Нагороди православного духовенства в зібранні національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»

Нагороди Української Православної Церкви служать для заохочення духовенства і мирян за понесені труди та заслуги перед Православ'ям - у пастирському служінні, богословській, науковій та адміністративній діяльності, відновленні храмів, місіонерських благодійних, соціальних і просвітницьких трудах [2, с. 8].

Церковні нагороди поділяються на дві категорії: ієрархічні та загальноцерковні.

Ієрархічні нагороди вручаються у строгій послідовності за заслуги перед церквою, а

саме:

• підвищення в сані;
• елементи літургійного облачення, що несуть духовне значення;
• богослужебні відмінності (служіння Божественної Літургії з відкритими вратами до Херувимської пісні або до «Отче наш») [2, с. 8].

До загальноцерковних нагород УПЦ відносяться - ордени, медалі, ювілейні ордени та медалі, якими можуть нагороджуватись не тільки священнослужителі, а й державні та громадські особи (миряни) [2, с. 16].

У даній статті автор аналізує тільки ієрархічні нагороди, що зберігаються у фондах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (далі НІЕЗ «Переяслав»).

У зібранні НІЕЗ «Переяслав» зберігається колекція культових тканин, серед яких вирізняються нагороди православного духовенства (як доповнення до церковного одягу) в кількості 7 одиниць. Хронологічні межі побутування припадають на початок ХІХ - другу половину ХХ століть. Всі предмети надійшли до Заповідника у 60-х-70-х рр. ХХ ст. з різних регіонів - Середньої Наддніпрянщини (переважно Київщини, Черкащини) та Полтавщини.

Колекція нагород православного духовенства представлена набедрениками (6 од.) та палицею (1 од.). Такі нагороди можуть отримувати не тільки єпископи, а й керівники монастирів (архімандрити й ігумени) та священики. Набедреник є першою по черзі церковною нагородою, яку отримують за сумлінну, тривалу службу перед церквою. Цей вид заслуги був започаткований в середині ХУШ ст. московським архієпископом Платоном.

Нагородження набедреником проводиться не раніше ніж через три роки після хіротонії (інакше кажучи рукоположення - це богослужіння, під час якого відбувається таїнство священства - поставлення у священнослужителів) [2, с. 8]. Ця нагорода символізує «меч духовный, который есть Слово Божие» (Еф. 6:17), Слово, яким повинен бути озброєний священик і яке одержало відображення в Четвероєвангелії, на що й указує прямокутна форма набедреника. Цей атрибут навішується на стрічці за два кути через ліве плече і спускається із правого боку нижче пояса на стегно, а при палиці (у протоієрея й архімандрита) ліворуч [2, с. 9].

Варто зазначити, що цей атрибут входить до складу богослужебного убрання (облачення) священнослужителів. Набедреник буває різних кольорів. Якщо ризи були білі, червоні, жовті, зелені, сині, фіолетові, то відповідно таким був й набедреник. Кольорове різноманіття є невід'ємною частиною церковно-літургійної символіки, що впливає на почуття тих, хто молиться. Кожний колір у вбранні священнослужителя був засвоєний певною групою святкових чи постних днів [1, с. 37].

Білий колір - символ перетворення, преображення, втілення небесного в земному [3, с. 28]. Облачення білого кольору одягають на служби під час великих свят Різдва Христового, Вознесіння, Преображення, Благовіщеня. А також при хрещенні і похоронах.

Червоний колір супроводжує відправи богослужінь від Пасхи до Вознесіння. Червоний - символ невимовної, палкої любові Божої до роду людського. Але також є кольором крові, і тому в червоних або багряних ризах проходять служби на честь мучеників.

Жовтий (золотистий) і оранжевий є кольорами слави, величчя та достоїнства [1,с. 37].

Зелений колір означає прихід до храму Свято-Троїцьких днів.

Блакитний або синій - колір неба. Одягається на свята Пресвятої Богородиці.

Фіолетовий колір використовують у дні пам'яті Хреста Господнього. Це поєднання червоного кольору крові Христового і Воскресіння з синім, який вказує, що Хрест відкрив нам дорогу в небо [1, с. 38].

