Відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка на Переяславщині

У радянські часи Великого Кобзаря вшановували як есересерівського предтечу, борця з експлуататорами та співця непорушної дружби народів СРСР.

У 1964 році виповнилось 150 років з дня народження Кобзаря. Про відзначення цього ювілею в місті Переяславі-Хмельницькому вже писалось [3]. Появилась необхідність висвітлити його проведення в одноіменному районі.

1963 рік. Наближається ювілейна дата: 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Вся Україна готується відзначити ювілей, зокрема, Канів, Моринці, Керелівка, Київ. Не останню роль у святкуванні відігравав і Переяслав та наш край взагалі. На Переяславщині Тарас Григорович Шевченко в грудні 1845 написав ряд своїх провідних поезій, які світять яскравою зорею в сузір'ї його творів. Серед них виділяється патріотично-філософський вірш «І мертвим, і живим...», написаний 14 грудня 1845 року в приміському мальовничому селі В'юнище, яке розкинулось на березі Дніпра (затоплене, на жаль, водами Канівського моря). Окрім того, у В'юнищах поет написав ще такі свої неперевершені вірші: 17 жовтня - «Холодний Яр», 19 жовтня - «Давидові псалми», 20 грудня - «Маленькій Мар'яні», «22 грудня - «Минають дні...»,

23 грудня - «Три літа».

У 1845-1847 роках Т. Г. Шевченко працював художником у Київській археографічній комісії, для якої він зробив сотні замальовок архітектурних пам'яток з усієї України. З цією метою поет прибув на початку серпня 1845 року в Переяслав.

У нашому місті ним змальовано церковні споруди. Робив він це і по селах Переяслав-Хмельницького району. Так у приміському селі Андруші ним зроблені акварельні роботи: «Андруші», «Верби в Андрушах». Тарас Григорович Шевченко кілька разів їздив сюди з Андрієм Козачковським. Село знаходилося за 7 верст від Переяслава і перебувало тоді у володінні монастиря. Пізніше поет напише А. О. Козачковському: «Мені здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші» [11]. Побував Кобзар і в придніпровському селі В'юнище, де змалював церкву.

Окрім того, Тарас Григорович зробив описи археологічних об'єктів на Переяславщині. Це, зокрема, Трьохбратня могила за 8 км від міста по київській трасі, Богданова могила на південній стороні міста, Вибла могила за 16 км від Переяслава, пише він і про Змієві вали та кургани в нашому краї.

Згідно рішення Всесвітньої Ради Миру ювілейну дату: 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка почали відзначати ще в 1963 році. 4 вересня 1963 року на засіданні виконкому Переяслав-Хмельницької районної Ради депутатів трудящих приймається рішення: «Про проведення в 1963-1964 рр. районного огляду-конкурсу художньої самодіяльності, присвяченого 150- річчю з дня народження великого українського поета, революціонера-демократа Т. Г. Шевченка...», де, між іншим, говориться: «...1. Зобов'язати районний відділ культури (зав. відділом тов. П. Г. Свитко), райкоми профспілок, партійні організації колгоспів та радгоспів, виконкоми сільських Рад депутатів трудящих провести протягом вересня-грудня 1963 року сільські огляди- конкурси художньої самодіяльності.

Районний огляд-конкурс провести в грудні місяці 1963 року.

2. Затвердити організаційний комітет по підготовці і проведенню районного огляду-конкурсу (додаток № 1) та жюрі (додаток № 2).

Доручити оргкомітету встановити нагороди для переможців районного огляду-конкурсу сільської художньої самодіяльності: кубки-вимпели, дипломи та почесні грамоти.

3. Зобов'язати партійні організації колгоспів та радгоспів, виконкоми сільських Рад депутатів трудящих створити комісії по проведенню оглядів- конкурсів сільської художньої самодіяльності на місцях та забезпечити приїзд кращих колективів художньої самодіяльності і окремих виконавців для участі у районному та обласному оглядах-конкурсах.

4. Районному ЛСКМУ (тов. Шелест Л. І.) та районному відділу народної освіти (тов. Заїка С. Ф.) забезпечити активну участь вчителів та комсомольців в підготовці і проведенні оглядів-конкурсів сільської художньої самодіяльності, залучити широкі кола молоді, комсомольців, вчителів в гуртки художньої самодіяльності клубів, Будинків культури.

