка, засипка піском, ущільнення); підготовка колектора та зрошувальних каналів (оранка, ущільнення землі зрошувального каналу); посадка дерев у кількості 500 шт.; встановлення водяного млина. На 1965 р. Передбачено: посадка дерев у кількості 1000 шт. і кущів - 5000 шт.; огородження парку земляним ровом; устаткування водопадів; встановлення дворища (хати, повітки, клуні, сажка, колодязя) і огородження дворища лозовим тином. У 1966 р. планувалося: посадка дерев у кількості 1000 шт. і кущів - 3000 шт.; встановлення 15 лавочок; встановлення 15 стовпів з проводкою для електроосвітлення; благоустрій під'їзних шляхів до парку; встановлення артезіанського колодязя; будівництво естрадної площадки; встановлення громадських споруд кінця ХІХ ст. (шинку, церковно-приходської школи); встановлення кузні, вітряка [21]. З позицій сьогодення видно, що більшість запланованого М. І. Сікорським та його колегами вдалося реалізувати, причому у зазначені терміни. Проте, кілька пунктів плану лишилися не виконаними - будівництво естрадної площадки і водоспадів. Навіть на краще, адже важко уявити яким би чином вони вписалися б в експозицію давнього українського села, не створюючи дисонансу з пам'ятками народної архітектури ХІХ ст.

Ще на ранньому етапі закладки парку до 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, М. І. Сікорський запланував засадити Татарську гору рослинами, які оспівав у своїх творах Тарас Шевченко, адже парк, який тут насадили в 1964 р., носив ім'я Кобзаря. Підтвердження цьому знаходимо у листі Н. Смілько до М. І. Сікорського: «Шановний Михайле Івановичу! На ваше прохання я передивилась «Кобзар» і ті назви квіток, які там зустріла, пишу Вам зараз: барвінок, рожа (мальва), мак, любисток, рута, васильки. Крім того, у нас є червоні зірки, квітки суто місцеві, які розводять по селах Полтавщини й Київщини. Крім того є чорнобривці, але декоративні, не високі. Ними дуже добре обсаджувати доріжки. Є й насіння васильок, але небагато. Є можливість дістати шовкової трави...» [20, с. 13].

Також зберігся проект звернення М. І. Сікорського до заступника голови Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки тов. П. Т. Тронька. Лист не датований, але за даними, наведеними в тексті, його з великою ймовірністю можна віднести до середини 1962 року. У зверненні М. І. Сікорський згадав, що колектив працівників Переяслав-Хмельницького державного історичного музею разом із громадськістю міста та вченими інститутів Академії архітектури УРСР і Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР розробили конкретний план посадки лісопарку за мотивами творів Т. Г. Шевченка, який буде живим пам'ятником великому Кобзарю. В парку буде збудована експозиція українського села часів Т. Г. Шевченка, яка буде чудовою ілюстрацією і розкриє зміст невмирущих шевченківських творів. З цією метою Переяслав-Хмельницький державний історичний музей уже виявив та придбав ряд громадських, житлових та господарських споруд: вітряк, комору, гамазей, кузню, гончарну майстерню та інше. Ряд споруд виявлено в районі будівництва Канівської ГЕС [23]. П. Т. Тронько, згадував М. І. Сікорський, був одним з перших, хто сприйняв будівництво музею, і зробив, мабуть, найголовніше: допоміг у питанні виділення земельної ділянки. М. І. Сікорський писав: «У 1963 році ми звернулись до Петра Тимофійовича, щоб допоміг у виділенні 30 гектарів землі для створення першого в історії України музею під відкритим небом. Він особисто приїхав, щоб вивчити цю проблему, і ми разом з ним і першим секретарем Переяславського райкому партії Кебкалом поїхали знайомитись з пустельною на той час територією Татарської гори. Ідея йому сподобалась. Забудову музею під відкритим небом розпочали в 1964-1965 рр. Першими були перевезені вітряки з батьківщини П. Т. Тронька (Богодухівський р-н, Харківська обл.), а потім було висаджено 30 тис. Дерев і кущів. Найбільше мене вразило те, що Петро Тимофійович як заправський садівник зробив екскурс в правила побудови парку, показав студентам, як правильно обрізати коріння при пересадці саджанців. Потім взяв 10 саджанців липи і особисто започаткував алею від Андрушівської церкви до верхнього озера. У 1999 році Петро Тимофійович знову побував у своєму дітищі на горі, під шатами великого лісу, започаткованого ним. У цьому дендропарку липи вже мають висоту до 20 м, а в діаметрі - 30 см, і пахощі з цього лісу в період цвітіння розносяться далеко за межі Татарської гори» [30, с. 110]. Доглядач Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Г. С. Васько згадувала, що під час приїзду П. Т. Тронька до Переяслава її та ще кількох працівниць музею попросили заспівати гостям українських народних пісень, які ті дуже любили. Зустріли гостей біля двору гончара, співали їм, зокрема, улюблену пісню М. І. Сікорського «Ой наступила та й чорна хмара». Співав з нами і Петро Тимофійович [14, с. 319].

