Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Історія » Безповоротні втрати воїнів червоної армії - мешканців Переяслав-Хмельницького району в роки Другої Світової війни

Безповоротні втрати воїнів червоної армії - мешканців Переяслав-Хмельницького району в роки Другої Світової війни

У статті подається інформація про наявні відомості щодо загиблих воїнів Переяслав-Хмельницького району в персональних мартирологах загиблих воїнів та містяться окремі результати аналізу даних за регіонами, віком та роками загибелі.

Проблема безповоротних людських військових втрат Червоної армії залишається однією з актуальних в історії Другої світової війни та історичної пам'яті українців. Остаточна кількість загиблих воїнів донині не визначена. Цифри коливаються в межах кількох мільйонів. Установити точну цифру загиблих через 70 років після завершення війни видається неможливим з огляду на об'єктивні й суб'єктивні чинники, зумовлені насамперед особливостями обліку, запровадженими в державі.

Гуманізація сучасного українського суспільства потребує осмислення людського виміру втрат України в минулій війні, визнання цінності кожного життя, покладеного на вівтар Перемоги, обліку всіх жертв. Такі завдання здатен вирішити електронний персональний мартиролог загиблих. Разом з тим, він також може слугувати вагомим, документально підкріпленим науковим підґрунтям у дослідженні проблеми загальної кількості втрат та вивченні й аналізу демографічних показників контингенту полеглих, визначення за різними категоріями та критеріями.

В Україні таким проектом є Всеукраїнська електронна база даних на загиблих та зниклих безвісти воїнів у роки Другої світової війни (далі ВБЗ), яка створюється науковцями Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років (м. Київ). В її основу покладені відомості історико-меморіального серіалу «Книга Пам'яті України» та Документального фонду з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні, зібраного у стінах музею. Наразі цей джерельний масив становить 9 117 архівних справ, що містять документи про загибель майже 3 млн воїнів Червоної армії. Тривалий час матеріали зберігалися в регіональних військкоматах, понад півстоліття - під грифом «таємно». Вони були розпорошені й майже недоступні для системного вивчення.

У музеї документи не лише досліджуються та експонуються, а й вивчаються науковцями, оцифровуються та вносяться до ВБЗ.

Нині база налічує понад 200 тис. персональних карток загиблих та близько 250 тис. сканографії підтверджувальних документів - за результатами опрацювання матеріалів по м. Києву, окремих районах Київської, Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Одеської, Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Робота з наповнення бази триває постійно.

Серед опрацьованих документів фонду - матеріали Переяслав-Хмельницького ОМВК. Це 55 архівних справ, що містять сповіщення про загибель - 34 справи, іменні списки зниклих безвісти - 2 справи, документи з розшуку - 9 справ, звіти з питання обліку загиблих - 1 справа, матеріали про військові поховання на території району - 9 справ.

Документи відреставровані, систематизовані, на їх підставі до ВБЗ уведено 8 033 персональних карток на загиблих, зниклих безвісти, померлих від ран та у полоні воїнів Червоної армії в 1941-1946 рр. Оскільки у Книзі Пам'яті України Київської області в означеному районі значаться 8 089 осіб, загальну кількість загиблих воїнів можна визначити як близько 8 тисяч.

Упродовж 1941-1945 років на фронт було призвано 18 тис. переяславчан, з них 45 % не повернулися живими, тобто загинув практично кожен другий мешканець краю. Втрати Київської області нараховують 168 833 особи [4], з них понад 5 % - мешканців Переяслав-Хмельницького району.

