Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Бібліотека » Деякі види трав і квітів середньої наддніпрянщини у язичницьких і християнських віруваннях

Деякі види трав і квітів середньої наддніпрянщини у язичницьких і християнських віруваннях

У кожній релігії є міфи і легенди, які пов'язані з тією чи іншою рослиною. Не є винятком язичницькі вірування слов'ян та християнство.
Деякі види трав і квітів середньої наддніпрянщини у язичницьких і християнських віруваннях

У круговерті подій ми часто не помічаємо присутності дерев і трав, які оточують нас. Віддати їм належне допомагає Біблія. Відкривши книгу Буття, у райському садку зустрічаємо Дерева Життя та Пізнання Добра і Зла. Вони створені дня шостого, після Людини - і, власне, задля неї згодом різні рослини згадуються на сторінках Святого Письма, хоч і не завжди залишаються у нас в пам'яті. Проте біблійні рослини заслуговують на особливу увагу як ровесники давніх епох і свідки неповторних історичних подій. Вони допомагають нам усвідомити сув'язь античної доби із сучасністю, зрозуміти моральні проблеми наших предків, відчути живий плин Історії.

Шанобливе ставлення до рослин притаманне людям як у язичницькі часи, так і в біблійній традиції. З приходом християнства людина усвідомила, що вона створена за образом Божим і перестала себе ототожнювати з рослинним і тваринним світом.

На відміну від язичницьких традицій, у Біблії рослини вже не виступають захисниками роду чи втіленням духу предків. У Святому Письмі приділяється увага рослинам залежно від їх практичного або естетичного значення. Наприклад, пшениця, ячмінь, олива є мірилами добробуту. Дерева, трави, їх плоди стають символами різних чеснот, а життя культурної рослини, навіть, взірцем для наслідування. Та все ж народні знання не зникають з приходом християнства у Київську Русь. Відбувається нашарування і подальша трансформація сприйняття навколишнього природного оточення: древньослов' янські боги в народних віруваннях ототожнювалися з християнськими святими (Ярило - св. Юрій, Велес - св. Власій, Перун - Ілля Пророк, Рожаниця - Богородиця).

Під впливом християнства одні елементи язичницьких вірувань і обрядів безслідно зникали, другі - зливалися з християнським культом, треті - існували поряд з новою релігією, утворюючи так зване двовір'я. Інакше кажучи, з одного боку язичництво, наповнене християнським змістом, а з другого - християнство, яке значною мірою поглинуло, але повністю не витіснило родоплемінні релігії [7]. Деякі дослідники, зокрема А. Колодний та Л. Пилипович, вважають, що українці були двовірними не лише колись у минулому, а є такими і тепер. «Українці, - пишуть вони, - в масі своїй є двовірні. Це виявляється і у вшануванні ними християнських святих, і у поклонінні уособленим силам природи, синкретизмі обрядової практики... У свідомості українців християнство поєднувалося і поєднується з різними повір' ями, коріння яких сягали дохристиянських, язичницьких уявлень. По суті, до сьогодні у їхніх віруваннях збереглися культ предків, віра в домовиків, лісовиків і водяників» [3].

Це стосується і символізму рослини, що згадуються на сторінках Святого Письма та відомі широкому загалу і ростуть у природі на слов'янських землях. Зберігаються і передаються з покоління в покоління традиції та звичаї використання різних трав і квітів у різних сферах життя і до сьогодення. Розглянемо деякі із них.

На сторінках Біблії часто згадуються ті чи інші рослини - близько 100 видів. Із трав це гірчиця, комиш, кропива, м'ята, полин, льон, рута тощо.

Значна частина різних трав та квітів природно росте у етнографічній зоні Середньої Наддніпрянщини. Українські вчені описали 75 назв біблійної флори та підібрали 106 сучасних рослин, які їм відповідають.

Власне слово «трава» згадується понад 60 разів. Під травою розуміють рослини з однорічним чи багаторічним стеблом, бруньки яких знаходяться не вище поверхні землі. У Святому Письмі зустрічаються оповіді про такі трави, як лобода, м'ята, полин тощо, які притаманні для Середньої Наддніпрянщини. Практично усі згадки про трави у Біблії є порівняльними метафорами, що відображають ті чи інші природні властивості рослини. Наприклад, людей, що називають зло добром, солодке - гірким, мудріють у власних очах, людей несправедливих очікує горе та кара. Їх цвіт рознесеться, немов курява, спорохнявіє їх корінь, згинуть, як у вогні суха трава (Іс. 5:24; 15:6; Як. 1:10,11) [6, с. 11].

Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопики, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї (Мт. 13:30)

У притчі про кукіль (Мт. 13:24-30) під добрим насінням розуміють праведників, синів Божих. Крім того, добрим насінням Господь також вважає пшеницю (Мт. 13:29).

Насіння куколю - це сини лукавого, безбожні люди. А сини лукавого - це п'яниці, злодії, перелюбники, користолюбці, розпусники, вбивці, ідолопоклонники та інші безбожні люди. Отож, кукіль потрібно виполювати.

Лукавий сіяв своє зерно під час сну людей. Багато віруючих забувають про попередження Господа бути пильними і завжди молитися (Лк. 21:36) [6, с. 52].

Кукіль - однорічна трав'яниста рослина родини гвоздичних із великими правильними темно-рожевими, зрідка білими квітами. Це один з найкрасивіших бур'янів, тому у давнину в Україні його навіть заплітали у вінки. У народних повір'ях інколи символізує дівчину:
-     Ой там на горі, на красі
Красіє кукіль у вівсі.
Чом ви, парубки, не йдете,
Куколю з овса не рвете?
Ой ірветься нам на душі,
Що всі дівчата хороші. (народна пісня)

У народі поле, де росте кукіль, називають чортовою нивою, бо то нечистий його засіяв; звідси народнопоетичний символ когось або чогось небажаного («У кожнім житі буває кукіль») [2, с. 318].

І буде тернина рости на палатах його, кропива й будяччя в твердинях його... (Іс. 34:13).

Кропива в Біблії символізує фізичні та духовні лінощі. «Ішов я попри поле ледачого, і попри виноградник недоумка; дивлюсь - кропивою позаростало...» - пише цар Соломон у приповістях (Пр. 24:30,31).

За непослух Богу найде гнів Його на грішних. «І буде тернина рости по палатах його, кропива й будяччя в твердинях його» (Іс. 34:13). Йому твердить пророк Осія: «... коштовність їхнього срібла посяде кропива...» (Ос. 9:6). Тут кропива виступає як символ запустіння, безлюддя, Божого гніву.

І навпаки, люди, що прийняли Бога у своєму серці, отримують Його благословення. Замість бур'янів, тернини та кропиви виростуть благодатні рослини. «...Замість кропиви - появиться мирт» (Іс. 55:13). У стародавній медицині мирт вважали еліксиром, що надає людині здоров'я, продовжує життя. Можливо тому стверджує Біблія, що кропиву, як менш цінну та широко розповсюджену рослину, змінить мирт [6, с. 49-50].

У народній уяві, що йде із сивої давнини язичництва, кропива відіграє роль оберегу, наприклад, на зелені свята. Вона також наділена лихою силою, оскільки за повір'ям, співвідноситься з «чужим» світом. З кропивою порівнюють злу свекруху. Для очищення на

Купала кидали кропиву в річку й купальське вогнище. Через властивості рослини і через те, що вона росте близько до людських помешкань, очевидно, виникли підстави для того, що її здавна вважають місцем водіння нечистої сили; нею лякають неслухняних дітей, погрожуючи: «Узнаєш, чим пахне кропива».

Водночас кропива використовується широко у народній медицині. Ця рослина має різновиди: водяна кропива, глуха кропива, собача кропива (пустирник). Для лікувальних потреб використовують листя, коріння та насіння. Кропива має кровоспинні, сечогінні та загальнозміцнювальні властивості, виявляє слабку жовчогінну дію [4, с. 222]. Кропива використовується і в народній кулінарії: загальновідомі зелені борщі із кропиви весною, вітамінні салати.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! Рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... (Йова 30:3,4)

У багатостраждального Йова вороги та блискавка знищили всі отари, загинули сім його синів і три дочки. Але збіднілий та усамітнений праведник з покірливістю приймав все, що давав йому Бог. Його ганьбили, насміхалися над ним не тільки колишні багаті друзі, а й вигнанці суспільства, що ховалися у безводному степу, вживаючи у їжу бур'яни. У деяких перекладах Біблії відзначається, що «вони щипали зелень біля чагарників». На думку перекладачів Біблії, зеленню, яку їдять за скрутних часів, могла бути саме лобода.

Богобоязливий Йов у розмовах зі своїми чотирма приятелями підкреслював абсолютну праведність Бога. Провідною думкою звучало, що Бог праведний і справедливо карає нечестивих стражданнями. Проте безгрішний Йов не міг взяти на себе вину, якої він не мав. Йов благословив ім'я Господа [6, с. 57].