5. Районному відділу культури (тов. Свитко П. Г.) та районному фінансовому відділу (тов. Стеценко П. М.) передбачити по бюджету на 1964 рік відповідні асигнування на проведення огляду-конкурсу сільської художньої самодіяльності, виділивши необхідні кошти для переможців.

6. Зобов'язати редакцію газети «Комуністична праця» (тов. Литовка) та редакцію місцевого радіомовлення широко висвітлювати хід і проведення оглядів-конкурсів сільської художньої самодіяльності, розкривати кращий досвід роботи партійних, профспілкових, комсомольських організацій радклубів і Будинків культури, активістів культосвітнього руху в розвитку художньої самодіяльності» [1].

До відзначення цієї дати поруч з митцями-професіоналами долучилася солідна армія самодіяльних поетів, художників, композиторів. «Готуючись до ювілею Кобзаря, художник І. Хрумало зайнявся шевченківською тематикою. В його помешканні з'явився новий експонат. Це погруддя Тараса Григоровича Шевченка, виліплене з пластиліну, висотою 33 см. На обличчі поета проглядається зажура, глибокі думки, ніби він розмірковує над долею рідного народу. На постаменті, обрамленому лавровим вінком, напис: "Т. Г. Шевченко. 1814-1864".

За мотивами творів Т. Г. Шевчена та народних переказів художник вирішив намалювати нову картину, яка зветься "Ішов кобзар до Києва". Зараз художнє полотно завершене.

Зміст твору такий. Десь на околиці села на пагорбку, що біля шляху, поет у брилі, простому одязі розповідає щось кріпакам, які зійшлися біля нього півколом. У надвечір'ї біліють хати з солом'яними стріхами. В цей час дорогою з хлопчиком-поводирем іде сліпий Кобзар. Він підходить, вслухаючись у розмову, до гурту.

Так самодіяльному художнику вдалося змалювати у картині зустріч двох кобзарів, підкреслиаши цим їх близкість до пригнобленого народу і спільність мети в боротьбі проти царського самодержавства» [10].

У 1963-1964 роках селище Березань, нинішній Баришівський район Київської області, входили до Переяслав-Хмельницького району. Як відомо, Т. Г. Шевченко побував у Березані 9-13 жовтня 1843 року. Гостював поет кілька днів у березанського поміщика Платона Лукашевича, який вважався лібералом. Він збирав український фольклор... Але взимку 1843 року П. Лукашевич змусив свого кріпака пішки відправитись в Яготин, де тоді гостював у князя Репніна поет. Той, доставивши запрошення Тарасу Григоровичу, мав того ж дня повернутись назад. Обурений таким нелюдським ставленням поміщика до останнього, Т. Г. Шевченко пише гнівного листа до поміщика і пориває з ним [8]. У с. Березані Кобзар пише відомий вірш - «Розрита могила».

Про підготовку до відзначення ювілею Кобзаря в селищі пише в «Комуністичній праці» від 31 жовтня 1963 року старший викладач Київського ордена Леніна Державного університету ім. Т. Г. Шевченка В. Неділько: «В центрі Березані височить пам'ятник Кобзареві. Випускник Березанської с/ш № 1 вчений-шевченкознавець Георгій Неділько написав про Великого Кобзаря дисертацію та надрукував кілька книг про нього. У селищі зараз створено комісію по підготовці та проведенню шевченківського року, яка вже приступила до роботи.

Члени багатьох лекторських груп Товариства «Знання» виступають перед трудящими Березані з лекціями та доповідями. У школах створено або готуються шевченківські куточки. Громадськість селища порушує питання про встановлення меморіальної дошки, яка б завжди нагадувала про перебування в Березані великого поета, а також про присвоєння середній школі № 1 імені Тараса Григоровича Шевченка» [8].

У перші місяці нового 1964 року пожвавилась робота по відзначенню ювілею Кобзаря. В культосвітніх закладах району в цьому плані проводилась ціла низка заходів. Про життя і творчість великого співця українського народу велась мова в Будинках культури і бібліотеках мовою книжкових виставок і плакатів. Читаються також лекції, проводяться бесіди та літературні вечори.

Конкретні приклади відзначення ювілею наводяться в статті інспектора районного відділу культури Г. Литовченка, надрукованій у «Комуністичній праці» від 25 лютого 1964 року: «... Полого-Вергунівська бібліотека влаштувала літературний вечір на тему «Вічний, як народ». У Хоцьках і Пристромах відбулись вечори на тему: «Шевченко - великий український поет- революціонер». В с. Шевченкове, В'юнище, Дернівка, Єрківці проведено літературно-мистецькі вечори. Стовпязький сільський клуб готує п'єсу «Мені тринадцятий минало».