Таблиця 1.
Кількість полеглих воїнів - мешканців Переяслав-Хмельницького району, поданих у Книзі Пам'яті України Київської області

Назва населеного пунктуКількість осібНазва населеного пунктуКількість осіб
м. Переяслав-Хмельницький 1253 с. Пологи-Чобітки 92
с. Велика Каратуль 239 с. Пологи-Яненки 91
с. Виповзки 115 с. Помоклі 322
с. Вінинці 132 с. Пристроми 234
с. Вовчків 155 с. Радянське 46
с. Воскресенське 53 с. Світанок 23
с. Гайшин 152 с. Сомкова Долина 92
с. Гланишів 79 с. Соснова 240
с. Горбані 104 с. Стовп'яги 210
с. Гребля 21 с. Строкова 191
с. Дем'янці 217 с. Ташань 166
с. Дениси 176 с. Травневе 15
с. Дівички 212 с. Улянівка 126
с. Єрківці 355 с. Харківці 138
с. Жовтневе 271 с. Хоцьки 222
с. Ковалин 202 с.Чирське 29
с. Козлів 244 с. Чопилки 56
с. Лецьки 158 с. Шевченкове 78
с. Мазинки 178 с. Циблі 150
с. Мала Каратуль 143 с. Стовп'яги (Підсінне) 123
с. Переяславське 142 с. Хоцьки (Комарівка) 161
с. Положаї 83 с. Циблі (В'юнище) 351
с. Пологи-Вергуни 249    
Усього: 8 032 особи

 

Вік загиблих коливається в діапазоні від 1927 р.н. до 1887 р.н. Інформації про дату народження 626 осіб (7,7 %) - немає. Наймолодшим військовим контингентом у воєнний час стали юнаки 1927 р.н. Наказ про їхній призов на військову службу був виданий 25 жовтня 1944 року. Спочатку новобранці мали проходити піврічне навчання в тилових військових округах і лише потім відбувати на фронт. З восьми загиблих юнаків 1927 р.н. двоє - уродженець м. Переяслава-Хмельницького рядовий 893-го стрілецького полку 196-ї гвардійської стрілецької дивізії Володимир Митрофанович Богаєнко та уродженець с. Єрківці Петро Никифорович Широконіс - загинули на фронті влітку 1944 року, у віці 17 років. П'ятеро інших їхніх однолітків загинули в 1945 році, а Яків Семенович Сахно 18 червня 1945 року був засуджений за вироком Військового трибуналу Військово-Повітряних сил Тихоокеанського флоту.

Також 17-літніми загинули восени 1943 року і семеро із 151 воїна 1926 р.н. Усі полягли неподалік від своєї домівки - на території Переяслав-Хмельницького району.

Граничний вік літніх військовозобов'язаних наприкінці 1943 року знизився з 50 до 55 років. Після реєстрації в місцевих військкоматах їх могли призивати на фронт. Проте найстаршому з полеглих переяславчан червоноармійцю Івану Борисовичу Серзі із с. Козлів виповнилося 57 років, на рік молодшим загинув Михайло Дмитрович Яценко із с. Мазінки. Обоє зараховані до категорії зниклих безвісти в 1944 році.

Переважна кількість безповоротних втрат у 1941-1945 роках (59 %) припала на військовозобов'язаний контингент першої хвилі мобілізації: 1905-1918 р.н. - 3 533 особи (44 %) та строковиків 1919-1922 р.н., які на час вторгнення військ Вермахту на територію СРСР перебували на військовій службі - 1 220 осіб (15,1 %). Разом - 4 753 особи.

Найбільше загинуло воїнів 1921 р.н. - 331 особа (4,1 %), 1907 р.н. - 324 особи (4 %), 1922 р.н. - 317 осіб (3,4 %). Цифра полеглих 1920 р.н. та 1912 р.н. однакова - по 307 осіб.

Кількість загиблих воїнів 1887-1927 р.н. другої хвилі мобілізації 1943-1945 років майже дорівнює першій хвилі і становить 3 280 осіб (41 %), з яких 523 особи (6,5%) - призовники 1923-1927 р.н. (таблиця 2).

