Переяслав-Хмельницький колаж
місто Переяслав та Переяслав-Хмельницький район
Головна » Бібліотека » Боротьба УПА: Історичний аспект художніх інтерпретацій у романі В. Шовкошитного «Білий кречет»

Боротьба УПА: Історичний аспект художніх інтерпретацій у романі В. Шовкошитного «Білий кречет»

У статті проаналізовано співвідношення історичної й художньої правди, доцільність використання авторської фантазії в романі В. Шовкошитного «Білий кречет». Показано методологію напрацювання джерелознавчої бази автором у розкритті теми діяльності УПА.

9 квітня 2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про правовий статус і вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті», де Україну визнано спадкоємицею УНР, а армію ОУН-УПА та інші організації - борцями за незалежність. Історичну правду утвердили юридично, але задовго до торжества справедливості ці питання оприлюднювались у художніх творах як одному із способів збереження й ретрансляції героїчного минулого українського народу.

В українській літературі епічним полотном цієї тематики на початку ХХІ ст. представлений роман В. Шовкошитного із трилогії «Кров - свята» «Білий кречет», який вийшов друком 2013 р. у видавництві «Український пріоритет». У жанровому визначенні автор чітко позиціонує його як історичний роман.

У творі охоплено події 1937-1953 років на Наддніпрянщині, Поділлі, Поліссі, Волині й Галичині. Ідейно-тематична канва твору - боротьба УПА за визволення України в лихолітті Другої світової війни. Тлом подій стала війна тоталітарних імперій - нацистської Німеччини та радянського Союзу. В. Шовкошитний показав боротьбу вояків українських військових формувань УПА «Поліська Січ», Української Повстанської Армії, військових відділів ОУН Бандери та ОУН Мельника, україно-польське протистояння в Західній Україні.

Історизм художнього мислення письменника методологічно базується на трьох магістральних джерелах: архівні матеріали, дані усної історії та авторський вимисел. Треба зазначити, що автором віддано пріоритет історичному факту як теоретичному провідникові правди з минулого в майбутнє, задіявши при цьому вимисел як необхідну складову творчого процесу. З цього приводу В. Шовкошитний образно висловився приблизно так: факт в історичному романі - це літак, фантазія - бензин, автор заливає бензин, і відбувається рух у часопросторі.

Метою даного дослідження є показати співвідношення історичної й художньої правди, доцільність та рівень використання авторської фантазії у творі, методологію напрацювання джерелознавчої бази.

В. Шовкошитний вибрав шляхи втілення правди історії в літературному творі, головний з яких - фактологічний: пратексти архівних матеріалів. Другий шлях - фактологічно-суб'єктивний: усна народна історія. Третій - образний: у словесній творчості відповідно до структури поняття категорії історизму реалізовано ідею твору за допомогою художніх тропів. Втіленню задуму сприяли авторські формотвори, тобто форми проекції історичної правди, які синтезовані. Домінантним є документально- художній, де інтерпретація історичних подій автором збігається з об'єктивним ходом історії, але окремі моменти письменник підсилює художнім вимислом.

У передмові до трилогії В. Шовкошитного «Кров - свята» літературний критик Костянтин Родик ставить загальну проблему утвердження історичної правди щодо минулого України через руйнацію міфів, в основі яких злежана колективна пам'ять. Іншим чинником є окупаційна радянська ідеологія, що досягла рівня догми й у масовій свідомості багатьох людей не піддається сумніву, навіть при відкритих архівах і свідченнях живих учасників тих подій. Дослідник схильний до думки, що «зрушення у колективній пам' яті здатна спричинити угрунтована на мітології белетристика».

В. Шовкошитний, переборюючи хиби інструментарію наукового впровадження історичних досліджень (несвоєчасне проведення тематично сконцентрованих конференцій, написання й видання монографій, повільне введення фактажу в шкільні підручники тощо), совєтській ідеологемі «вояки УПА - бандити/ зрадники» в основу бестселера кладе контрверсію - «вояки УПА - герої України/патріоти». Письменник чітко термінологічно розкриває суть історичного моменту: «Чим далі від Волині й Галичини на Схід віддаляється совєцько-німецький більшовицько- нацистський фронт, тим очевиднішим стає спорідненість обох цих сатанинських режимів, для яких Україна - лише об'єкт для грабунку й визиску матеріальних і людських ресурсів» [2, с. 178­179].

