Чи складно проводити публічні закупівлі

В Україні сьогодні діє одна з найбільш вдалих моделей здійснення держзакупівель, побудована на використанні централізованої бази даних ProZorro. ЇЇ головна мета — унеможливлення дискримінації постачальників та знищення зухвалих корупційних схем, які панували у конкурсних закупівлях минулого. Ідеальних систем не існує, але нинішня справляється зі своїми обов'язками вельми непогано. Та чи зручна вона для державних замовників?

Початок роботи в публічних закупівлях

Прозоро — це лише база даних, у якій зберігається інформація щодо всіх державних тендерів, учасників, організаторів, а також результатів проведення торгів. Для того, аби стати частиною цієї системи, доведеться обрати для себе зручного оператора — офіційний електронний майданчик. В залежності від рівня акредитації обраного ресурсу, це відкриє доступ до участі в допорогових або надпорогових процедурах. Держустанова може обрати для себе наступні ролі:

1. Організатор публічних закупівель.
2. Організатор аукціонів ProZorro.Продажі.
3. Орган приватизації.

Реєстрація в системі передбачає вказання власних персональних даних, а також інформації про державну установу: повну й коротку назву, фактичну адресу, адресу електронної скриньки та код ЄДРПОУ. Лише після цього обліковий запис стане придатним для проведення онлайн-торгів.

Оголошення тендеру та прийом заявок

Маючи підтверджений акаунт, державна установа може переходити до організації торгів. Для цього слід підготувати тендерну документацію, після чого додати її в електронній формі до запланованої закупівлі. Корисним буває попереднє оголошення аукціону в розділі «Плани публічних закупівель, адже це збільшує шанси учасників на своєчасну підготовку до торгів.

Організатор може використовувати додатковий зручний інструмент — рамкові угоди. Вони призначені для попереднього узгодження намірів щодо співпраці з окремими постачальниками, які в подальшому будуть брати участь у регулярних державних аукціонах за заздалегідь визначеними умовами. Тобто, організатор отримає власний пул постійних учасників й суттєво зменшить строки виконання замовлень.

Закуповувати ресурси, товари, послуги й роботи для потреб держави в електронній формі набагато зручніше та ефективніше, ніж це було в еру «паперових» тендерів. Значно зросла конкурентна складова торгів — учасники дійсно бачать активність конкурентів і намагаються зробити найвигіднішу пропозицію. Наскільки кращою ця система стане після повномасштабного запуску електронних каталогів — покаже час.