Музей народної архітектури та побуту середньої наддніпрянщини: стежками кобзаря

Вже не одне століття український народ вшановує поета, художника, культурного діяча - Тараса Григоровича Шевченка. Для українського генія важливою справою всього життя була боротьба за відродження України, за все українське.

Переяславський період поета займає особливе місце у його творчості. Т. Шевченко побував на Переяславщині в 1845 та в 1859 роках, тут написав одні із кращих творів. Вперше Т. Г. Шевченко приїхав у місто Переяслав у серпні 1845 року, за завданням Археографічної комісії, змальовувати та описувати цінні архітектурні пам'ятки старого Переяслава. Під час приїзду в 1845 році, він зупинявся у лікаря Андрія Осиповича Козачковського, з яким познайомився в Петербурзі у 1841 році [3], та у селі В'юнищі у Степана Никифоровича Самойлова. В цей період поетом були написані твори: поеми «Наймичка», «Кавказ», присвята до поеми «Єретик», «І мертвим, і живим...», «Холодний Яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар'яні», «Минають дні.», «Три літа», «Заповіт».

Востаннє Т. Шевченко приїздить до Переяслава у 1859 році. Про Переяслав, пам'ятки міста, наддніпрянські села, про гостинних друзів Т. Шевченко залишив багато зворушливих спогадів у повістях «Близнецы» та «Художник», «Археологічних нотатках», листуванні, поезіях, малюнках.

Дата 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка широко відзначається українцями: створюються нові експозиції музеїв, відкриваються вистаки,

проходять вечори пам'яті та наукові конференції, як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях.

У 1964 році, до 150-річного ювілею від дня народження Т. Г. Шевченка, у місті Переяславі-Хмельницькому, був закладений парк на Татарській горі [5], де згодом було відтворене стародавнє українське село ІІ половини ХІХ - початку ХХ століття, в якому передано дух Шевченкової поезії [1]. У парку були висаджені дерева, кущі, квіти, які в своїх творах оспівував Кобзар.

У Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, зберігаються пам'ятки дерев'яної народної архітектури ІІ половини ХІХ - початку ХХ століття. Тут експонується понад 300 об'єктів, з них - 122 пам'ятки народної архітектури, 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 25 різноманітних установок та майстерень, понад 30 тисяч творів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту та вжитку.

Предметом пізнання і відображення в Музеї є народна архітектура, побут, ремесела та промисли, народні звичаї, традиції та обряди українського народу. Саме у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини ми можемо побачити дерев'яні пам'ятки: хати, господарські будівлі, культові споруди, про які Т. Г. Шевченко писав у своїх творах. Подорожуючи селами та містами поет змальовував різні побутові сцени, малював хати селян, церкви, природу. Тарасове дитинство минало в місцевості, дуже близькій до відтвореного в музеї села.

Село Кирилівка Звенигородського району Черкаської області, в якому жив поет у дитинстві, як і Музей просто неба, було розташоване в мальовничій місцевості українського лісостепу. В повісті «Княгиня» Т. Г. Шевченко описує Кирилівку так: «И вот стоит передо мной наша бедная, старая, белая хата, с потемневшею соломенною крышею, черням дымарем, а около хаты на прычилку яблуня с краснобокими яблоками...», «...а у ворот стоит старая развесистая верба с засохшею вертушкою, а за вербою стоит клуня.» [6, ІІІ, с. 152-177].

Велику пізнавальну цінність мають твори Т. Шевченка - це потужний краєзнавчий матеріал, що допомагає зрозуміти життя і побут простого народу, сільську архітектуру ХІХ століття. Творчість Т. Шевченка потребує детальнішого вивчення, висвітлення у музейних експозиціях, екскурсіях, виставках. Під великим враженням від Переяславських краєвидів, Т. Шевченко змальовує багато «рисунків»: «У В'юнищі», «Покровська церква», «Михайлівська церква», «Вознесенський собор», «Андруші», «Верби в Андрушах».

Використання поезії та художніх творів Кобзаря у екскурсіях Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини дає можливість викликати у відвідувачів інтерес до рідної землі, поглибити знання про героїчну боротьбу за волю та справедливість.

Музей, як заклад освітній і виховний, впроваджує заходи з вивчення творчості та життєвого шляху великого сина українського народу, геніального поета і мислителя Т. Г. Шевченка.

У 2010 році в музеї просто неба започатковано проведення заходу - «Храмове свято Св. Георгія. День зустрічі жителів затоплених сіл». У Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини зберігаються пам'ятки народної дерев'яної архітектури, перевезені з сіл Переяславщини, що потрапили в зону затоплення, в кінці 60-х років ХХ століття. Досліджувана територія була виселена в зв'язку з будівництвом Канівської ГЕС, села визнані як неперспективні. Землі сіл Підсінне, Андруші, Козинці, Циблі, В'юнища, Комарівка, Городище затоплені та відчужені від Переяслав-Хмельницького району, населені пункти Григорівка, Луковиця, Трахтемирів, Зарубинці, хутір Монастирок Переяслав-Хмельницького району Київської області, за розпорядженням уряду (23 листопада 1971 року) віднесені до Канівського району, люди переселені до інших сіл та міст Київщини, Черкащини [2].

У рамках заходу до Шевченкового ювілею, у 2014 році, науковими співробітниками був підготовлений та проведений захід «Шевченко-фест». Мета заходу полягала в тому, щоб донести до відвідувачів шевченкове слово, відтворити атмосферу, в якій жив та творив митець, познайомити молоде покоління з творчістю поета та архітектурними памятками, які бачив Т. Г. Шевченко, акцентувати увагу на творах, написаних Кобзарем на Переяславщині. Захід пройшов 11 травня 2014 року, на який було запрошено представників обласної, міської та районної адміністрації, земляцтво затоплених водами Дніпра сіл, переможців конкурсу читців «Шевченкове слово», бандуристів, учнів шкіл та студентів ДПУ ім. Г. Сковороди, жителів міста та всіх небайдужих відвідувачів.