У кожній сільській бібліотеці створені книжкові виставки на теми: «Шляхами великої долі», «Вінок Кобзареві», «Т. Г. Шевченко на Переяславщині». Крім того, в бібліотеках району проведені бібліографічні огляди. Завідуюча Хоцьківською бібліотекою Г. А. Маркович виступила по місцевому радіо з оглядом на тему: «Доля жінки-кріпачки в творах Шевченка». Завідуюча читальним залом районної бібліотеки С. Б. Шнайдер регулярно виступає з оглядом книг про Шевченка в установах і закладах міста.

Велика розмова про нашого земляка Тараса Григоровича Шевченка відбудеться в педагогічному училищі. Учасники конференції, яка готується тут з участю працівників районної бібліотеки, обговорюватимуть книгу «Поетова молодість». На конференцію запрошується автор твору Л. Смілянський.

Зараз районна бібліотека з нагоди 150-річчя з дня народження Шевченка виготовляє два альбоми: «Шевченко наш, Шевченко з нами» і «Шевченко - художник».

Цікавим і досить корисним явищем у культурному житті району є те, що у нас проводиться естафета «Подивись, Кобзарю, на свою оновлену землю». Мета естафети - глибоке вивчення історії розвитку культури на Переяславщині. Передаючи альбом-естафету з села в село, вчителі, старики, комсомольці і активісти записують туди про те, як жили односельчани у дореволюційні часи, про розвиток культури у радянський час. Про людей, які своєю творчістю впливали на розвиток культури, про сільських умільців, самодіяльних і професійниї композиторів, поетів, художників тощо. В альбом записуються перекази і легенди про перебування Шевченка на Київщині

На цей час естафета побувала уже в селах Стовпяги, Андруші, М. Каратуль, Корніївка, Паришків, Дівички, Ковалин, Студеники. Завершиться естафета десь у квітні районним зльотом кращих краєзнавців з подальшими відвідинами кобзаревої могили в Каневі.

Переможці першого туру обласного огляду-конкурсу, присвяченого 150- річчю Кобзаря, готуються зараз до виступів на другому турі в столиці нашої республіки м. Києві 1 березня. В огляді візьмуть участь в' юнищанський сільський хор, баришівський танцювальний колектив, вокальний ансамбль Переяслав-Хмельницького районного Будинку культури, солісти-вокалісти Іван Щербак, Андрій Іщенко, сестри Галя і Марія Козій. Виступлять також декламатор Тамара Головко, баяністи Зіновій Мина, Володимир Проказов, Віктор Пономарьов.

З 26 лютого в нашому місті починається фестиваль художньої самодіяльності, присвячений Великому Кобзарю» [7].

Ми маємо свідчення про відзначення ювілею в окремих населених пунктах району. До наших послуг замітка ковалинського сількора А. Шульги «Шевченківські вечори» в міськрайонній газеті «Комуністична праця» від 25 лютого 1964 року: «В переповненому клубі тиша - люди уважно слухають розповідь завуча школи П. І. Олексенка про життя і творчість великого українського поета Т. Г. Шевченка. Лектора змінює шкільний хор. Задушевно ллються мелодії пісень на Кобзареві слова «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи» та інші.

Учениці 6 класу Ганна Роман, Марія Дузь читають твори поета періоду «Трьох літ» - «Сон», «Сова», «Кавказ». На закінчення вечора учні 7 класу поставили виставу В. Суходольського «Малярський учень».

Цей шевченківський вечір, що відбувся 9 лютого в Ковалинському клубі, не перший, та й не останній. Ще в грудні минулого року педколектив нашої школи вирішив якомога повніше ознайомити жителів села з життям і творчістю геніального поета-революціонера. Згідно затвердженого плану тепер щоденно після уроків не затихають дитячі голоси: в одному класі хор розучує пісні, в іншому - літературний гурток проводить репетицію чергової вистави про Шевченка, а там піонерський загін готується до урочистого збору в день 150- річчя Шевченка.

П. І. Олексенко поставив перед собою мету - прочитати цикл лекцій і тим самим повністю ознайомити односельчан з літературною і революційною діяльністю поета. Дві лекції він уже прочитав. Проста, дохідлива мова, здобрена уривками з Шевченкових творів, усна розповідь тексту - безперечний доказ успіху лектора. Після лекцій слухачі дивилися концерти учнівської самодіяльності.