М. І. Сікорський особисто приймав участь у закладці дендропарку, а пізніше - доглядав за посадками, які дуже любив. Працівниця музею Г. М. Красовська згадувала: «Влітку, коли було дуже жарко, Михайло Іванович, приходячи на гору, любив сам поливати дерева, квіти, кущі. Мене це дуже вражало. Я старалася на давати йому це робити, але він казав: «Я сам хочу полити» [25, с. 402]. Інша працівниця, Г. М. Гасик, пригадувала: «Михайлом Івановичем у музеї під відкритим небом висаджено багато дерев, кущів, квітів. Він любив, щоб у кожному дворі було насаджено багато квітів, таких, які висівали в давньому українському селі: мальви, чорнобривці, матіоли, гвоздики. Зокрема, він дуже любив калину. «Калиною обсадив би всю Україну» - говорив директор, висаджуючи її. Я особисто неодноразово була свідком, як Михайло Іванович, зайшовши до двору і побачивши, що доглядачка сіє квіти, виявляв бажання допомогти їй в цій роботі» [17, с. 348]. Про відношення М. І. Сікорського до калини пригадувала й О. П. Гудим: «Це його була ідея зробити біля хати гребінника калиновий двір. Його так і зараз екскурсоводи називають» [18, с. 361].

Особливе ставлення у М. І. Сікорського було до квітів. В. Ф. Воловик пригадував: «На початку 70-х років на Горі висівалося і саджалося море квітів. Часто нас, молодих, посилав під «відкрите небо» поливати в спеку розкішні квітучі клумби. В 1967-му році восени ми висадили чималий яблуневий сад між будинком комунарів та хатою Котовського, поливали привозною з міста водою» [15, с. 334]. Про це ж пише у своїх спогадах Г. М. Бузян: «Любив природу, про що свідчить хоча б його відношення до озеленення гори. Скільки дерев було посаджено! У 1970-х роках одним з найбільших господарських відділів музею просто неба була так звана огородня бригада, яку очолював Яків Гордійович Безнос. Згодом за ініціативи М. І. Сікорського споруджена оранжерея по вирощуванню розсади квітів. Коли з часом виникла потреба у розчищенні рослинності, найчастіше не дозволяв вирубувати, ставився трепетно до кожного деревця, його приходилося вмовляти на вирубку» [13, с. 313]. Працівниця «огородньої бригади» Л. М. Аврамич пригадувала: «всі дерева, сади ми обкопували, поливали, тоді рихлили. Михайло Іванович теж приїжджав, сам поливав посаджені дерева. Ой, колись було. Отам, за хатою гончара - березова алея. І він прибіг і поливав її, скинув одежу. А тут йдуть журналісти, його шукають, сказали їм, що він тут, на Горі. І якраз тудою йшли вони і на нього й натрапили. А в вічі його не знали, який він з лиця, і запитують: «Ви не знаєте де знаходиться Михайло Іванович Сікорський?», а він і каже: «Не знаю». Вони ж і пішли, а Михайло Іванович тоді одягнувся і бігом- бігом з іншого боку, і навпроти них. Зразу, поки строївся музей, Михайло Іванович частенько приїжджав. А пізніше в основному по середах став приїжджати, як вихідні ми, як не було нікого на музеї [1, с. 297-298]. Інша працівниця О. П. Гудим згадувала: «Було колись - зайшла за хату, виходжу, а М. І. Сікорський із шлангом клумби поливає у дворі. Він робив, то й ми за ним тяглися, щоб не відставати» [18, с. 360].

