Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Бібліотека » Переяславський Вознесенський собор у літературно- мистецькій спадщині Т. Г. Шевченка. Архітектурно-етнографічний аспект

Переяславський Вознесенський собор у літературно- мистецькій спадщині Т. Г. Шевченка. Архітектурно-етнографічний аспект

У статті зроблено спробу дослідити літературно-мистецьку спадщину Т. Шевченка (повість «Близнецы», поема «Сон», живописні та графічні роботи) в архітектурно-етнографічному аспекті. Передусім зосереджено увагу на натурних замальовках Вознесенського монастиря древнього Переяслава та на його словесних характеристиках у творах Т. Шевченка, які є джерелом наукової інформації.

Для дослідників архітектурної спадщини України багатогранний творчий доробок Тараса Григоровича Шевченка є одним з важливих джерел інформації. Мистецькі (малюнки, начерки, офорти, акварелі, живописні полотна) та літературні твори закарбували для нащадків сільські й міські куточки забудови, а також монастирські споруди, церкви, каплиці, хрести тощо. Документальну достовірність мають замальовки, виконані Тарасом Шевченком під час його перебування в Україні у складі Археографічної комісії. За її завданням він фіксував історичні й археологічні пам'ятки в різних регіонах: восени 1845 року — на Полтавщині, наприкінці цього самого року до початку наступного — у Переяславі [1]. Дослідники мистецької спадщини Т. Шевченка звертали увагу на те, що деякі його художні твори зіставляються з літературними, хоча й не обов'язково при цьому графічні сюжети конкретно ілюструють описи в поетичних чи прозових текстах. Таку особливість відзначали, зокрема, шевченкознавці Є. Кирилюк та Тарахан-Береза. Проте вони акцентували переважно питання взаємозв'язку поезії й живопису Т. Шевченка. Манеру Тараса Григоровича розв'язувати проблеми реалістичного пейзажу досліджували такі відомі мистецтвознавці як Я. Затенацький, Б. Бутнік- Сіверський, Є. Середа, З. Лашкул, К. Чумак [2].

Метою нашої розвідки є спроба шляхом аналізу історико-архітектурної дійсності Переяслава уможливити розуміння Шевченкових оцінок стосовно Свято-Вознесенського монастиря, атрибутувати його в літературній спадщині письменника.

Уперше до Переяслава Шевченко прибув у середині серпня 1845 р. Тут його чекав давній друг, міський лікар Андрій Йосипович Козачковський — корінний переяславець, син ректора місцевої семінарії, який навчався в цій семінарії, потім закінчив у Петербурзі медико-хірургічну академію. Служив він лікарем на Балтійському флоті. У 1841 р. Познайомився з Шевченком. Захоплювався творчістю поета. Сам теж намагався віршувати. У Козачковського Тарас Шевченко пробув до двох тижнів. За цей час поет познайомився з містом, його околицями, змалював Покровську, Михайлівську церкви, Вознесенський собор та інші пам'ятки [3].

У серпні Шевченко, як випускник Петербурзької художньої академії, налагодив зв'язки з Київською археографічною комісією. Ця комісія реально почала функціонувати в березні 1845 року при канцелярії київського генерал- губернатора Дмитра Гавриловича Бібікова. Очолював її Микола Еварестович Писарєв. Для потреб комісії виділялися кошти, а головним її завданням було знайдення та вивчення пам'яток «руської старовини» у Київській, Подільській та Волинській губерніях [4].

З кінця 1845 до початку 1847 року Шевченко перебував на посаді співробітника Київської археографічної комісії. Вона відрядила його для збирання відомостей про пам'ятки старовини 28 листопада 1845 року до Полтавської губернії (фактично — до Переяслава). Тарас Шевченко був чи не першим, хто належно оцінив архітектурні пам'ятки і побачив у їх множині певну єдність, тобто - національну архітектурну традицію.

Знайомлячись з переяславською старовиною, Т. Шевченко свою увагу зосереджує на Вознесенському, Покровському та Михайлівському храмах, але серед названих зачарував художника своїми формами лише один Вознесенський собор [5].