До збірки НІЕЗ «Переяслав» набедреник (Т-1288) надійшов із церкви с. Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області. Датується він другою половиною ХХ ст. Виготовлений з візерунчастої синтетичної тканини (вишневого, жовтого, білого кольорів), у вигляді довгастого прямокутника, в центрі якого нашитий жовтий хрест (сатин), по краях обшитий жовтою смужкою з сатину. Такою ж смугою відділена й нижня частина набедреника. До двох верхніх кутів пришита стрічка з такої самої тканини, як і сам предмет. Підкладка з попліну. Розміри: д.-60 см, ш.-41 см (рис. 1, 1) [8].

Досить цікавими є три зразки, які були знайдені в с. Ярешки Баришівського району Київської області. Два з них пошиті з парчевої тканини (НДФ-6557, НДФ-6559). Один має червону підкладу (НДФ-6559, початок ХІХ ст. за інв. описом). По центру набедреника (НДФ-6557) нашитий хрест із парчі жовтого кольору, по краях оздоблений сухозлотицею, від якого в різні боки відходять листочки з блискітками. Нижче хреста та внизу набедреника нашиті поперечні смужки із сріблястої парчі з рослинним орнаментом, які понизу оздобленні сухозлотицею у вигляді торочок (рис. 1, 2). Інший зразок (НДФ- 6559, датований початком ХІХ ст. - за інв. описом) має барочний орнамент. По кутах та в центрі набедреника вишиті хрести, що вписані в коло. Центральний хрест обрамлений зверху та знизу у дзеркальному відбитті акантовими листками, на схрещенні яких - чаша, що нагадує лілею (рис. 1, 3). По периметру музейний предмет (НДФ-6557) обшитий парчевою стрічкою (тасьмою), а інший (НДФ-6559) - парчевою стрічкою з торочками. До двох кутів верхньої частини набедреника (НДФ-6559) пришита парчева стрічка, а в наступному зразку (НДФ-6557) - смужка з бавовняної тканини, яку одягали через ліве плече і спускали із правого боку нижче пояса на стегно. Підкладка з бавовняної тканини. Їх розміри - д.-42 см, ш.-32 см (НДФ-6557), д.-51 см, ш.-41 см (НДФ-6559) [7].

Серед вище згаданих набедреників виділяється один зразок (НДФ-6558), що різниться своїм оздобленням. Виготовлений він із оксамитової тканини бузкового кольору, по якій витканий золотистою парчевою ниткою рослинно-геометричний орнамент: у великих картушах утворених гілочками з акантовим листям, вписана пишна квітка, що складається з пелюсток, листків та гілочок. Посередині був нашитий хрест, але на даний час він відсутній. По краях набедреник обрамлений парчевою стрічкою, внизу оздоблений сухозлотицею у вигляді торочок. До верхніх кутів пришита стрічка з сатину білого кольору. Розміри: д.-65 см, ш.-44 см. Датується серединою ХІХ століття (за інв. описом) (рис. 1, 4) [7].

Наступний музейний предмет (№ 4502) надійшов до колекції з Суботівської церкви Чигиринського району Черкаської області. Набедреник пошитий з набивної сатинової тканини жовтого кольору. З двох сторін та внизу прикрашений вишивкою з рослинним орнаментом (гілочки стилізованих червоних, блакитних, оранжевих, білих, рожевих квітів із зеленими листочками). При вишиванні використано техніку - гладь. Орнамент обрамлений кривулькою (сірою заполоччю). По центру нашитий хрест із шовку (малинового кольору), всередині якого вишите коло (гладдю). З чотирьох кутів від хреста відходять сріблясті вишиті лінії. Підкладка з грубої бавовняної тканини. Розміри: д.-44 см, ш.-38 см (рис. 1, 5) [6].

Набедреник (Т-2142) був переданий із церкви с. Батьки Зіньківського району Полтавської області в 70-і роки ХХ ст. Даний предмет виготовлений з жовтої парчевої тканини, з набивним оксамитовим фітоморфним орнаментом (червоного, темно-бузкового, зеленого кольорів). Посередині прикрашений хрестом із парчі сріблястого кольору (аплікація). По периметру обшитий парчевою тасьмою з рослинним узором («гілочки»). До двох верхніх кутів набедреника пришита вузька смужка із цупкої тканини. Підкладка з жовтого сатину. Розміри: д.-43 см, ш.-38 см. Датується ця нагорода початком ХХ ст. (рис. 1, 6) [8].