Кожен з нас має право вибору, право на свою думку. Так і кожна рослина має місце на Землі.

На території Центральної України зростає лобода біла, запашна, лобода остиста, лобода смердюча та ін. Найбільш поширена лобода біла - бур'ян, що засмічує посівні та городні культури. У народній уяві ця рослина - традиційний символ злиднів та убогості. Тому кажуть: «Ото ласа їда - з часником лобода», «Постав хату з лободи, а в чужую не веди» [1, с. 436].

У народній медицині лободу використовують як антибактеріальний засіб, для лікування органів травлення, при туберкульозі. Зовнішньо застосовують при дерматитах, для лікування ран, для витирання при радикулітах та ревматизмі [4, с. 245].

На відміну від перше названих рослин, що заслужили негативної слави, льон дуже цінна рослина, яка відома на теренах Середньої Наддніпрянщини ще з скіфських часів. Античний історик Геродот, який мандрував у п'ятому ст. до н.е. писав: «Країна скіфів (так греки називали народи, що жили на території сучасної України) виробляє хліб, сочевицю, цибулю, часник, льон...» Літописець Нестор у книзі «Повість минулих літ» детально розповідає, як печерські монахи виробляли з льону пряжу і полотно, а льняну олію використовували для освітлення в лампаду [6, с. 60].

Вони (ангели) були вдягнені в шати льняні, чисті й ясні, і підперезані довкола грудей золотими поясами (Об. 15:6)

Льон здавна був відомий в Ассирії та Вавілонії, звідки ця рослина розповсюдилася і Єгипет, де посіла значне місце в землеробстві. У легкі лляні тканини загорнуті мумії у єгипетських саркофагах. Вони витримали плин тисячоліть і не зотліли, збереглися до наших днів.

Голубі, з темно-синіми прожилками квіти зачаровують своєю витонченістю та красою. Синій колір льону гармонує з блакиттю неба. Мабуть тому льон був символом чистоти та світла. З льону робили одяг для священиків: «І надіне священик лляну свою шату, і лляне спіднє зодягне на тіло своє...» (Лев. 6:3).

У цей дорогоцінний матеріал були зодягнені Йосип (Бут. 41:42), Давид (І Хр. 15:27). Із вісону (надзвичайно тонкої і коштовної лляної тканини) була виготовлена завіса у Храмі Господньому (2 Хр. 3:14) [6, с. 60].

Льон - однорічна чи багаторічна трав'яниста технічна рослина, зі стебел якої добувають волокно, а з зерен - олію. Одне з народних свят називається льоносійка (3 червня) - це найкращий час для висівання льону. Лляний одяг завжди цінувався в українців - ще й досі одягти покійника в лляну сорочку: знак любові і поваги до небіжчика. У народній уяві льон асоціюється з дівоцтвом: дівчата сіють і ростять льон, а парубки його витоптують:
- Уродився льониченько,
Унадився паниченько
На вороному кониченьку
Та й витоптав льон. (народна пісня)

Топтати (витоптати) льон означає позбавляти дівочої невинності. А ще за народними уявленнями льон асоціюється з волоссям. Це відбилося у весільних обрядах, де розчісування волосся з використанням льону мало значення для врожаю. Льон символізував єднання молодих: і волосся буде шовковистим, і врожай льону буде на славу [1, с. 437]. У народній медицині льон мав теж широке застосування - лікували компресами вивихи, «спалювали» рожу, підкурювали хворих «од вітру», лікували захворювання травного каналу.

І засурмив третій янгол, - і велика зоря спала з неба, палаючи як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона. (Об. 8:10,11)

У Святому Письмі пригноблення та несправедливість подібні до полину (Ос. 10:4). Пророк Амос говорить (5:7): «Вони (грішники, несправедливі люди) змінюють суд на полин і кидають правду на землю».

Плоди легкодумності та похоті гіркі, як полин, та гострі, як меч обсічний: «Та гіркий її кінець, мов полин» (Повт. 29:17). Народ, який грішить, Господь обіцяє нагодувати полином й напоїти отруйною водою.

Особливо вражає згадка Івана Богослова про зорю на ймення Полин. Після падіння цієї зорі на землю стала третина води, як полин, і багато людей повмирали від води, бо згіркла вона (Об. 8:11). До речі, в народі полин звичайний називають чорнобилем [6, с. 76].

