Історія створення Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка»

Територіальний і духовний центр України - Черкащина - поєднав села Моринці, Шевченкове, Будище, Вільшану у Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». У цих середньонаддніпрянських селах із славною історією та могутнім духовним потенціалом пройшли дитячі роки Кобзаря.

Історія заповідника починається з історії садиби, на якій пройшло дитинство нашого поета. Дворище належало селянинові Тетерюкові. Стояла на нім «біла хата з потемнілою покрівлею і чорним димарем, а на причілку яблуня з червонобокими яблуками, а довкола яблуні квітник... Біля воріт - стара гілляста верба з засохлим верхів'ям». Була і клуня, і повітка та інші господарські будівлі. Особливі спогади дитинства пов'язані у юного Шевченка з батьківським садом: «.сад! Та який сад!...густий, темний, тихий,. іншого такого саду немає на всьому білому світі.». Оце все добро і відкупив року 1816 батько Тараса - Григорій Іванович Шевченко при добрій грошовій помочі своїх батьків. Знаємо, що Григорій Іванович та Катерина Якимівна посиротили дітей дуже рано, недовго господарювала на цій садибі мачуха Оксана Терещенко. Батьківщину успадкував старший син Микита, а по ньому - його діти.

Організатором збереження місця, де стояла хата батьків Тараса Шевченка був фельдшер керелівської земської лікарні за прізвищем Нетесюк. Тоді склалася діяльна громада селян, що попри заборони властей, робили все можливе для гідного пошанування пам'яті Кобзаря. Було обгороджене місце, де стояла хатина, розбитий квітник.

Громадою встановили і перший пам'ятний знак, - це відбулося 1908 року, - жорнове коло з написом: «Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка» (нині експонується в музеї).

Після революції на садибі було встановлене гіпсове погруддя Тараса Шевченка. Пізніше, замість погруддя встановили невелику постать Кобзаря в кожусі. Так з'явилися перші пам'ятники народному генієві.

У 1927 році на вищезгаданий постамент піднесли погруддя поета, зроблене з цементу і піску талановитим звенигородським скульптором Калеником Терещенком. У цей час збільшується кількість відвідувачів, що гостинно йшли і їхали з сіл і міст України, а також з-поза її меж. Ось які побажання в тодішній книзі вражень: «... побудувати б коло цієї садиби обов'язково музейчика, або ж хоч кімнату пам'яти Тараса», «Пора вже заснувати заповідник!». І ще такий запис: «Там, де була хата, де жив Шевченко улаштувати б культурний заповідник, а по сусідству звести музей, де схематично відбити життєвий шлях поета».

Будівництво музею розпочалося 1935 року, а в 1939 на початку березня, в переддень 125 річниці з дня народження поета, нове приміщення музею, що за творчим вирішенням увібрало в себе елементи малої архітектури українського бароко, гостинно відчинило двері назустріч шанувальникам творчості Тараса Шевченка.

Музейні матеріали розповідали про життя та творчий спадок поета, художника, гравера. Привертали увагу оригінальні речі - стіл, лава з Шевченкової хати, меблі з Енгельгардтового маєтку, стародруки, мистецькі вироби керелівських умільців, подарунки, що надійшли від родичів Т. Г. Шевченка. Протягом усіх років діяльності музей, поруч із завданням інформативності й виховання любові до Тараса Шевченка, був центром культурно-мистецьких подій краю. Саме тоді чи не єдино він пропагував Шевченковими словами українську державність, національну самодостатність «в своїй хаті своя правда і сила і воля». Нести правдиве, неспотворене цензурою Кобзареве слово до людей в 70-і роки - це була смілива громадянська позиція.

175 роковини з дня народження українського генія, а також своє 50-ліття літературно-меморіальний музей зустрів оновленим. У той час було проведено реконструкцію та капітальний ремонт приміщення музею. Просто неба на подвір'ї відтворили хату батьків Шевченка за описами самого поета та його біографів, перенісши її за кілька десятків метрів від місця, де вона стояла, коли виростав у ній Тарас. Збудували фондосховище та ряд господарських будівель. На місці, де стояла батьківська хата - постать 13-літнього Тараса в бронзі. Босоногий, з чобітками за плечима, в полотняній одежині, з розумними, ясними очима - він мандрує в далекі світи, ніби щойно вийшов з батьківської хати. Робота київських митців Анатолія Куща та Мирослава Барановського. Цей творчий тандем створив і всі в'їздні знаки та пам'ятні стели, що зустрічають відвідувачів дитинних місць Шевченка.