Іншим різновидом нагород православного духовенства є палиця. Палиця - необхідна приналежність богослужебного убрання архієрея або архімандрита. Нагородження проводиться не раніше ніж через п'ять років після зведення в сан протоієрея (для монашествуючих - ігумена) [2, с. 9]. У символічному значенні палиця, як і набедреник, має теж поняття духовного меча, тобто Слова Божого, яким завжди повинен бути озброєний пастир для боротьби з невірою і нечестям [4, с. 656]. На відмінну від набедреника ця заслуга належить до більш високого рівня, оскільки символізує ще й край рушника, яким Спаситель втирав ноги учням. Палиця навішується під фелонь (богослужебне убрання священика) через плече, причому вона носиться праворуч, а набедреник - ліворуч [2, с. 9].

Рис. 1. Набедреники: 1 - с. Дівички, друга половина ХХ ст.; 2 - с. Ярешки; 3 - с. Ярешки, початок ХІХ ст.; 4 - с. Ярешки, середина ХІХ ст.; 5 - с. Суботів; 6 - с. Батьки, початок ХХ ст.

У зібранні НІЕЗ «Переяслав» такий вид заслуги представлений однією одиницею (Т-4028), що експонується в Музеї історії Української православної церкви.

Палиця пошита з жовтої парчевої тканини, ромбовидної форми, з набивним вишневим узором, на підкладці. По краях палиці іде смуга хрестів у фігурному обрамленні за давньоруськими мотивами, що засвідчує давність витоків християнства на теренах України. В одному з кутів нагороди пришита парчева стрічка для одягання на плече. Внизу оздоблена парчевою тасьмою (сухозлотицею) з торочками. Розміри: 37х38см. Даний предмет передала Фастовець Євдокія Гнатівна з с. Лук'янівка Баришівського району Київської області. Датується 30-ми роками ХХ ст. [8].

Виготовляли такі речі переважно в монастирях, при яких були майстерні по пошиттю одягу. Традиція пошиття облачення священнослужителів та елементів, що доповнюють одяг священика як нагороди практично була перервана в радянський час. І тільки зараз при монастирях відновилась традиція виготовлення всіх культових атрибутів, необхідних для церковних інтер'єрів та проведення богослужінь. На сьогоднішній день більш відомими майстернями при монастирях по виготовленню сакрального одягу та атрибутів є:

• Києво-Печерська лавра (м. Київ);
• Флорівський жіночий монастир (м. Київ);
• Свято-Воскресінський Троїцький Корецький жіночий монастир (Рівненщина) і т.д. [5].

Проаналізувавши збірку ієрархічних нагород священнослужителів, можна зробити висновок, що всі ці речі є унікальним джерелом для вивчення тканин, з яких виготовляли богослужебний одяг, їх орнаментики та оздоблення (техніка, орнаменти) себто тих чинників, які надавали цим деталям сакральності. Хоча їх кількість невелика, але вони містять важливу інформацію для подальшого вивчення, дослідження збірки сакрального мистецтва.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Азы Православия. - 84 с.
2. Болгов В.В. Українська православна церква. Нагороди і титули: Довідково- енциклопедичне видання / В.В. Болгов, І.В. Болгов. - К.: Інститут біографічних досліджень, 2009. - 320 с.
3. Годліна Л.О. Вишивка церковних тканин (на матеріалах збірки Національного історичного-етнографічного заповідника «Переяслав» / Л.О. Годліна // PEREYASLAVICA: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / Релігійне життя Переяславської землі (ІХ-ХХІ ст.). - Зб. наукових статей. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 1 (3). - 206 с.
4. Закон Божий, составил протоиерей С. Слободской. - Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2010. - 767 с.
5. Записано автором від респондента Вишаровського В.Ю., м. Переяслав- Хмельницький, 11 квітня 2011 р.
6. Інвентарна книга фондової групи загальних матеріалів НІЕЗ «Переяслав» № 4.
7. Інвентарна книга фондової групи «Науково-допоміжний фонд» (шифр-НДФ) № 3.
8. Інвентарні книги фондової групи «Тканини» (шифр-Т) № 2, 4, 8.

Bondarenko Marina
The awards of the Orthodox clergy in the collection of the National historical and Ethnographical reserve «Pereyaslav»
The article characterizes the collection of awards of the Orthodox clergy from the collection of NHER «Pereyaslav».
Key words: collection, reserve, awards, clergymen, club.