Таким чином, серед низки заходів, які були заплановані для відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка у м. Переяславі-Хмельницькому, найпомітнішим і найвизначнішим стало закладення етнографічного парку, присвяченого видатному поету і художнику. В подальшому цей парк став основою для створення першого в Україні скансену - Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Зелені насадження, закладені десятки років тому за мотивами творів Т. Г. Шевченка, й нині милують око відвідувачів наддніпрянського села ХІХ століття.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Аврамич Л. М. Вислухає, прислухається до твоєї думки / Л. М. Аврамич // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  2. Акт на винесення земельної ділянки в натурі від 1.10.1963 р., укладений старшим землерозпорядником виробничого колгоспно-радгоспного управління Київської області Г. Ф. Невечерею // Особистий архів М. І. Жама.
  3. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 168. Звернення директора Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею М. І. Сікорського до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих від 27.06.1962 р. (вихідний номер 33) про виділення землі для створення лісопарку до 150-річчя Т. Г. Шевченка.
  4. Там само, ф. 1, оп. 1, спр. 178. Рішення Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих 9-го скликання від 4.06.1963 р. Про створення міського екскурсійного бюро для організації масових екскурсій трудящих міста по Шевченківських місцях міста та району.
  5. Там само, ф.1, оп.1, спр. 182. Рішення № 60 виконкому Переяслав- Хмельницької міської Ради депутатів трудящих прийняв «Про створення лісопарку та першого на Україні етнографічного музею під відкритим небом в межах міста Переяслав-Хмельницького на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка».
  6. Там само, ф.1, оп.1, спр. 201. Заходи по підготовці і проведенню 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка (додаток до рішення виконкому Переяслав- Хмельницької міської ради депутатів трудящих від 28/І-64 р. № 24).
  7. Там само, ф.1, оп.1, спр. 201. План заходів по виконанню рішень червневого Пленуму ЦК КПРС і липневого Пленуму ЦК КПУ з питань ідеологічної роботи та вказівок тов. М. С. Хрущова, викладених у виступі на червневому Пленумі ЦК КПРС.
  8. Там само, ф.1, оп.1, спр. 220. Рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради депутатів трудящих «Про встановлення шефської допомоги по благоустрою парка ім. 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» від 5.10.1965 р. (Протокол № 20).
  9. Там само, ф.1, оп.1, спр. 201. Виступ депутата міської ради М. І. Сікорського 19.10.1965 р. На ІУ-й сесії Переяслав-Хмельницької міської Ради 10-го скликання у дебатах по доповіді голови міськвиконкому тов. Єрмольєва М. Н. на тему «Про міроприємства по підготовці до проведення 50- річчя Радянської влади».
  10. Там само, ф.1, оп.1, спр. 178. Виступ М.І. Сікорського на 3-й сесії Переяслав-Хмельницької міської ради від 27.11.1963 р.
  11. Там само, ф.1, оп.1, спр. 218. Звітна доповідь голови Переяслав-Хмельницької міської ради М. Н. Єрмольєва на 11-й черговій сесії 9-го скликання 26.01.1965 р. «Про роботу за 1964 рік».
  12. Там само, ф.1, оп.1, спр. 218. Виступ директора Переяслав-Хмельницького державного історичного музею М. І. Сікорського на одинадцятій черговій сесії Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих 9-го скликання 26.01.1965 р.
  13. Бузян Г. М. Михайло Іванович був художником у своїй галузі - музеєзнавстві / Г. М. Бузян // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  14. Васько Г. С. Михайло Іванович дуже любив українські народні пісні / Г. С. Васько // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  15. Воловик В. Ф. Людина легендарна, і сам був творцем легенд / В. Ф. Воловик // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  16. Годліна Л. О. Поважав людей і вмів з ними спілкуватися / Л. О. Годліна // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  17. Гасик Г. М. Він захоплював своїм розумом, душевністю, людяністю, безкорисливістю / Г. М. Гасик // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  18. Гудим О. П. Він робив, той ми за ним тяглися, щоб не відставати / О. П. Гудим // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  19. Домніч Г. Г. Завжди підкреслював, що колектив люди роблять / Г. Г. Домніч // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  20. Жам М. І. Від інтер'єру житла до музею просто неба. Спогади (2002 р.) // Особистий архів О. М. Жам
  21. Жам М. І. Проект плану роботи етнографічного відділу на 1963 р., 1964 р. // Особистий архів М. І. Жама.
  22. Жам М. І. Музей просто неба / М. І. Жам // Комуністична праця. - 11.05. 1967. - № 867. - С. 4.
  23. Звернення директора Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею М. І. Сікорського до заступника голови Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки тов. Тронька П. Т. // Особистий архів М. І. Жама.
  24. Козій Г. І. Музей просто неба в Переяславі творили тисячі людей / Г. І. Козій // Вісник Переяславщини. - 17.05.2011. - С. 6.
  25. Красовська Г. М. Він ходив із міста на Гору пішки, а не їздив на машині / Г. М. Красовська // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. - Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», 2013. - 504 с.
  26. НІЕЗ «Переяслав». Відділ кадрового та адміністративного забезпечення. Книга наказів по Переяслав-Хмельницькому Державному історичному музею (14.07.1957 - 23.12.1964 рр.).
  27. Палагута М. П. Тобі, Великий Кобзарю / М. П. Палагута // Комуністична праця. - 7.11.1963. - № 97. - С. 4.
  28. ПМА. Записано 21.01.2014 р. Від О. І. Юзвікової, 1926 р. Н., мешканки м. Переяслав-Хмельницький Київської області.
  29. Рішення Виконавчий комітет Київської обласної (сільської) ради депутатів трудящих № 567 від 21.09.1963 р. «Про відвод земельної ділянки Переяслав- Хмельницькому Державному історичному музею під створення лісопарку в м. Переяслав-Хмельницький» // Особистий архів М.І. Жама.
  30. Сікорський М. І. Шляхами доброти / М. І. Сікорський // Що залишимо нащадкам? : зб. матеріалів і документів про державну, громадську діяльність та наукову роботу академіка НАН України, Героя України П. Т. Тронька / [н.. Кол. : Смолій В. А. (гол. н.), Вешенич Я. В., Іршенко В. М. та н..] - К., 2008. Сікорський М. І. С. 83-86. // Моє життя - мої музеї. : [зб. Матеріал. До 90- річчя від дня народження Героя України М. І. Сікорського] / [упоряд. Та коментар. : О. Горбовий, Т. Нагайко; ред. Т. Нагайко; вступ. Ст. Л. Новохатько]. - 2-ге вид., перероб. Та доп. - Переяслав-Хмельницький: ФОП О. М. Лукашевич, 2013. - 258 с.
  31. Ткаченко Н. Г. «До історії закладення парку на честь 150-річчя Т. Г. Шевченка у Переяславі» / Н. Г. Ткаченко, О. М. Жам // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко в долі слов'янських народів : діалог через століття і кордони». - К. : ННДІУВІ, 2014. - С.272-277.
  32. Ткаченко Н. Г. «Парк на честь 150-річчя Т. Г. Шевченка у Переяславі : 50 років від заснування» / Н. Г. Ткаченко, О. М. Жам // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. - Рівне, 2014. - Вип. XII. - Ч. I. - С. 77-79.
  33. Юзвіков В. Закладка парку розпочата / В. Юзвіков // Комуністична праця. - 21.11.1963 - № 103. - С. 4.