1992 р. музей отримує статус державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», об'єднавши навколо себе три села дитинства Кобзаря - Моринці, Будище, Керелівку та селище Вільшана та пам'ятки, що знаходяться в них і переносять нас у світ дитинства Поета і Художника.

В період підготовки до святкування 185 річниці з дня народження Кобзаря були залучені благодійні кошти, проведена цікава акція по відновленню історичних місць людьми, небайдужими до розвитку української культури. Представники десяти комерційних банків України вчасно надали фінансову допомогу для втілення творчих задумів колективу заповідника.

У короткий термін проведено низку невідкладних і таких важливих робіт: капітальний ремонт Будищанської літньої дачі, заміна стріх на Моринських хатах, реставрація хати дяка, капітальний ремонт музею, фондосховища, ремонт господарських приміщень та вітряка, заміну хідників, оновлення експозиції, автором якої став Народний художник України, лауреат

Національної премії ім. Тараса Шевченка Анатолій Гайдамака.

Статус національного надано Заповіднику згідно з Указом Президента України від 26.01.2006 № 74 «Про надання статусу національного державному історико-культурному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка».

За період 2006-2011 р.р. розбудовувалось історичне середовище дитинства Т. Шевченка. Зокрема Моринський музейний комплекс доповнили будівлі комори (дата забудови 1896 рік), кузні. Ці об'єкти дають можливість детальніше ознайомитися з побутом селян Середньої Наддніпрянщини. Духовним осердям комплексу стала каплиця св. Тарасія, а в адміністративному будинку з виставковим залом проходять різноманітні творчі заходи, працює постійно діюча виставка народного умільця П. Мілька «Духовний скарб народу».

Структура заповідника Відділи:

• Літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка

Музей побудований протягом 1935-1939 років. Приміщення розташоване в центрі батьківської садиби Т. Г. Шевченка.

Літературно-меморіальний музей є оригінальною пам'яткою, що доніс до нашого часу свою автентичність.

До складу відділу входять пам'ятки:

• Хата дяка, в якій навчався грамоти Т. Шевченко
• Могила К. Я. Шевченко - матері поета
• Могила Г. І. Шевченка - батька поета
• Музей історії смт. Вільшана

Краєзнавчий музей, у експозиції якого розкрита тема історії древнього середньонаддіпрянського поселення, побут, ремесла, культура, творчі здобутки місцевих жителів у різних галузях народного господарства впродовж багатьох століть.

• Моринський музейний комплекс

Формування музейного комплексу почалося у 1988-1989 роках до відзначення 175 річниці з дня народження Кобзаря з відбудови і відтворення історичного середовища дитинного періоду життя родини Шевченків у с. Моринці. Програмою «Золота підкова Черкащини» була продовжена розбудова комплексу, до якого нині входять:

• Хата Якима Бойка - діда Т. Шевченка по матері
• Хата Андрія Колесника, в якій народився Кобзар
• Капличка Св. Тарасія
• Кузня
• Клуня - пам'ятка ХІХ ст.
• Маєток літньої дачі П. Енгельгардта

До музейного відділу входять:

• Будинок літньої дачі П. В. Енгельгардта
• Будинок управителя маєтком
• Льох
• Реліктові дуби, віком 1000 та 800 років
• Парк, пам'ятка садово-паркового мистецтва ХІХ ст.
• Каскад ставків

Заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» є духовною скарбницею українців та шанувальників українства. Люди їдуть черпнути із хвилі причастя до Тарасових першоджерел - всеперемагаючої любові до Бога, до України, до Кобзаря.

Shevchenko L.

History of the creation of the National reserve «Fatherland of Taras Shevchenko»

The article tells about the history and structure of the national reserve 'fatherland of Taras Shevchenko», which is located in Cherkasy region.

Keywords: T. Shevchenko, a museum reserve, farmstead, monument.

Ключові слова: Т. Шевченко, музей, заповідник, садиба, пам 'ятник.