Наступну лекцію прочитає Олексенко напередодні свята. Крім того, до Міжнародного жіночого дня учителька української мови і літератури Г. П. Білокінь готує лекцію на тему: «Доля жінки-кріпачки в творчості Шевченка». До цих днів педколектив готує п'єсу Великого Кобзаря «Назар Стодоля» [13].

Належним чином вшанували пам'ять безсмертного Кобзаря і жителі трьох козацьких сіл, розташованих на північ від районного центру: Дем'янець,

Харківець, Мазінок, про що ми дізнаємось із замітки В. Кириченка, опублікованій у «Комуністичній праці» від 7 березня 1964 року: «Хлібороби сільгоспартілі ім. Ілліча глибоко шанують пам'ять про великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Виявляючи незміримо палку любов до народного поета, представники сільської інтелігенції організували в школах та клубах сіл Дем'янці, Харківці і Мазінки ювілейні вечори. Тут читаються твори Шевченка, вчителі розповідають колгоспникам про перебування його на Переяславщині. Присутні на вечорах мають можливість ознайомитись з виставками і стендами, що розповідають про життя Тараса у важкі часи царського самодержавства.

У бібліотеках в ці дні провадяться літературні вечори, присвячені 150- річчю з дня народження Т. Г. Шевченка» [6].

У цьому ж номері вищезгаданої газети читаємо замітку директора Хоцьківської середньої школи В. Погасія «Виставка самодіяльного митця» про роботи вже згадуваного нами Івана Петровича Хрумала: «Напередодні шевченківського ювілею в клубі села Хоцьки відкрита виставка творів місцевого самодіяльного скульптора-художника, бухгалтера на пенсії Івана Петровича Хрумала.

Тут експонуються два скульптурні погруддя поета, виготовлені з фарфору і пластиліну, картина «Ішов Кобзар до Києва» (розміром 1 метр на 75 сантиметрів) та три портрети Т. Г. Шевченка» [9].

Маніпулювання іменем Великого Українця добре ілюструє стаття завідуючого в'юнищанським відділком артілі ім. Шевченка С. Шпиталя - «Його іменем»: «Колгосп імені Шевченка - так назвали свою артіль трудівники сіл В'юнище і Циблі. Це свідчення великої любові наших односельчан до Кобзаря. Тарас Григорович, будучи у В' юнищах, написав тут багато своїх віршів, зробив малюнок села.

З покоління в покоління переходять народні перекази і легенди про Шевченка, про його перебування в нашому селі. В нас немає такої сім'ї, де б не читали безсмертних творів поета, «Кобзар» став настільною книгою колгоспників.

Великим пропагандистом творів Шевченка можна назвати в'юнищанський сільський хор, яким ось уже 30 років керує 59-річний колгоспник Федір Федорович Михайленко. В його складі - 50 літніх і молодих трудівників. «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Тополя» - любимі пісні хору на слова Т. Г. Шевченка.

Під час перебування у В'юнищах Тарас Григорович написав свій відомий твір «І мертвим. І живим, і ненародженим землякам своїм...». Розповідаючи про тяжке життя селян, він писав:

- Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають.

Як зрадів би Шевченко, коли б він міг побачити наше сучасне життя, розквіт наших сіл на оновленій колгоспній землі. Де люди працюють не на пана, а на себе, на свій народ, якою багатою технікою оснастила держава сільське господарство.

Назавжди канули у вічність темрява і злидні. Скоро тут, на місці В'юнищ, буде Канівське море, ще одна ГЕС на Дніпрі дасть живильну енергію країні» [12].

Хотілося б тільки запитати автора статті, а чи схвалив би поет насильницькі методи створення тих самих колгоспів, які супроводжувались геноцидом не тільки українського селянства, а й усього нашого народу?

До того ж, фраза у статті про майбутнє Канівське море на місці В'юнищ, досить добре показує справжнє, а не показущне ставлення радянської влади до постаті Кобзаря.