Так само і в народній уяві українців полин традиційно символізує печаль, смуток, душевні муки, гірку долю, немилого судженого. Кажуть: «Барвінок на вінок, а полин - на віник» або «Лучче мені, мати, гіркий полин їсти, аніж мені, мати, із нелюбом сісти». Ця рослина давно знаний оберіг від відьом і дідьків, а також від русалок та мавок на Русалчин Великдень.

Інший вид полину - боже дерево - за народними віруваннями відганяє нечисту силу, кажуть: «На тобі полин, сама ти ізгинь!» Полин боже дерево за народними повір'ями має відворотну силу щодо всякої нечисті (на Зелені свята проти русалок і мавок).

Полин добре знаний своїми властивостями і в народній медицині: протизапальними, глистогінними, заспокійливими (в малих дозах), збуджує апетит, стимулює роботу травних залоз [5, с. 176].

Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, - не працюють вони, ані прядуть. А Я вам скажу, що й сам Соломону всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. (Мт. 6:28-29)

Лілія біла має чудовий блискучо-білий дзвоникоподібний віночок, приємний духмяний аромат, лікувальні властивості. Очевидно, саме про цю лілію згадують Ісус (Мт. 6:28-29; Лк. 12:27), а також цар Соломон (Пісн. 2:1,2,16; 4:5; 6:2 і далі). Квіти лілії у Священописаннях оспівуються як символ взаємної привабливості (Пісн. 2:1,2; 5:13; 6:2) [6, с. 55].

Вишукана краса лілії здавна цінується українцями. Має традиційний народнопоетичний образ жіночої краси, витонченості, дівочої чистоти. У Т. Шевченка: «В садах кохалися, цвіли, неначе лілії дівчата». Ця квітка наділена і значними лікувальними властивостями. В народній медицині лілію використовували як сечогінний та знеболюючий засіб, а з пелюсток квітки виготовляли мазь для лікування опіків та видалення веснянок.

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, гануса та кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Мт. 23:23

Ми завдячуємо Богу за все: хліб, одяг, повітря і те, що нас оточує. Нажите земне добро є не нашим, хоча ним ми володіємо. З нажитим добром люди не бажають розставатися. Бог передбачив це. Тому в ті далекі роки, коли вироблявся Закон для ізраїльського народу, була введена десятина (Повт. 14:22-29).

Згідно з писанням, потрібно віддавати десяту частину прямих прибутків. При цьому десятина повинна складатися з товару високої якості. Зі Святого Письма не випливає, що десятина бралася з рослин та трав, до чого призвичаїлися фарисеї (Лк. 11:42; Мт. 23:23). Фарисеї віддавали десятину від усього, навіть малозначущих трав, цим вони знехтували важливими речами: чесністю, справедливістю та милосердям [6, с. 46], були занедбані духовні цінності милосердя, віри, любові, суда. Тут зіставляється дріб'язкова пунктуальність у дотриманні зовнішніх Біблійних правил і зневага до головних вимог Закону Божого [6, с. 20].

Аніс (у Святому Письмі - ганус), м'ята та кмин широко розповсюджені в Україні. Це здавна відомі рослини, їх лікувальні властивості добре вивчені українським народом, вони багаті ефірними оліями, мають приємний аромат, завдяки якому використовують як прянощі.

Аніс звичайний - однорічна трав'яниста опушена рослина заввишки 26-60 см. Походить з Малої Азії. До кінця XIX ст. в українських господинь ця рослина була майже у кожному городчику, так називали квітник. Наприкінці XX ст. в Україні її почали вирощувати промислово як ефіроолійну культуру. У народній медицині використовували плоди ганусу, які мають відхаркувальні, протизапальні, сечогінні властивості, застосовуються при запальних захворюваннях органів дихання (ларингіти, бронхіти, тощо), коклюші у дітей, хворобах травного тракту. Крім цього, ганус використовується і в кулінарії, як прянощі.

Кмин звичайний - дворічна трав'яниста рослина 30-80 см висотою, має довгасті листки, дрібні білі або рожеві квітки. Серед людей та в народній кулінарії насіння кмину використовують досить широко. Його вживають як прянощі в їжі, при квашенні огірків та капусти, ним посипають хліб. На Україні в кінці XIX ст. під час сінокосу селяни збирали собі два-три снопика кмину [5, с. 34]. У народній медицині кмин використовують для поліпшення травлення, при метеоризмі.

