Церква Пресвятої Покрови с. Помоклі та її парафія (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.)

Село Помоклі розміщене за 18 км на північний схід від Переяслава-Хмельницького. Поблизу нього збереглися кургани скіфського часу (УІ-Ш ст. до н. е.) та залишки стародавнього земляного валу [1, с. 526]. Село Помоклі виникло на березі озера Пархоми. Місцеві перекази пов'язують походження назви села від місцевості, що заливалася водою. Існує також думка, що слово «помоклі» - це татарське «погоріле». У списку 1622 р. село назване у формі Помокле, на карті Г. де Боплана - Помокла [2, с. 130].

За свідченням археологічних джерел поселення на території с. Помоклі існувало вже ХІУ-ХV ст. До сьогодні збереглися давні назви урочищ, кутків, озер. Кутки: Дігтярка (де виробляли дьоготь), Будаї (добували залізну руду) [13].

Помоклі - село козацьке, представники якого входили до перших сотень Переяславського полку за часів Богдана Хмельницького. То ж не дивно, що всі вони потрапили до списків реєстрового козацтва (чим зумовлений факт, що село не зазнало кріпацтва). Цікавими є згадки про жителів с. Помоклі у народних піснях. У двох з них епітетом є слова «дуки» та «дукачі». Дукати - гроші, дукачі - багаті, заможні.

Місцева легенда розповідає про хороброго ватажка Соболя. Він хоробро бився з ворогом і загинув на полі бою уже за оборонним валом. Похоронили його з почестями, а в знак шани насипали високу могилу, яка й зараз височіє на південний схід від села.

Офіційні джерела засвідчують, що в с. Помоклі православна громада існувала вже в середині ХУІІІ ст. У загальному державному реєстрі населення зазначено, що в ньому проживав один священик [4, с. 206].

За кліровими відомостями 1784 р. при Покровській церкві села служили вже три священнослужителі: священики Стефан Суханський (мав синів Дмитра та Івана) і Григорій Михайловський (служив на пастві в 1788 р., мав сина Андрія) та диякон Петро Суханський [3, с. 150]. Факт про те, що в с. Помоклі була збудована церква в 1849 р. лише засвідчує, що це була вже не перша храмова споруда. «Покровская церковь деревьяна, в одной связи с колокольней, холодная...» [5, с. 181]. Храм був дерев'яний, а куполи, за спогадами старожилів, навіть, були позолочені [10].

У 40-70 рр. ХІХ ст. церковну парафію св. Покровської церкви очолив Йосиф Забіяка, який був знаним не тільки в селі, але й по всій Полтавській губернії. Він був талановитим іконописцем, а також досвідченим майстром зі спорудження іконостасів. Отець Йосиф мав у Помоклях власну іконописну майстерню. Та найчастіше митцю робили замовлення на виготовлення повного іконостасного ряду [3, с. 150].

Церковна парафія Покровського храму була досить значною. В 1895 р. вона складала 4336 чол., в 1902 р. - 4482 чол. Але в 1912 р. кількість віруючих зменшилась і становила 3293 чол. Серед них привілейований стан складали - 43 чол. Міщан - 6, козаків і селян - 3247 чол. [5, с. 184].

«В с. Помокли, Помокельской волости, основано в 1881 г. народное училище, помьщ. в общ. Церковном домь., на содержание училища отпуск. от земства 346 руб. 50 коп. и от общ. 115 р. 50 коп. Учащ. 32 м. и 2 д. Попечитель губ. секр. Василий Григоревич

Михайловский сь 19 августа 1893 г. Учительница Александра Константиновна Карманова, окончила Переяслав. женск. прогімназію. Законоучитель свящ. Констянтин Семен. Сакунь с 1 янв. 1881 г». [7, с. 158].

У 1894 р. при церкві була відкрита церковно-парафіяльна школа. З 1897 р. при церкві почала діяти бібліотека. На той час там діяло два церковні братства: чоловіче в ім'я св. Миколая Чудотворця і жіноче - в ім'я св. великомучениці Варвари.

Настоятелями і служителями храму були: в 1870 р. - паламар Георгій Фаворський, 1894 р. - священик Олександр Гайдаренко, псаломщик Костянтин Савицький, у 1895 р. - священики Костянтин Сакун, Олександр Гайдаренко, псаломщики Тимофій Іллін, Костянтин Савицький. У 1912 р. - священики Костянтин Александрович, Миколай Комарецький. Псаломщики - Тимофій Ільїн, Іван Лаврівський, церковний староста - Йосип Потапенко. Священик мав шестикімнатну квартиру [5, с. 181].