За свідченням самого автора для вибудовування історичної канви в романі «Білий кречет» ним було опрацьовано 34 томи «Літописа УПА», виданого в США, почерпнуто інформацію з документів німецьких архівів (м. Мюнхен, м. Гар), польських (м. Краків, м. Варшава), російських (м. Подольск - Центральний державний архів Великої Вітчизняної Війни). В. Шовкошитний стверджує, що у творі немає жодного видуманого бою, населеного пункту, історичної постаті. Письменник розлого використав усноісторичні джерела - інтерв'ювання безпосередніх учасників національно-визвольних змагань, що надало можливість максимально правдиво реконструювати події. В. Шовкошитному свої спогади надиктували: Василь Кук - останній головний командир УПА; Микола Лебідь - урядуючий провідник ОУН після арешту Революційного Проводу, перший керівник Служби безпеки ОУН; Микола Куделя - тричі в'язень (луцької тюрми за Польщі, за перших і других совітів).

Головний герой роману - Макар Мормиль, псевдо якого було Кречет, також реальна людина. З ним неодноразово зустрічався й говорив письменник: розповіді в деталях, цифрах, датах лягли в основу художнього твору. Зі слів В. Шовкошитного, справжнє прізвище прототипа головного героя Макара Мормиля його діти просили не оприлюднювати.

На сторінках романа змальовано конкретні історичні постаті: Ярослав Стецько, Микола Арсенич, Тарас Бульба-Боровець, Клим Савур.

Історична символіка (тризуб) і символіка художня (птах кречет з напіврозкритими крильми) вдало поєднані письменником у словесно- позиційному варіанті. Ілюстративно художник В. Петров подав цей ідейний сплав так: на зображення тризуба накладено зображення кречета. Кречет - ловецький вид соколів, в яких дуже великий розмір крил. Цей ловецький птах високого лету кидається на здобич і б'є її зверху. Ідейний задум можна пояснити таким чином: в Україні кречет - рідкісний залітний птах, як спершу були у співвідношенні до нацистського та радянсько-імперського масиву й повстанці. Кречет - вождь, символ мужності й безкомпромісної боротьби.

Сюжет романа «Білий кречет» - життєва доля Макара та Ельвіри на тлі світових подій: війна тоталітарних імперій і боротьба УПА з ними, «золотий вересень», великий терор в Україні. Варто сказати й про мікроісторію на фоні катастроф XX ст., тобто краєзнавчий аспект твору. В. Шовкошитний веде розповідь, починаючи від рідних Поліг, яких на Переяславщині троє: Вергуни, Яненки та Чобітьки. У творі змальовано персонажі, прообразами яких є не тільки родичі письменника, а й односельці (що наводить на думку про родинну сагу в українському духовном вимірі). Хронотопічно в романі покрито такі сторінки української історії: спротив повстанських загонів Бульби-Боровця німецькій окупації, діяльність бандерівців та мельниківців, провокації Армії Крайової та мародерство червоних партизанів.

В. Шовкошитний фактично спростовує твердження, що УПА була створена восени 1942 р. На сторінках книги письменник документально доводить, що УПА «Поліська Січ» під рукою Бульби-Боровця розпочала активну діяльність на початку літа 1941 р. Автор не обходить стороною складних питань української історії Другої світової війни: розкриває мотиви й інтереси трьохстороннього конфлікту - українського, радянсько-імперського та німецького. Детально виписано причини україно-польського збройного зіткнення на Волині 1943 р., трагедії в Кортелісах. На морально-етичному рівні в історичному творі дано пояснення такому явищу як сервілізм, тобто прислужництво.

Хронікально-документальна наповненість твору дає підстави говорити про первинність історизму в романі «Білий кречет», а художня правда як резонуючий фактор підсилила емоційну складову твору. Прикметно, що в романі нараховується 16 витягів з документів, опрацьованих автором як в українських, так і в закордонних архівах. Подаючи їх інтертекстуально, В. Шовкошитний змінює парадигму розуміння української історичної науки: у контексті макровимірів (історія держав, великі й масштабні події тощо) мікровимірні аспекти висвітлює в антропологічному ракурсі.

Наприклад, інформацію «До гауптквартири німецької армії. 16.10.1942 р. вперше українські націоналісти зібралися в районі Сарн у велику банду приблизно тисяча чоловік під керівництвом Боровця та постійно отримують поповнення» В. Шовкошитний подає з посиланням - «Із донесення німецької поліції безпеки в Україні імперському керівнику СС і шефу німецької поліції в Міністерстві внутрішніх справ Райху 29 жовтня 1942 р.» [2, с. 157].