М'ята - трав'яниста багаторічна запашна рослина, яка займає почесне місце в українській обрядовості. На території України зустрічається 11 видів роду м'яти. Цю рослину здавна використовують у народній медицині: вона поліпшує травлення, зменшує нудоту, як кажуть «холодить у роті, але розігріває кишківник», також діє як збуджуючий та потогінний засіб. Розповідаючи про м'яту, слід також згадати, що цю запашну рослину запорізькі козаки додавали до тютюну. Справді, як довели вже сучасні дослідження, м'ята поліпшує роботу мозку, внаслідок чого людина стає бадьорішою та розважливішою. Цікаво, що у деяких областях України у вареники з сиром додають дрібно посічені листочки м' яти.

М'ята у язичницьких уявленнях давніх українців - це оберіг дитини та її здоров'я, вважалася дівочою рослиною. Нею прикрашали хату перед Зеленою неділею. У народних піснях рута-м'ята символізує кохання, дівочу цноту: - По садочку ходжу-ходжу, Руту-м' яту саджу, саджу. Рута-м'ята та й не прийнялася, Родинонька та й одріклася. (народна пісня)

Тут вираз «рута-м' ята та й не прийнялася» вказує на те, що не зважаючи на кохання справа закінчилася тільки втратою дівоцтва, а не заміжжям; рута-м'ята не прийнялася, родина з огляду на ганьбу відреклася.

Рута, що згадується у Біблії, широко розповсюджена в Середній Наддніпрянщині і відома з давніх давен. Ця багаторічна трав'яниста рослина сизувато-зелена, заввишки 20-60 см, має жовті квіти. Містить у собі ефірну олію, культивується як декоративна, лікарська та ефіроносна, використовується в народній медицині як засіб, що заспокоює болі при спазмах шлунку, збуджує апетит, вітрогонний та збуджуючий нерви. Вважається також абортивним засобом [5, с. 96].

У народній уяві рута символізує дівочість (кажуть: «Чи з рутою, чи без рути, а вже старій бабі дівкою не бути»), незайманості й суворих моральних устоїв (про рішучий намір зберегти своє дівоцтво дівчина співає: «Посію я рутоньку, буду підливати» і, навпаки, про втрату його співають: «Потеряла віночок з зеленої рути»). Взагалі, це - дівоча рослина, зокрема, як атрибут розлуки з милим:
-     Нема мого миленького, Нема мого друга; Посходила по слізоньках Шавлія та рута.
Відповідно до давніх вірувань, рута - рослина ритуальна, чарівна - «щоб любилися, цілувалися», тому використовується для ворожіння:
-     Три сестри свічку сукало, Трьох-зілля клало:
І руту, і м' яту, хрещатії квіти, Щоб любилися дітки. (народна пісня) Або інший варіант:
-     Вона дала йому чари в пшеничнім пирозі: В єднім розі шавлія та рута.
В другім розі годинонька люта:
Шавлія та рута, щоби ся любили,
Годинонька люта, щоб ся розлучили [2, с. 514].

Руту садову не слід путати з народною назвою іншої рослини «червона рута, тобто монарда.

Із пряних культур, що також згадуються у Святому Письмі, у Середній Наддніпрянщині росте і гірчиця.

Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм (Мт. 13:31-32).

Ісус Христос у притчах порівнює Царство небесне з надзвичайно дрібним гірчичним насінням (Мт. 13:31-32; Мк. 4:31; Лк. 13-19). Згодом дрібне насіння перевершує оточуючу траву, стає деревом, на якому птахи знаходять собі відпочинок і корм. Слід зауважити, що в Палестині гірчиця чорна досягає до чотирьох з половиною метрів у висоту. Цією притчею ілюструє скромний початок Свого Царства, його поступовий і непомітний ріст як в окремій людині, так і в цілому світі, яке досягне великого розміру [6, с. 29]. Вплив Божого Царства проникне в усі сфери людського буття.

Гірчиця широко використовується і в лікуванні, і як пряна культура. В Україні зростає гірчиця біла і чорна, хоча значно менших розмірів, ніж на півдні. Ще один вид - гірчиця сарептська - одна з важливих олійних культур. Порошок із знежиреного насіння йде на виготовлення гірчичників. Саме ж насіння використовують для виготовлення столової гірчиці. Насіння рослини збуджує апетит, має протизапальні та антисептичні властивості. Гірчичні компреси використовують при простудних захворюваннях, при запаленні на больові зони тощо [4, с. 109].

Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, - той день коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина... (Іс. 58:5)

Чи росте очерет без води? (Йов. 8:11)

У Біблії очерет згадується неодноразово у різних контекстах. В одному випадку як символ слабкості чи лицемірства, в іншому - як символ незначних людей у противагу величним людям, подібним до пальми (Іс. 9:13). Очерет із Біблії уособлює кволі та немічні рослини і тим же символізує нестійкість (Мт. 11:7; Лк. 7:24). Надламана очеретина означає повну безпорадність (Іс. 43:3; Мт. 12:20).

Існування водолюбних рослин неможливе без води. Життя християн без Всевишнього стає також неймовірним: «Чи росте очерет без води?» - запитує праведник Йов (8:11). [6, с. 71]

Очерет - багаторічна болотна трав' яниста рослина родини злакових із високим стеблом (80-500 см) і розлогою пірамідальною волоттю. За давніми народними повір'ями очерет належить чортам, де вони проживають, бо росте на болотах; тому дорога до пекла поросла очеретами.

«Щоб тебе очеретиною зміряли!» - побажання смерті від старого звичаю міряти покійника очеретиною [2, с. 427].

У народній медицині використовують з очерету використовують молоді пагони і листя як сечогінний та потогінний засіб. У кореневищах очерету міститься чимало крохмалю. Ще з давніх часів кореневища споживали в їжу, з них робили борошно.

Крім вище згаданих рослин у Біблії зустрічаються ще й багато інших рослин, які ростуть у Середній Наддніпрянщині. Це сочевиця, троянда, цибуля, часник, чорнушка, ячмінь. Символізм, який приписує цим рослинам Біблія, практично повністю співпадає з народними уявленнями давніх українців, що свідчить про мудрість, глибокі знання наших пращурів. Народна мудрість і знання здобуті через віки перегукуються із мудрістю сторінок Біблії.

Українці жили в природі, вивчали її і передавали свої знання з покоління в покоління. Вони добре знали, шанували й ефективно застосовували трави - справжній дарунок Бога Неба і Богині Землі.

Для наочного споглядання біблійних трав у Івано-Франківському ботанічному саду розпочинають збирати колекцію рослин, згаданих у Святому Письмі. Така ж робота ведеться і в Чернівцях.

Сьогодні через діяльність людини йде тотальне знищення щедрих і корисних рослин для людей, це явище вкрай негативне. Нинішнє природокористування, зокрема в сучасній Україні, є вкрай нераціональним й не зрівноваженим з погляду екології. Негативний вплив людини на природне довкілля посилюється і призводить до різноманітних хімічних забруднень, погіршення якості навколишнього середовища. Це повертається «бумерангом» проти нас самих, тому ми повинні максимально зберегти багатства, дані нам природою.

Творець землі не дозволить повністю знищити свою працю. Зауважимо, що сучасні природоохоронці, бажаючи зберегти якомога більше зникаючих видів, описують свої стислі норми, як «Приписи Ноя». Адже Ною було наказано взяти до ковчега «...з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою» (Бут. 6:19). Біблія передрікає, що Бог знищить тих, хто нищить землю: «...Час настав... знищити тих, хто нищить землю» (Об. 11:1В) [6, с. 10].

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. - Вид. 2-ге, стереотип. - К.: Либідь, 2005. - 664 с.; іл.
  2. Жайворонок В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. / В. Жайворонок. - К.: Довіра, - 2006. - 703 с.
  3. Колодний А. Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан / А. Колодний, Л. Пилипович. - Львів: Логос, - 1996. - С. 11.
  4. Лікарські рослини /енциклопедичний довідник/ - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. - 543 с.
  5. Носаль М. Лекарственные растения и способы их применения в народе / М. Носаль, И. Носаль. - К.: София, 1996. - 232 с.
  6. Рябчук В. Біблійна ботаніка / В. Рябчук. - Львів: «ВМС», 2002. - 124 с.
  7. Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. / О. Шуба. - К.: Криниця, 1999. - С. 72.

Bova Iryna
Some species of grases and flowers оf Мiddle Бшрго агеа in pagan and Christian believes
The article gives short review and comparative characteristic of the grass plants, which naturally grow in Middle Dnipro zone and recollected in Bible.
Key words: grass, Bible, paganiti, cockle, nettle, goose-foot, flax, absinthe, lily, аnise, caraway, mint, mustard, reed.


Автор: Ірина Бова (м. Переяслав-Хмельницький) / ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки НІЕЗ «Переяслав». - Зб. наукових статей. - Вип.7(9) – 2014. – С. 50-58

1