Реекспозиція інтер’єру кухні хати священика Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини відображає сільський побут кінця ХІХ - початку ХХ століття. На території музею відтворено 20 дворів і садиб з сільськими хатами і господарськими будівлями, згрупованими відповідно до особливостей планування українського села Середньої Наддніпрянщини.
Серед них особливе місце в експозиції скансену займає двір священика, розташований неподалік від Покровської козацької церкви і церковнопарафіяльної школи. Протягом століть українське духовенство було провідником моральних та духовних цінностей, впливало на народне виховання й освіту на селі.
Джерелами фінансово-матеріального забезпечення родини сільського священика було державне фінансування, прибутки від землі, добровільні пожертвування парафіян та плата за треби, яка залежала від чисельності й заможності віруючих та стосунків, що складалися між парафіянами та священиком. Прибутки від земельних наділів залежали від її кількості та якості землі, а також від готовності віруючих допомагати своїм духовним наставникам у вирощенні та збиранні врожаю. Значна роль у сім'ях духовенства відводилася дружині священика. Від неї, певною мірою, залежав авторитет священика у релігійній громаді, а отже, і ставлення селян до церкви.
Двір священика традиційно розташований біля церкви, відтворений протягом 1971-1973 років. Будинок кінця ХІХ століття перевезений із села Рудяків Бориспільського району Київської області. Це чотиридільна споруда з чотирисхилим дахом, крита черепицею, освітлюється великими вікнами, перед вхідними дверима влаштовано ганок на стовпцях з дашком та дерев'яною підлогою. Основна експозиція кухні у хаті священика була створена на початку 70-х років ХХ століття і є типовою для звичайної селянської хати із традиційним набором предметів і меблів.
Інтер'єр кухні священика типовий для української хати, в ньому простежується кілька зон: побутова, робоча, обрядова. Відповідно до цього розміщувались основні меблі та предмети: в робочій - піч і мисник, в обрядовій - стіл на покутті, в побутовій - піл.
Разом з тим на сьогоднішній день виникає потреба наповнити інтер'єр кухні музейними предметами, які б детальніше характеризували побут, уподобання та матеріальні статки родини сільського священика.
За рівнем матеріального забезпечення побут священиків відрізнявся від побуту парафіян. Раніше від селянських зазнали змін меблі, посуд, увійшли в побут предмети фабрично-заводського виробництва, які навіть прикрашали кімнату. Таким чином, інтер'єр хати набував гармонійності й досконалості з господарського та естетичного погляду. Завдяки сукупності речей і предметів побуту чітко виявлялася людська сутність, особливість світогляду господарів, їх звички.
Актуальність реекспозиції кухні хати священика зумовлена потребою ширше представити особливості життя і побуту парафіяльного духовенства кінця ХІХ - початку ХХ століття. Мета реекспозиції: вдосконалення експозиції інтер'єру кухні хати священика. Завдання реекспозиції: якнайповніше представити життя та побут сільських парафіяльних священиків Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ - початку ХХ століття.
Джерельною базою для даної реекспозиції є періодичні видання кінця ХІХ - початку ХХ століття, літературні твори І.С. Нечуя- Левицького.
Для експозиційного наповнення у зв'язку з реекспозицію кухні у хаті священика буде використано: 23 музейні предмети із фондового зібрання НІЕЗ «Переяслав» (2 рушнички для посуду, гасова лампа, 2 глечики, корзина для рукоділля, праска, 2 сорочки вишиті, спідниця, корсетка, 4 ряднини, хустка, скриня, годинник, фото, ваза для фруктів, домоткана скатертина, ікона «Святого Миколая», дзеркало), 11 реконструкцій (поличка для рушничків, жердка для одягу, 3 наволочки, 5 спиць для в'язання, крючок для плетіння мережива).
Після проведення реекспозиції інтер'єр хати священика набув такого вигляду. Праворуч від вхідних дверей на стіні дерев'яна поличка з рушниками, які призначалися для витирання рук і посуду. Піч займає внутрішній кут хати, на грубочці стоїть гасова лампа, яка використовувалася для освітлення житла, на припічку корзина для рукоділля з клубками пряденої вовни і спицями, матушка в'язала, займалася рукоділлям і навчала цьому парафіянок. Поряд праска на вугіллі, якою прасували фабричні тканини, на привалку глечики для топленого молока і ряжанки.
Уздовж тильної стіни, між піччю і причілковою стіною влаштований піл, в кутку складена постіль: одна велика подушка і дві маленькі. Над полом традиційно розміщена жердка для буденного одягу, привертають увагу вишиті жіночі сорочки з тонкого полотна, спідниця, корсетка, фабричного виробництва шерстяна хустка. Біля столу окраса хати - мальована скриня, де зберігається святкове вбрання, рушники, полотно, прикраси. Над скринею на стіні годинник німецького виробництва, поряд фото священика і його родини. На покуті ікони кінця ХІХ - початку ХХ століття, на оздобленій різьбою божниці ікона святого Миколая. Перед іконами оригінальної форми, у вигляді голуба, лампадка. Під іконами, уздовж бічної стіни, стоїть стіл, застелений узорчатою домотканою скатертиною, на столі біла хлібина і ваза для фруктів, наповнена яблуками і грушами з домашнього саду. Між вікнами дзеркало в дерев'яній рамі. Всі ці речі побуту в експозиції кухні роблять її затишною і характеризують матеріальні статки, уподобання родини.
Таким чином, в наслідок реекспозиції було вдосконалено експозицію хати священика, а саме інтер'єр його кухні. Це дало змогу якнайповніше представити життя та побут сільських парафіяльних священиків Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ - початку ХХ століття.