Наступний приклад: аргументи мовою фактів іншої протидіючої сторони. У романі виписано випадки мародерства червоних особового складу 12-го батальйону Сабурова. Як джерелознавче підтвердження цього указано на документ під грифом «Совершенно секретно» «Экз. № 3 НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА ССР 23 января 1943 года № 110/б г. Москва» [2, с. 197-198].

Деталізовано у творі виписані сцени боїв, принципи збройних формувань, тактика й стратегія боротьби, побут та медичне обслуговування військовиків, механізми пропагандистської діяльності, конспіративні заходи, діяльність служби безпеки тощо. Виходячи з цього можна говорити про літописний характер роману «Білий кречет», де вперше белетризовано автор оповів про створення Олевської та Колківської республік, створення там української адміністрації, міліції, заміну совєцьких назв вулиць на українські, налагодження випуску самостійницької газети «Гайдамака» (за три місяці вийшло 10 випусків накладом близько 10 тисяч примірників), складні міжнаціональні питання з єврейською общиною тощо.

«.Загальноприйняті в СРСР звинувачення УПА у співпраці з німцями. жодних документальних підтверджень: укладання офіційних договорів, пактів абощо - не мають [тому на Нюрнберзькому процесі вони й НЕ ПОСТАЛИ як обвинувачені в пособницві нацистам] [2, с. 295-296].

Людина в епіцентрі глобальних зрушень й оцінка тих подій з позиції безпосереднього їх учасника чи свідка - одне із джерел художнього документалізму, яким скористався В. Шовкошитний у роботі над трилогією. Фіксація фактажу відбувалась в рамках усної історії з інтенсифікацією співпраці з її живими носіями - свідками чи учасниками подій Другої світової війни.

Ні в анотації до книги, ні в тексті твору В. Шовкошитний не вживає термін «Велика Вітчизняна війна», тому що він як доктор філософії в галузі політології має чітке історичне мислення, в якому правильність дефініції базується на аналізі історико-документальних матеріалів. Постфактом є прийняття Верховною Радою України 9 квітня 2015 р. пакета документів про декомунізацію, де сталінсько-пропагандистський термін «Велика Вітчизняна війна» замінено на історично коректний «Друга світова війна».

У романі взаємовиключний концепт «помста» (Ніколи не забудемо! Ніколи не простимо!) і «покаяння» виведено в площину морально-етичного вирішення з аргументом історичної правди в майбутньому, що підтверджує сучасне становище України на геополітичній карті світу і конкретно ситуація на Сході України.

Загалом роман В. Шовкошитного «Білий кречет» у контексті трилогії «Кров - свята» виконує компенсаторну функцію ретрансляції національної пам'яті, девіктимізує воїнів УПА з героїзацією їх діяльності в ракурсі національної боротьби. Первинність історичної правди превалює над авторським вимислом, що робить роман «Білий кречет» самостійним джерелом історичної інформації, наприклад, на уроках літературного краєзнавства, що введені у шкільні програми з української літератури. Тому сьогодні ревалентність твору на суспільний запит велика. За словами Костянтина Родика: «Білий кречет». - самоідентифікація, пошук власного «Я» українців у хащах світової історії». Адаптація історичних даних у романі «Білий кречет» вивела твір на рівень літератури нон-фікшен, тобто літератури факту. Поліваріативність історичних правд у художніх інтерпретаціях В. Шовкошитним надає альтернативне розуміння поступу української історії, що матиме вплив на зміну в природі національних ідентичностей.

Джерела та література:

  1. Лукінюк М. В. Руйнуймо міфи! Полемічні нотатки до українсько- російської історії з окремими фрагментами з дискусій автора в Інтернеті [Текст] / М. В. Лукінюк - К. : Український пріоритет, 2014. - 576 с.
  2. Шовкошитний В. Білий кречет: історичний роман / В. Шовкошитний. - К. : «Український пріоритет», 2013. - 320 с.

Ключові слова: Українська Повстанська Армія, роман, В. Шовкошитний, історія, «Білий кречет», війна, документ.

Correlation of historical and artistic true is analyzed in the article, expedience of the use of author fantasy in V. Shovkoshytny's novel «White gerfalcon». It is shown the methodology of work of source study base is by an author in research on theme of activity of UPA.

Keywords: Ukrainian Insurgent Army, novel, V. Shovkoshytnyy history, «White gyrfalcon» war document.


Автор: Наталія Павлик (м. Переяслав-Хмельницький) // «Друга світова війна: події, факти, версії»: матеріали Всеукр.наук. конф. (24 квітня 2015 р). – Переяслав-Хмельницький, 2015. – С. 110-116

1