Є в Переяслав-Хмельницькому районі село Шевченкове, назване так на честь українського генія. Рік народження цього населеного пункту - 1928-й. До ювілею Кобзаря в «Комуністичній праці» появилась стаття завідуючого шевченківським відділком артілі «Дружба» Г. Зуба «В селі Шевченкове», в якій наголошується на розвитку економіки, стані соціальної сфери, досягнень на поприщі освіти і культури. І як висновок до всього вищесказаного, освячується тоталітарна комуністична ситема словами одного з поетових віршів:

- Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать. Сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам

Закінчується ця стандартна стаття-агітка необхідними в такому випадку висновками: «Збулися мрії поета. Дружною колгоспною сім'єю живуть тепер хлібороби. Тракторами орють і сіють. Комбайнами жнуть. З технікою і наукою міцно подружилися» [5].

І тут хочеться запитати в автора статті, а де ж хоч слово про Кобзаря як будителя свого народу за національне звільнення, як національного пророка?

Постать Тараса Шевченка настільки масштабна, вплив його Слова на українську спільноту такий очевидний, що будь-яка влада, яка хоче ствердитись на українських теренах, мусить брати Кобзаря собі в союзники. Тим більше, що наш народ завжди звіряв дії влади за «Кобзарем» Т. Г. Шевченка.

Відзначення ювілею Кобзаря на Переяславщині відзначалось оригінальністю, своєрідним свідченням чого є рішення виконкому Переяслав- Хмельницької районної Ради депутатів трудящих від 21 лютого 1964 року: «Слухали. Рішення № 67 (9). Про створення районного лісопарку в честь 150- річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. (Доповідає зав. райвідділом культури тов. Свитко П. Г.).

На відзначення ювілею 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка виконком районної Ради депутатів трудящих ухвалює:

1. На території Татарської гори на площі 5 га створити районний лісопарк і присвоїти йому ім'я Т. Г. Шевченка.
2. Підготовчі роботи по створенню лісопарку (планування, складання схематичного плану, копання ямок під дерева і посадка дерев) провести силами громадськості.
3. Загальне керівництво по створенню районного лісопарку на відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка покласти на районний відділ культури та історичний музей» [2].

9 березня 1964 року вечори і урочисті збори, присвячені 150-роковинам з дня народження поета, пройшли в селищах Баришівка, Березань, у всіх селах Переяслав-Хмельницького району [3].

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької державної адміністрації, ф. 1, оп. 1, спр. 129, арк. 117-118.
2. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької державної адміністрації, ф. 1, оп. 1, спр. 138, арк. 84-85.
3. Вшановує Переяславщина / ред. замітка // Комуністична праця. - 1964. - № 30. - С. 1.
4. Дембіцький С. Відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка в Переяславі-Хмельницькому / С. Дембіцький // «Краєзнавча Шевченкіана України». / Матеріали VIII Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Канів, 24-25 жовтня 2014 року / [за заг. ред. О. П. Реєнта]. - К., 2014. - С. 226-233.
5. Зуб Г. В селі Шевченкове / Г. Зуб // Комуністична праця. - 1964. - № 28. - С. 3.
6. Кириченко В. З любов'ю до поета / В. Кириченко // Комуністична праця. - 1964. - № 28. - С. 4.
7. Литовченко Г. Присвяти великому Кобзареві / Г. Литовченко // Комуністична праця. - 1964. - № 23. - С. 4.
8. Неділько В. Шевченко у Березані / В. Неділько // Комуністична праця. - 1964. - № 91. - С. 2-3.
9. Погасій В. Виставка самодіяльного митця / В. Погасій // Комуністична праця. - 1964. - № 28. - С. 2.
10. Святовець В. У вінок Кобзареві / В. Святовець // Комуністична праця. - 1964. - № 87. - С. 4.
11. Шевченко Т. Зібрання творів у шести томах / Т. Шевченко. - К. : Наукова думка, 2003. - Т. 6. - С. 78.
12. Шпиталь С. Його іменем / С. Шпиталь // Комуністична праця. - 1964. - № 28. - С. 2.
13. Шульга А. Шевченківські вечори / А. Шульга // Комуністична праця. - 1964. - № 23. - С. 4.

Dembizkyi Stanislav

Ключові слова. Великий Кобзар, ювілей, Т. Г. Шевченко, Переяславщина, 150-річчя з дня народження, поет, твори, відзначення.

The celebration of the 150^th anniversary of the birthday T. G. Shevchenko the in Pereyaslav region

The article discusses the celebration of the 150^th anniversary of the birthday of T. G. Syevchenko in the Ptreyaslav region.

Keywords: the Great Kobzar, jubilee T. G. Shevctenko, Pereyaslav region, the 150 th anniversary since the birth, of the poet, works, celebration.