Дійство розпочалося з молебеню в церкві Св. Георгія. Храм був збудований 1768 році в селі Андруші Переяславського повіту Полтавської губернії, що також потрапило в зону затоплення Канівського водосховища. Поряд з церквою встановлена меморіальна дошка, що є підтвердженням факту паводку 1845 року та відбудови села.

Невелике старовинне село Андруші було розташоване за сім верст від Переяслава - поблизу Дніпра, при впаданні в нього річки Трубіж, у Чернечому гаю з віковими дубами й липами, у фруктовому саду на березі озера. У 1854 році, з Новопетровського укріплення Т. Г. Шевченко писав у своєму листі до А. О. Козачковського: «Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші...» [6, VI, с. 56-116].

Перебуваючи в м. Переяславі, він декілька разів їздив до Дніпра. Про цю подорож він згадував у листі з заслання: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши, и за Днепр в Монастырище на гору, вспомните тот чудный вечер, ту широкую панораму, и посередине ее длинную, широкую, фиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит как из золота кованный Переяславский собор.» [6, VI, с. 76-77].

На заході «Шевченко-фест» у церкві звучали не тільки молитви, а й спогади жителів села Андруші про малу Батьківщину, про те, що саме цей храм Св. Георгія був відображений на «рисунках» художника. Потім дійство перемістилося від церкви з села Андруші до дворів безземельника, олійника, чинбаря, ткача, бондаря, вдови, які були перевезені з села В'юнище.

Навіки увійшов в поетове серце образ української хати: «Переді мною наша бідна, стара біла хата, з потемнілою солом'яною стріхою та чорним димарем, а коло хати на причілку - яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні квітник, улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї терплячої, моєї ніжної няньки. А коло воріт стоїть стара, розлога верба з засохлим верхом, а за вербою клуня, а за клунею, схилом, іде вже садок, а за садом - левада, а за левадою - долина, а в долині - тихий струмочок, що ледве жебонить, облямований вербами й калиною, огорнутий широколистими, темно-зеленими лопухами» [6, ІІІ, с. 152]. Об'єкти в музеї просто неба дуже схожі з описаними в його творах хатами, клунями, садками.

У дворах чинбаря, бондаря, вдови, середняка учні Шкіра Наталія, Мікула Марина, Яковенко Оксана, Гриценко Ірина, Кожевнікова Вікторія, Кас'ян Валентина, Жирчинська Катерина, Одинець Настя, Бабак Аня, Тишкова Вікторія, Мірошниченко Анастасія декламували вірші поета. Всі присутні мали змогу почути твори: «Єретик», «І мертвим, і живим...», «Холодний Яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар'яні», «Минають дні.», «Три літа», «Заповіт».

Також невід'ємною частиною традиційного сільського громадського побуту ХІХ - початку ХХ століття було музичне мистецтво, особливо кобзарство і лірництво. Співали кобзарі та лірники думи, псалми, народні історичні, родинно-побутові, весільні, ліричні, пісні-балади, а також сатиричні та гумористичні пісні. Будучи носіями творів релігійного змісту, вони виступали охоронцями традиційної моралі і давніх звичаїв в українському селі [4]. На заході прозвучали твори у виконанні кобзаря С. О. Захарця.

Відвідувачам була проведена тематична екскурсія по українському селу, в якій акцентувалася увага на житті та творчості Т. Шевченка на Переяславщині.

Завершилося свято на базарній площі вікториною. Переможці вікторини отримали сувеніри в етнографічному стилі. Також працівниками музею були запропоновані храмові страви.

Українська система виховання на сучасному етапі базується на досягненнях свого народу, на його культурно-історичних традиціях, тому започаткування вивчення творчості Т. Г. Шевченка під час відвідування музею є вагомим вкладом у виховання молодого покоління. Такий захід, як «Шевченко-фест» сприяє усвідомленню моральних цінностей, навчає національній свідомісті, патріотизму. У процесі тематичних екскурсій, фестів, лекцій розкриваються основні компоненти духовного світу особистості, свідомість, народна мораль, що дає приклад бути патріотом своєї країни.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

1. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької районної ради, ф.1, оп.1, од. зб. №138, арк. 84, 85. спр. № 67. Про створення районного лісопарку в честь 150- річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.
2. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької районної ради, ф.1, оп.1, од. зб. № 272, арк. 53, 54. спр. № 145. Про зняття з обліку земель, затоплених водоймищем Канівської ГЕС.
3. Дембіцький С. «Садиба А. О. Козачковського» / С. Дембіцький // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко в долі словянських народів: діалог через століття і кордони» - К., 2014. -С.106-108.
4. Смолій В. А. (ред.) Історія української культури // Українська культура другої половини XVII-XVIII століть. - К. : Наукова думка, 2003. - Т. III. - С.1181-1197.
5. Ткаченко Н., Жам О. До історії закладення парку на честь 150-річчя Т. Г. Шевченка у Переяславі» // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко в долі словянських народів: діалог через століття і кордони» - К., 2014. - С. 272-276.
6. Шевченко Тарас. Повне зібрання творів: у 6-ти т. - К., 1963-1964. Tetiana Grudevich, Ludmila Shkira

Museum of Folk Architecture and Life of the Middle Dnieper: by Kobzar's paths.

Keywords: excursion, house, kobzar, poetry, church, quizzing game, museum, village, architectural customs.