Вочевидь Тарас Григорович вирішив розкрити всі принади його архітектурного образу, тому не випадково обирає для етюду північно-західний фасад пам'ятки. Перспектива зі сторони монастирського подвір'я була в той час єдиною, яка вповні передавала грацію архітектурних форм споруди. Адже вівтарна абсида, а також, південний та західний портали собору майже впритул закривалися двоповерховими мурованими крамницями, дзвіницею, колонадою вздовж архієрейської доріжки та садом. На акварелі художник зафіксував: намет над льохом, арку головного входу до монастиря, верхній ярус і купол дзвіниці, частину архієрейського саду. Усі ці споруди були збудовані протягом 1698-1825 років [6]. Тарас Григорович змальовує північно-західний фасад пам'ятки, на якому чудово видно ікону Благовіщення. Цілком імовірно, що іконографічний сюжет став прототипом назви «Мазепиної церкви» з повісті «Близнецы», в якій Шевченко неодноразово милується обрисами Благовіщенської церкви: «Каждое воскресенье и каждый праздник он (Сокира) ездил к обедне с женою в соборный храм Благовещения. Вместе с прекрасной, гармонической архитектурой храма на него действовало и пение семинаристов... Вот церковь так церковь, хоть с нашим Благовещением рядом поставить...» А з яким захопленням описує в повісті собор: «.Это соборный храм прекрасной, грациозной, полурококо, полувизантийской архитектуры, воздвигнутый знаменитым анафемой, Иваном Мазепою, в 1690 году» [10]. Окрім графічної фіксації Шевченко дав оцінку архітектурного образу в «Археологічних нотатках»: «Бывший внутрв внут Соборная внутр. во имя Вознесения Господня, построенная 1701 года гетманом Мазепою, великолепная снаружи и до невозможности внутрв внутр. возобновлениями» [8].

Шевченко неодноразово, згадує гетьмана Мазепу. Він звертає увагу на неповторне по роботі Євангеліє, яке зберігається в ризниці собору. Дослівно переписав і напис на оправі: «Сіе Евангеліе справилось коштомъ и накладомъ: его царского пресвътлого величества войска Запорожского Гетмана, и славного чину Святаго Апостола Андрея кавалера Іоана Мазепы року 1701 и 4 іюня въ а 5 день. Дълалъ иноземецъ Дробусъ.

В той же ризнице хранится плащаница, шитая шелком и золотом, приношение какого-то господаря молдавского Петра с надписью кругом, славянскими буквами, в конце выставлено ? 6 року. Надпись я прочитать не мог по тесноте и ветхости букв.

В скромной семинарской библиотеке хранится два Евангелия, писаны на пергамени изящными славянскими буквами, чернилом и киноварью — с прекрасными разноцветными рисунками по золоту. Первое писано в 7053 году с надписью в конце евангелиста Марка: «Изволешемъ Отца и поспишешемъ Сына и свершешемъ Святаго Духа, Благочестівіи и христолюбивіи !оанъ Петръ воевода Божію милостію Господарь земли Молдавскія сынъ старого Стефана воеводы сътвори и скова сей тетроевангел и даде его въ мольби себе въ новозданной своей церкви о сръди лъто трга сучавского и диже е храмъ Святого великомученика Мироточиваго Дмитрія, въ лъто 7053 г 1 мисяца Генваря 2 день». Ниже: Сіе тетроевангель списано Михаиломъ Діаконом^ Второе Евангелие, также на пергамени, изящнее и роскошнее первого, писано малороссийским наречием с надписью на краях первых листов: Сіе Евангеліе прислано и дано отъ Ясневельможного Его милости пана, пана Іоана Мазепы, войскъ его царского пресвътлаго величества запорозкихъ, обоихъ сторонъ Днипра Гетмана, и славного чина Святого Апостола Андрея кавалера до престола Переясловского епископского, который отъ его жъ милости созданъ отъновленъ, и драгоценными утварьми украшенъ при преосвященномъ єпископи Захаріи Корниловычи року 4 апреля зі 5 день» [11].

У поемі «Сон» Т. Г. Шевченко описує панораму Вознесенського монастиря:

.. .Над Трахтемировим високо
На кручі, ніби сирота
Прийшла топитися. в глибокім,
В Дніпрі широкому. отак
Стоїть одним-одна хатина

З хатини видно Україну І всю Гетьманщину кругом... Вечернє сонечко гай золотило Дніпро і поле золотом крило Собор Мазепин сяє, біліє, Батька Богдана могила мріє,. Київським шляхом верби похилі Требратні давні могили вкрили [8].