На жаль фото старого храму не збереглось. Як розповідають місцеві жителі, помоклівська церква була однією з найкрасивіших та найбільших у Переяславському повіті (500 кв. м.) В українському селі церква була невід'ємним елементом загальної архітектури. О. Довженко писав, що в старому селі за центр і орієнтир завжди служила церква. Пам'ять про Свято-Покровську церкву с. Помоклі живе й понині. Ще до цього часу у селі згадують, як майстерно співав церковний хор (Черненька Галина, Слизька Марфа, Хорунжі Катерина, Марія, Галина та ін.) [9].

На церковному дворі, на північний захід від церкви завжди стояла церковна сторожка. Традиційно це були громадські споруди. Будували їх дерев'яними, зрубними або каркасними, вкривали соломою або залізом. На сільському сході громада вибирала церковного сторожа. Він охороняв церкву, прибирав у церковному дворі, на цвинтарі, а також виконував обов'язки дзвонаря. Церковний сторож звільнявся від тілесних покарань, від сплати натуральних повинностей, був на утриманні сільської громади, жив біля церкви у призначеній для церковного сторожа хаті - церковній сторожці. Довгий час дзвонарем у церкві с. Помокель був Филон Білик, якого пам'ятають старожили [10].

У 30-х рр. XX ст. Свято-Покровська церква була зруйнована. З церкви було знято бані і відкрито у ньому клуб, бібліотеку, акушерський пункт. «Церкви рубали до основи або знімали з них тільки верхи і влаштовували клуби, колгоспні комори, що було характерним явищем для всієї Східної і Центральної України [7, с. 141]. Після руйнації церкви жителі с. Помоклі ходили до церкви Івана Богослова у с. Строкова.

Про те все змінюється до кращого. У 2001 р. у с. Помоклях виникає релігійна громада, старостою якої обирають Людмилу Олексіївну Білько.

8 січня 2001 р.було видано свідоцтво за № 606/1335 про реєстрацію релігійної громади Української православної церкви Київський Патріархат Свято-Покровська парафія с. Помоклі Переяслав-Хмельницький р-н. Підстава для реєстрації: Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Начальник відділу В. Поліщук.

10 січня 2003 р. канцелярія УПЦ КП видала указ, де говориться, що «Священик Іван Поліжак призначається настоятелем Свято-Покровської церкви села Помоклі Переяслав- Хмельницького району Київської єпархії з обов'язковою явкою до благочинного» (Філарет Патріарх Київський всієї Руси-України).

Церква знаходилась у приміщенні, де до цього був клуб, але воно було аварійне і тому протягом останніх років богослужіння проходять в пристосованому приміщенні старої школи, яка має площу 60 кв. м.

Її купили для парафіян спонсори Володимир Володченко та Михайло Макаров. Вони не місцеві жителі, а кияни які в с. Помоклях мають дачі. Коли на початку 2008 р. на сході села Помоклі люди вирішили будувати нову церкву, то знову звернулися за допомогою до Володимира Федоровича та Михайла Олександровича. І вони не відмовили. Сільська рада підготувала територію до будівництва. В липні 2008 р. будівельники залили фундамент для церкви, а до листопада 2008 р. київські будівельники звели коробку церкви. В 2009 р. було збудовано дах. Покрівлю виготували майстри з Тернопільщини. Церква - п'ятикупольна, головний великий купол діаметром 4х4 м. Під ним вікна, через які світло потрапляє до церкви. Чотири менші куполи «глухі». Всі вони покриті булатом, який має вигляд «золота» [8]. (Рис. 4).

26 вересня 2009 р. було проведено освячення хрестів Філаретом Патріархом Київським всієї Руси-України. Крім проведення церковної відправи, патріарх нагородив відзнаками церкви ряд осіб, причетних до будівництва Свято-Покровської церкви с. Помоклі. Володимир Володченко та Михайло Макаров були нагороджені орденами святого Миколая, голова сільської ради Галина Черненько - патріаршою медаллю, директор господарства «Лан» Володимир Савченко - почесною церковною грамотою, керівнику господарства «Соснова» Юрію Павлушку та іншим патріарх висловив подяку [8].