Таблиця 2.
Аналіз ВБЗ за роками народження загиблих, зниклих безвісти та померлих від ран воїнів - мешканців Переяслав- Хмельницького району в 1941-1946 роках

Рік народженняКількість осібРік народженняКількість осіб
1887 1 1908 282
1888 1 1909 279
1889 6 1910 302
1890 14 1911 275
1891 45 1912 307
1892 49 1913 246
1893 50 1914 251
1894 63 1915 193
1895 88 1916 162
1896 108 1917 118
1897 145 1918 243
1898 138 1919 265
1899 134 1920 307
1900 297 1921 331
1901 203 1922 317
1902 243 1923 139
1903 287 1924 109
1904 259 1925 116
1905 268 1926 151
1906 283 1927 8
1907 324 невідомий 626
Загальна кількість - 8033 особи

Розташований уздовж лівого берега Дніпра в межах східного кордону Київської області Переяслав-Хмельницький район під час оборонних та визвольних боїв перебував у епіцентрі фронтових подій. У вересні 1941 року тут в оточенні загинули захисники столиці України, а восени 1943 року утворився Букринський плацдарм, який відіграв трагічну роль у визволенні Києва. Ці обставини суттєво вплинули на фронтову долю місцевих воїнів.

Аналізуючи документи про загибель, можна дійти висновку, що точних даних про час призову, дату й місце загибелі більшості солдатів та офіцерів визначити неможливо. Причин цьому кілька. Це і складна ситуація на фронті, і незадовільний стан військового обліку у військах. На початку ворожого нападу зарахування полеглих практично не проводилося, з лютого 1942 року і до середини 1943 року облік становив лише половину поточних втрат. Наприклад, 1-й Український фронт, війська якого визволяли територію Переяслав-Хмельницького району, у 1944 році недооблікував тисячі полеглих солдатів: у січні - 11 672 особи за списками та 30 451 особа за сповіщеннями [1]; у квітні - 7 650 осіб [2]; у вересні - 2 854 особи [3]. Своєчасність, ретельність та акуратність під час складання іменних списків залежали лише від сумлінності фронтових командирів.

До того ж, поза військовим обліком залишилися значні контингенти полеглих у найближчих боях щойно мобілізованих із визволених територій місцевих жителів. Під час наступу Червона армія самостійно призивала до своїх лав військовозобов'язаних, до яких належали призовники, які за роки окупації досягли призовного віку, а також відпущені додому військовополонені та призвані раніше воїни, які через певні обставини опинилися на окупованій ворогом території. Затавроване перебуванням на окупованій території нове поповнення відразу направляли змивати свою «провину» кров'ю, до «очищення» їх, як правило, не брали на облік особового складу. У цивільному одязі, погано озброєні та навчені, вони майже не мали шансів повернутися живими, а до контингенту загиблих їх зараховували не військові частини, а місцеві військкомати, відповідно до заяв родин та уточнювальних документів. Попередній аналіз персоналій загиблих, зниклих безвісти та померлих від ран воїнів-українців та уродженців України в 1941-1946 роках свідчить, що з 2 919 549 осіб - 1 507 937 осіб (52 %) значаться зниклими безвісти з умовною датою зникнення (переважно вказувався 1944 рік, коли вся територія України була визволена від окупантів).

У Переяслав-Хмельницькому РВК відсоток загиблих, взятих на облік у післявоєнний час, один із найвищих по Україні - 65 % (з 8 033 полеглих воїнів - 5 200 осіб). Серед документів є унікальний список від 27 серпня 1946 року, складений за заявами родин про пошук військовослужбовців, з якими було втрачено зв'язок під час війни. На 131 аркуші в ньому значаться 3 688 імен. Майже всі воїни Управлінням з обліку загиблих (Москва) були зараховані зниклими безвісти в червні 1944 року. Родинам сповіщення про загибель виписані однією датою - 12 грудня 1946 року.

Взяття на облік з умовною датою «зникнення» підтверджують і цифри аналізу ВБЗ за роками загибелі переяславчан. Найбільше. 5 280 осіб (66 %) втрат припадають на 1944 рік, коли територія району була очищена від ворога й позаду залишились кровопролитні бої на Букрині, куди насамперед потрапляли щойно мобілізовані місцеві військовозобов'язані мешканці.