У зв'язку з викриттям таємного Кирило-Мефодіївського товариства, до якого поет вступив взимку 1846—1847 роках, і арештом його членів Т. Г. Шевченко навесні 1847 року був виключений зі складу Археографічної комісії. Більша частина зібраних Шевченком матеріалів — записів, малюнків, архівних документів загинула і до нас не дійшла. Після арешту та заслання Тараса Григоровича його «Археологічні нотатки» були надіслані київським генерал- губернатором Д. Бібіковим до III відділу і залишені в його архіві. Пізніше вони перейшли до архіву Департаменту поліції виконавчої служби [9].

Мистецька спадщина Т. Шевченка наповнена багатьма образами культових монументальних будівель стильової архітектури, що закарбовані в малюнках, сепіях, акварелях. Свою увагу він звертав на монументальні храми, а також на звичайні скромні дерев'яні церкви, дзвіниці, каплиці. Одним із них був і Свято-Вознесенський Переяславський собор.

Малюнки й записи, що їх виконав Шевченко під час роботи в археографічній комісії, — цінний внесок у розвиток історії й археології, етнографії й фольклору, архітектури та живопису.

Аналіз творчого доробку Тараса Шевченка в архітектурно-етнографічному ракурсі можна продовжувати й поглиблювати, долучаючи дедалі більшу кількість його творів і відкриваючи в них нові й нові грані пізнання.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии составленные в 1846 году. Частное описание губернии / Н. Арандаренко. - Полтава : Тип. Губернського Правления. - 1849. - Ч. ІІ. - С. 375; Пассек В. Очерки России / В. Пассек. - Москва, 1840. - Кн. 4. - С . 139-140, 226.
  2. З української старовини. Альбом. — К., 1991.
  3. Кирилюк Є. Творчість Шевченка-художника періоду трьох літ / Є. Кирилюк // Питання шевченкознавства. — К., 1958. — Вип. 1.
  4. Левицкий О. Археологические экспедиции Т. Г. Шевченка в 1845-1846 гг. / О. Левицкий // Киевская старина. — 1894. — № 2. — С. 231 —244.
  5. Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти томах / Т. Шевченко. - К., 2005. - Т. 5. - С. 259. / в альбомі 1839-43 рр. Запис рукою Куліша /.
  6. Тарахан-Береза З. Шевченко - поет і художник / З. Тарахан-Береза. — К., 1985.
  7. Шевченко Т. «Сон» // Твори в п'яти томах. Поетичні твори (1847-1861) / Т. Шевченко. - К. : Дніпро, 1978. - Т. 2. - С. 24, 37.
  8. Шевченко Т. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях : Альбом / Т. Шевченко. — К., 1961.
  9. Шевченко Т. Археологічні нотатки // Повне зібр. Творів : У 6 -ти т. / Т. Шевченко. — К., 1964 — Т. 6. — С. 303.
  10. Шевченко Т. «Близнецы» // Твори в п'яти томах / Т. Шевченко. - К. : Дніпро, 1978. - Т. 4. - С.11.
  11. Шевченко й Пересопницьке Євангеліє // День. - 27. 05. 2011. - № 90.

Pereyaslav Ascension Cathedral in the literary and artistic heritage of T. G. Shevchenko. Architectural-ethnographic aspect.

In the article an attempt is made to explore the literary and artistic legacy of T. Shevchenko (novel «Twins», the poem «the Dream», paintings and drawings in the architectural and ethnographic aspects. First of all, focus on full-scale sketches of the ascension monastery ancient Pereyaslav and its verbal characteristics in the works of T. Shevchenko, which are a source of scientific information.

Keywords: heritage, literary works, Pereyaslav, the Church, the monastery, the chapel.

Ключові слова: мистецька спадщина, літературні твори, Переяслав, церква, монастир, капличка.


Автор: Ірина Кучеренко (Переяслав-Хмельницький) // Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: Збірник наукових статей. - 2015. - Випуск 8(10). – С. 133-138.

1