Новий храм зведений за індивідуальним проектом відомого вітчизняного архітектора Георгія Рогожина. (Рис. 1). Церква - цегляна, хрестоподібна в плані. Має площу 140 кв. м, висота - 18,5 м.

Головні спонсори-меценати В. Володченко і М. Макаров витратили на будівництво Свято-Покровської церкви понад 400 тис. гривень. В облаштуванні території церкви допомагали місцеві господарства «Соснова» та «Лан». Вони провели світло, поставили паркан [11].

У червні 2011 р. бригада київських будівельників завершила тинькування стін зовні і продовжила роботи в середині приміщення. Церковна парафія с. Помоклі вже має іконостас вартістю 70 тис. гривень та замовила престол у майстрів з Хмельниччини. (Рис. 3). У перспективі планується будівництво дзвіниці на церковному подвір'ї [11].

Отець Іван Поліжак не тільки піклується про будівництво церкви, але й веде уроки християнської етики в недільній школі, яка діє в ЗОШ І-ІІІ ст. с. Помоклі. При завершенні будівництва нової церкви навчання в недільній школі будуть перенесені в приміщення старої церкви. А тепер щонеділі школу відвідує 30 дітей місцевих парафіян. Вони вивчають Старий та Новий Завіти, історію церкви та церковних свят [12]. Адже християнська педагогіка є основою патріотичного, духовного, морального, естетичного, фізичного розвитку молодого покоління і подальшого розквіту нації.

Таким чином, переглядаючи історію Свято-Покровської церкви с. Помоклі слід відзначити, що на її розвиток у різні періоди її існування великий вплив мало суспільне життя, від якого церква не була осторонь. Але не можна забувати, що рушійною силою історії, насамперед, були і є люди з їх натхненням та прагненням мати свою церкву. Свято-Покровська церква будується на кошти меценатів-благодійників та парафіян. Своєю меценатською діяльністю В. Володченко та М. Макаров засвідчили розуміння їхнього високого призначення в житті суспільства.

Коли ми говоримо про національну еліту, то думаємо про ті найпозитивніші спрямування, які відповідають за духовне оздоровлення суспільства. Коли ми втрачаємо розуміння ролі церкви у своїй історії, ми неодмінно втрачаємо свою етнічну самосвідомість.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Історія міст і сіл. Київська область / Рудич Ф.М. (голова редколегії). - К., 1971. - 772 с.
2. Історія та культура рідного краю (матеріали на допомогу вчителям та учням). - Переяслав-Хмельницький, 1994. - 133 с.
3. Набок Л. Православні храми Переяславщини. Історія. Дослідження. Сучасність / Л. Набок, О. Колибенко. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - 176 с.
4. Опис Київського намісництва 70-80 рр. ХУІІІ ст. - К: Наукова думка, 1989. - 389 с.
5. Клировая книжка по Полтавской епархии на 1902 год. - Полтава, 1902. - С. 473.
6. Тарас Я. Церковне будівництво. Полісся України / Матеріали історико- етнографічного дослідження / Я. Тарас. - Вип. І. - Львів, 1995. - 467 с.
7. Памятная книжка Киевского учебного округа на 1898 г. - Киевское Издание Управление ученого округа на 1898. - Ч. 5. - 279 с.
8. У Помоклях вже сяє куполами новий храм // Вісник Переяславщини. - 2009. 10 листопада.
9. ПМА. Записано 29.05.2011 р. від Болілої Т.Ф., 1929 р.н., мешканки с. Помоклі Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.
10. ПМА. Записано автором 29.05.2011 р. від Болілої Ш.А., 1925 р.н., с. Помоклі.
11. ПМА. Записано автором 29.05.2011 р. від настоятеля Свято-Покровської церкви с. Помоклі о. Івана Поліжака 1973 р.н., м. Самбір Львівської обл.
12. ПМА. Записано автором 2.06.2011 р. від матушки Наталії 1973 р.н., м. Самбір Львівської обл.
13. ПМА.Записано автором 29.05.2011 р. від Кругляк В.О. 1936 р.н. с. Богданівка Яготинського р-н., нині проживає в с. Помоклях.

Tkachenko Anna
By history of church St. Pokrova v.Pomokly and her parish (the last of XIX th. beginning XXI th. century)
The article represents the main stages of church history St. Pokrova and her parish (the last of XIX th. beginning XXI th century)
Key words: Orthodox community , temple, priest, sacristan, psalmist, charitable - Maecenas, Sunday - school.