Використання ляльки-мотанки як духовного оберегу

Ключові слова: оберіг, символ, обряд, традиція, лялька-мотанка.

Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури. Поряд з рушником, вона виконувала важливу функцію - оберегу. Саме цей фактор і визначив основні характеристики та методики їх створення.

У своїй суті це маленький витвір мистецтва, це поєднання минулого і сучасного, це зв'язок з предками, посередник між старшим та молодшим поколінням.

Назва лялька-мотанка пов'язана з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, але в нанизуванні ниток та стрічок. До вміння робити ляльку відносились дуже серйозно та відповідально. Саме тому, цьому ремеслу навчали із раннього дитинства.

Досить часто, люди створювали ляльки, для того, щоб відвести біду або хворобу від людини або родини. У зв'язку з цим, було прийнято робити їх безликими, для того, щоб насправді оберігали. Ні в якому разі не дозволялось надавати людських рис обличчя, оскільки вони не повинні бути ні на кого схожими, для того, щоб не заподіяти шкоди.

Лялька-мотанка виконує безліч досить символічних ролей. Прийнято вважати, що лялька відіграє функцію посередника між живими людьми та тими, кого на цьому світі вже немає і навпаки, ще не з'явився. Особливу увагу приділяли весільним лялькам-мотанкам. Вони були одягненні у відповідності з усіма весільними традиціями та йшли обов'язково в парі, а також відігравали роль не лише оберегу молодої родини, але й вважались символом продовження роду.

Згідно численним віруванням, коли людина хворіла, їй давали спеціально виготовлену ляльку-мотанку. Після того, як хвороба проходила, її спалювали, вважаючи, що вона перейняла на себе всю негативну енергію. Також, досить часто виготовляли окремі ляльки для проведення численних ритуалів, у які вплітали всі ті предмети або речі, яких людина прагнула позбутись. Як результат, такі ляльки топили у воді або спалювали на багатті.

Кожна лялька-мотанка повинна бути одягнена у вишиванку, спідницю та запаску. Всі елементи підбираються у відповідності із регіональними та географічними особливостями, і при цьому кожний з предметів одягу також виконує роль оберегу. Так наприклад, спідниця є символом землі, сорочка позначає три життєві часи - минуле, теперішнє та майбутнє. Обов'язковими вважались також такі атрибути, як різні барвисті та кольорові намиста або вишиванки, які персоніфікували благополуччя й достаток. І звичайно, невід'ємним елементом одягу був головний убір. Це могла бути шапка, хустка або що не будь інше, але головний убір обов'язково повинен був бути присутнім на ляльці, тому що він символізує зв'язок з небом.

До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева - Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала; Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам'ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку - «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх до сьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, на початку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів.

Також у волинських селах ще донедавна зустрічалися обряди «проводів русалок», що їх здійснювали на Зелені свята. Під час цього обряду жінки танцюють із солом'яними ляльками в руках. Очевидно, в давні часи вони символізували душі померлих, тим більше, що вважалося, що русалками стають діти та незаміжні дівчата, які вмерли наглою або насильницькою смертю.

Повір'я, що лялька - це вмістилище душ померлих предків - породило певні традиції їх створення в різних народів.

З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв'язку з усім родом, який захищав людину, де б вона не була.

В Україні, ще на початку ХХ століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім' ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір'ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення - і то лише вбрання - ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок - це теж зразок обрядової магії, адже мак - це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак-видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

Древні народи вважали, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов' язувати з конкретною людино, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може вселитися дух живої істоти.

В основі української ляльки-мотанки - хрестоподібна фігура, де єдина об'ємна деталь - це голівка. Її виготовлення - це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше - майстриня) змотує спіраль - символ безконечності Буття і вічності (знову ми зустрічаємо спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки!), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом - символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов'язково вузлова лялька мотається за рухом сонця - тоді вона принесе вдачу та щастя.

Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / О. Воропай. - К.: Оберіг, 1991. - Т. 1.
2. Герус Л. Українська народна іграшка / Л. Герус. - К.: Балтія-Друк, 2007.
3. Макогон Н. Ляльки-мотанки - берегиня та богиня / Н. Макогон // Україна. - № 1-4. - 2006. - С. 99-100.
4. Мельничук Ю. Ляльки в народному вбранні / Ю. Мельничук // Народне мистецтво. - № 3-4. - 2004. - С. 48-51.
5. Найден О. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості / О. Найден. - К.: АртЕк, 1999.
6. Українська народна іграшка: Каталог. - К.: Видавничий дім «Стилос», 2006.

Revega Nataliya
The use of a winding doll as a cultural talisman
The article deals with the technology of making winding dolls. The role of a winding doll is depicted in a person's life.
Key words: talisman, symbol, ritual, tradition, winding doll.