Tkachenko Nataliia, Zham Olena

Creation of ethnographic park in honor of the 150th anniversary of the birth of T. H. Shevchenko in Pereiaslav-Khmelnytskyi

The article observes the history of construction of the park of the 150th anniversary of Taras Shevchenko in Pereiaslav-Khmelnytskyi.

Keywords: Shevchenko, anniversary, celebration, events, ethnographic park.


Рис. 1. Звернення директора Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею М. І. Сікорського до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих від 27.06.1962 р. (вихідний номер 33) про виділення землі для створення лісопарку до 150-річчя Т. Г. Шевченка.


Рис. 2. Рішення № 60 виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради депутатів трудящих прийняв «Про створення лісопарку та першого на Україні етнографічного музею під відкритим небом в межах міста Переяслав-Хмельницького на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка».


Рис. 3. «Викопіровка із схиматичного плану території потрібної для організації музею під відкритим небом біля міста Переяслава-Хмельницького Київської області». Автор Є. Ф. Іщенко, 1962 р.


Рис. 4.1.


Рис. 4.2.


Рис. 4 (1-3). «Викопіровка з плану землекористування р-пу «Переяславський» з територією запроектованою для відводу Переяслав-Хм. Історичному музею». 1962 р.


Рис. 5. Музейні доглядачі Омельяненко Євдокія Гнатівна, Кійко Євдокія Григорівна на території майбутнього парку. Сер. 60-х років ХХ ст. Фото Н. С. Омельяненко.


Рис. 6. М. І. Сікорський та Є. Ф. Іщенко (другий та третій зліва) оглядають земельну ділянку для посадки лісопарку на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка і відтворення українського села ХУІІІ-ХІХ 73н.. Автор невідомий. 1963 р.


Автор: Олена Жам, Наталія Ткаченко (Переяслав-Хмельницький) // Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: Збірник наукових статей. - 2015. - Випуск 8(10). – С. 48-73.

1