Таблиця 3.
Аналіз ВБЗ за роками смерті загиблих, зниклих безвісти та померлих від ран воїнів - мешканців Переяслав- Хмельницького району в 1941-1946 роках

РікКількість осібВідсоток
1941 641 8 %
1942 352 4,3 %
1943 912 11,3 %
1944 5280 66 %
1945 620 7,7 %
1946 22 0,06 %
невідомий 205 0,27 %
Загальна кількість - 8 033 особи

Аналіз загиблих переяславчан за тендерною ознакою свідчить про 28 полеглих жінок. Рік народження час та місце загибелі 14-ти з них - невідомі. Наймолодша - Аграфена Юхимівна Мацкевич 1924 р.н. загинула у вересні 1941 року, похована на полі бою в с. Старий Іржавець Оржицького району Полтавській області. Із шести жінок 1922 р.н. лише на двох - санінструктора Валентину Олексіївну Лопатько та телефоністку Тетяну Дмитрівну Боярину - надійшли сповіщення про загибель від військових частин. Перша воювала в 3-й окремій танковій бригаді й загинула в 1941 році під час бомбардування станції Казанська Ростовської області, друга - у 3-й гвардійській повітрянодесантній дивізії й була вбита 10 квітня 1944 року на території Румунії. Найстарші жінки - Марія Григорівна Юхименко 1906 р.н. та Катерина Андріївна Філоненко 1908 р.н. - зараховані зниклими безвісти в червні 1944 року.

Таким чином, опрацювання оригінальних документів з обліку загиблих воїнів Переяслав-Хмельницького району та створення на їхній основі електронного персонального мартирологу дало можливість уперше встановити обґрунтовану загальну цифру втрат воїнів району, здійснити аналіз загиблого контингенту за регіонами, роками народження, датами загибелі та довести, що 60 % полеглих взяті на облік зниклими безвісти в післявоєнний час з умовною датою «зникнення» в 1944 році.

Джерела та література:

  1. Донесення відділу з персонального обліку втрат сержантського та рядового складу 1 Українського фронту - начальнику Управління з персонального обліку втрат сержантського та рядового складу Червоної армії. Вх. № 9383 від 20.02.1944 р. // Узагальнений банк даних про загиблих і зниклих безвісти у період Великої Вітчизняної війни захисників Вітчизни «Меморіал» - www.obd-memorial.ru.
  2. Донесення відділу з персонального обліку втрат сержантського та рядового складу 1 Українського фронту - начальнику Управління з персонального обліку втрат сержантського та рядового складу Червоної армії. Вх. № 33691 від 12.05.1944 р. // Там само.
  3. Донесення відділу з персонального обліку втрат сержантського та рядового складу 1 Українського фронту - начальнику Управління з персонального обліку втрат сержантського та рядового складу Червоної армії. Вх. № 86795 від 13.10.1944 р. // Там само.
  4. Київські адреси сповіщень про загибель: дослідження, документи, свідчення / Ін-т історії України НАН України; Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К., 2013. - С. 84.

Ключові слова: Книга Пам'яті України, Всеукраїнська електронна база даних на загиблих та зниклих безвісти воїнів у роки Другої світової війни, облік загиблих, сповіщення про загибель.

This article contains information about the available information about the fallen soldiers Pereyaslav-Khmelnitsky region in personal martyrology of fallen soldiers and contains some results of the analysis of data by region, age and years of death.

Keywords: Memory Book of Ukraine, Ukrainian electronic database for the dead and missing soldiers during the Second World War, telling the victims, notification of death.


Автор: Людмила Рибченко (м. Київ) // «Друга світова війна: події, факти, версії»: матеріали Всеукр.наук. конф. (24 квітня 2015 р). – Переяслав-Хмельницький, 2015. – С. 199-206

1